[ads-pc-2]

Багато людей відкладають свої мрії на завтра, на тиждень, місяць, рік – і так до пенсії. Христина Жук і Тарас Стеник за рік зібралися і вирішили втілити свою мрію в життя – добратися до Азії на велосипедах і побачити світ. На сторінках нашого видання Христина буде вести блог і писати про все, що з ними траплятиметься в дорозі.

Нашу веломандрівку Азією ми планували розпочати з Грузії. В нас було два варіанти, щоб туди добратися: літаком або поромом. Варіант їхати через Росію чи Крим не розглядали.

Ціна квитка на літак і на пором була приблизно однаковою. Але ми все ж таки вирішили їхати поромом, оскільки на ньому безкоштовно можна перевезти велосипед, а на літаку він додатково рахується як еквіп, за який потрібно ще доплачувати.

Якщо чесно, то за пором трохи було страшно. Тому що я не вмію плавати і боялась, що, якщо наш «Титанік» потоне, то я не допливу до берега якихось там, кхе-кхе, 400 кілометрів і Леонардо може не знайти для мене дерев’яну дошку, на якій я врятуюсь :)

Друга причина – це те, що від хитання мені стає погано, і буду через борт годувати морських жителів. На щастя, нічого такого не сталось. Взагалі не було відчуття, що я на кораблі: ніяких коливань, хитань чи чогось подібного. Здавалось, що я просто в готелі, а у вікнах хтось колихає хвилі. Тому всіх любителів драми і «Титаніка» можу заспокоїти – там не страшно.

За квиток на одну особу в двомісній каюті ми заплатили 115$. Сюди вже включено харчування та страхування. Також поромом можна перевезти і машину (це Вам коштуватиме близько 300 зелених), і різні грузи, і фури, і тварин (хоч дракона, лиш плати гроші).

По факту на добирання йде більше 48 годин, хоча працівники обіцяли нам 36. А якщо сюди враховувати і реєстрацію, то вийдуть повноцінні 3 дні.

З самого ранку в день відправлення потрібно явитись в Чорноморськ (колишній Іллічівськ), зареєструватися на рейс. Це десь за 20 км від Одеси, тому ми за годинку на велосипедах по ранкових порожніх трасах вже були на місці. Його знайти легко, ви точно не пропустите – це найвища будівля при виїзді в місто.

Відправлення ніби о 14:00. Довжелезні черги на спеці, вірмени, які ніби пограбували іграшковий магазин з 100500 сумками, діти плачуть, грузини сваряться, і вжух – десь о 17:00 ми на борту.

І тут виявляється, що велосипед немає куди поставити. Тобто його можна ставити будь-де на палубі, але за його зберігання ніхто не відповідає. Ну от що за підстава? Не хочу я залишати свій велосипед на пожирання чорноморських акул. І тут з’являється «добрий працівник», який пропонує нам надійно заховати велосипеди – кожний за 5$. Зрозуміло, що це все він зробить, не давши жодного чеку, а просто ці гроші собі в кишеню відкладе «на морозиво». Чому про це ніякої інформації немає на сайті? Насправді, я ніколи так і не дізнаюся, тому що на мої дві скарги абсолютно ніхто ніяк не відреагував. Я не проти заплатити тих 5 баксів, але нехай це все буде офіційно, буде хоч якась інформація про це на сайті. Французи, які з нами теж на велосипедах подорожували, трішки були в шоці від цієї ситуації. Одразу малюється в голові образ країни і як в нас все працює. Сумно за таке.

Весь персонал в українській компанії УкрФеррі спілкується російською, з англійською в них просто біда. Пощастило іноземцям, яким ми розповідали, що взагалі відбувається. Про ввічливість я взагалі мовчу: в такі моменти дуже соромно (як то кажуть «за родіну абідна»).

До речі, варто сказати, що надіслані скарги в УкрФеррі не були даремними. В результаті через 2 місяці компанія зв’язалася зі мною, вибачилася та повернула кошти. Так що такими маленькими кроками можна боротися з корупцією :)

Але не все так погано: ми таки продались за їжу. Вона тут дуже смачна. Здоровенні порції подають тричі на день, тому Ваша бабуся може бути спокійна. Це все задоволення вже включено в ціну квитка.

Каюти теж чисті і затишні. Не те, що суперлюкс, але досить-таки миленько, а найголовніше те, що працює кондиціонер.

Також тут є багато часу, ох лишенько, без інтернету, тому «ура!» – можна познайомитись з цікавими людьми з різних країн. І, звичайно, вигляд моря просто заворожує, а особливо нічні зірки і захід сонця – просто вражають.

Це альтернативний літаку варіант добирання до Грузії. Якщо маєте питання – пишіть у коментарях і Христина обов’язково на них дасть відповідь.

Ви також можете прочитати про пригоди Христини у Марокко.

Гіфка: Nammi