[ads-pc-2]

Фотоапарати виблискують в руках одеситів, коти хитро примружують очі, якісна музика одразу налаштовує на необхідний лад: в Одесі одна з тих подій, яку в жодному разі не можна пропустити. Що ж криється під таємничою назвою «Одеська Сушка»?

Формат заходу нескладний: реєструєшся, приносиш відзняті тобою фото, обираєш ті, що найбільше сподобались, та задоволений, відносиш цей скарб до дому. Кількість світлин необмежена, а от тема на цей раз виявилась цілком конкретною. Слід зазначити, що, окрім одеської молоді, багато відвідувачів виявилися представниками старшого покоління: бабусі та дідусі також з цікавістю роздивлялися фотографії рідних серцю двориків.

Протягом кількох годин за спиною можна було почути “Это самый цимес” або галантне “Можна подарить Вам это фото?”. Посмішка ні на секунду не сходила з вуст. А коли нарешті потік сучасної музики був перерваний піснею легендарного Леоніда Утьосова, настав час знімати світлини, які особливо припали до душі.

Одеська Сушка – подія, на яку завжди чекає місто. Коли ще в одному місці можна зустріти всіх друзів та знайомих? Коли ще побачиш всю медіа-тусовку Південної Пальміри? Але тут вони не обговорюють бізнесові справи. Робота залишилася за парканом. Нашвидкоруч фото в Instagram, пару філіжанок кави з чимось смачненьким та перегляд сотень фото як від відомих (Борис та Михайло Бухмани, Юрій Бершадський та ін.), так і від аматорів – ось так проходить час на цьому цікавому стріт-арт проекті.

Ось вона яка, Сушка. В чому ж секрет її теплої, майже домашньої атмосфери? Можливо, вся справа в мотузках, так колоритно розвішаних по Саду скульптур Одеського літературного музею, або у відрах з прищіпками, або ж навіть у самих смачних та хрустких сушках – відповідь знайти важко. Проте безсумнівним залишається той факт, що сушити фото – справа цікава та стильна. Як прийнято казати серед одеситів, «она меня в Одессе держит!». Так що мерщій на Сушку – влітку буде ще цікавіше!

Текст та фото – Інга Гезалян