Ув’язнення у власному тілі: що таке «сонний параліч»
Ув’язнення у власному тілі: що таке «сонний параліч»
Коли свідомість прокинулась, а тіло ні
[ads-pc-2]
Ірині 27 років, вона працює в соціальній сфері, а також займється бодібілдингом. А ще вона страждає рецидивним сонним ступором або «сонним паралічем» − розладом, при якому свідомість людини прокидається, а тіло продовжує перебувати в стані сну. Як справлятися із цим Ірина розповіла Inspired.
Вперше це сталося зі мною 5-6 років тому. Я прокинулась вранці, але не змогла поворушитися. Спробувала підняти руку – не можу, щось сказати – не можу. Я розумію, що лежу в своїй кімнаті, ув’язнена в своєму тілі, яке мене не слухається. Перша думка – це сон? Може я не прокинулася? Знаходитися в такому стані доволі неприємно, тому я намагалася з усієї сили розбудити себе і повернути собі контроль над тілом. Врешті решт мені це вдалося. Розплющивши очі, я зрозуміла, що це був не сон, я так само відчувала, що лежу в своєму ліжку, в такому ж положенні, так само чую звуки, все пам’ятаю. Змінилося лише те, що я могла нарешті рухатися. Я не надто злякалася, але була здивована. Розболілась голова, бо на спроби оволодіти тілом витратила дуже багато емоційних сил.
Я «залізла» в гугл, намагаючись знайти щось про цей стан, і одразу ж натрапила на купу матеріалів про нечисту силу. Згодом вдалося знайти більш-менш раціональне пояснення − стан, в якому я перебувала, називається «сонним паралічем», він давно відомий науковцям.
Згодом це повторилося знову, я почала читати більше літератури про такий стан, цікавитися як з нього безболісно виходити або й взагалі попередити.
В такому стані треба думати про щось хороше. Варто лише подумати про щось погане і воно дуже реалістично з’являється перед тобою. Особливо, якщо пробігає думка про людей, які вже померли.
Є багато порад, що робити, коли опиняєшся в сонному паралічі. По-перше, треба спробувати поворухнути не якоюсь великою частиною тіла, а кінчиками пальців або язиком. По-друге, треба думати про щось хороше. Сонний параліч супроводжується страхом, панікою, жахом. Варто лише подумати про щось погане і воно дуже реалістично з’являється перед тобою.
Особливо, якщо пробігає думка про людей, які вже померли. Вони обов’язково «прийдуть» і завжди в таких темних фарбах, що стає дуже страшно. Це і є найнебезпечніше в сонному паралічі. Одного разу в цьому стані я згадала батька своєї знайомої, який помер два тижні тому. Він одразу ж опинився позаду мене, простягав до мене руку, я відчувала її, тому що по тілу пішов холод і мурахи. Пам’ятаю, що від цього навіть сіпнулася і через секунд 30 прокинулася. Але водночас якщо в такому стані фантазувати про щось приємне, то ніякі единороги та феї не приходять, просто лежиш і думаєш про хороше, як зазвичай.
Історична довідка
Сонний параліч в давнину сприймався як справа рук демонів, точніше — інкубів, які, як вважалося, сидять на грудях сплячих людей. У давньоанглійській мові ці істоти носили назву mare, звідси і його вживання як частини англійського слова nightmare (укр. кошмар, примара). В Україні здавна богиню ночі і страшних сновидінь також називають Марою. У фольклорі різних народів присутній опис сонного параліча. Наприклад, в Скандинавії Мара — це проклята жінка, чиє тіло вночі непомітно для неї самої навідує людей та сідає їм на груди. Шведський фільм «Маріанна» досліджує фольклор, пов’язаний із сонним паралічем.
Я читала, що усього 5% здорових людей колись потрапляли в цей стан, а хронічно переживають його ще менше людей. Зараз зі мною це трапляється стабільно раз на місяць, іноді частіше. В основному, коли я сплю вдень або більше 9-10 годин поспіль. Або якщо я лягаю на годинку поспати посеред дня, щоб відновити сили. Колись траплялося, що в сонному паралічі я опинялася кілька разів на тиждень, це неймовірно виснажливо.
Я вважаю себе стресостійкою, а до тренувань підходжу без фанатизму. Тому не пов’язую це зі своїм стилем життя.
Не знаю чому це відбувається зі мною.Знаходила інформацію, що це може бути через стрес і надмірні фізичні навантаження. Я працюю координатором громадської організації «Київська спілка ветеранів АТО», а також професійно займаюсь бодібілдингом, але вважаю себе стресостійкою, а до тренувань підходжу без фанатизму. Тому не пов’язую це зі своїм стилем життя. Я ніколи особливо не намагалася кардинально вирішити цю проблему, бо суттєво на моє життя вона не впливала.
Я не бачу сенсу звертатися з цим до лікаря, тому що я впевнена, що наші лікарі будуть «розводити руками» і направляти невідомо до кого, до психіатра, наприклад. Вони не знають, як це лікувати і що робити. Я думаю, що віднесуть це до психічних розладів.
Спочатку я дуже злилася, у мене був протест. Чому це стається зі мною? Після такого пробудження у мене поганий і емоційний, і фізичний стан. Не допомагає ані кава, ані жодні інші стимулятори. Низький тиск, болить голова, немає енергії. Цей стан триває щонайменше півдня. Після сонного паралічу мене знову тягне в сон, тому що немає енергії.
Якщо ти лежиш на боці, то «розбудити» своє тіло значно легше та й менше шансів, що ти опинишся в стані між сном та пробудженням, це порада, яка працює майже для всіх.
Що я роблю, щоб полегшити чи попередити цей стан? Не засинаю на спині і ставлю будильник. Це те, що дійсно працює зі мною. Якщо ти лежиш на боці, то «розбудити» своє тіло значно легше та й менше шансів, що ти опинишся в стані між сном та пробудженням, це порада, яка працює майже для всіх. Також моє тіло прокидається від звуків: будильнику, крику за вікном, грюкоту дверей в іншій кімнаті. Все це звільняє мене від «ув’язнення». Час сприймається в цьому стані значно повільніше, минає 10 хвилин, а відчувається як півгодини. Найбільше за своїми відчуттями я знаходилися в сонному паралічі близько години.
Мої рідні не знають про це. Не хочу, щоб мама почала нервувати. Іноді я думала про те, щоб розповісти батькам, щоб вони будили мене, якщо я довго сплю. Але потім відмовлялася від цієї ідеї. Я читала матеріали по цій теми, але не заглиблювалася, просто було цікаво, чому це зі мною відбувається. У батьків такого немає, ні у кого з родичів такого немає. Я запитувала.
Поки що ж я просто намагаюся контролювати свій «паралічний сон», і сподіваюся, що згодом зможу просунутися в цій техніці.
Юрій Погорецький
Головний лікар лабораторії сну УкрТелеМед, сомнолог, кардіолог, президент асоціації медицини сну, кандидат медичних наук.
Сонний параліч – це один із видів порушення сну, які називають парасомнії.
Воно викликане розладами системи, яка гальмує рух м’язів під час фази швидкого сну. Мозок це робить для того, що людина під час бойових чи кошмарних сновидінь не завдала собі шкоди, щоб вона не рухалась. В цей момент організм максимально розслаблений. Під час сонного паралічу виникає розлад цих систем в мозку і свідомість уже включається, а м’язи ще ні. Зазвичай цей стан продовжується недовго. Але звісно для людини, яка не знає що це таке, це може викликати шок, бо вона не може керувати тілом. Деякі джерела повідомляють, що від 40 до 60% молоді відчували цей стан в своєму житті 1-3 рази, бо сонний параліч частіше трапляється саме в молодому віці, а деякі і регулярно переживають. Не треба панікувати, сонний параліч можна ліквідувати і можна з нього спокійно вийти. Але наука сомнологія тільки-тільки починає це серйозно вивчати.
Цей стан може бути викликаний цілою низкою причин.
По-перше, відсутністю культури сну в нашому суспільстві. Люди не знають як правильно спати, чули, що треба лягати о 22:00, але не надають цьому серйозного значення. Проте це важливо, навіть Нобелівський комітет у 2017 році присудив премію з фізіології і медицини Джеффрі Холлу, Майклу Росбашу і Майклу Янгу за роботу в галузі біологічних ритмів, а саме «За відкриття молекулярних механізмів, які контролюють циркадні ритми». Якщо коротко підсумувати їхнє дослідження – спати треба вночі!
Хронічний недосип також дуже негативно впливає на весь організм. А ще гірше –пересип. Сон має тривати 8 годин, з цього треба починати.
Треба навчитися спати з 22.00 до 6.00. З 22.00 до 24.00 виробляється основна доза мелатоніну. Завдяки йому ми можемо повністю реалізувати і таланти, і мрії, з’являється почуття щастя. Навчальні, робочі, сімейні проблеми не треба нести у спальню. Фізичні навантаження також треба закінчувати мінімум за 3 години до сну. Спровокувати сонний параліч може багато кави чи енергетиків, алкоголю, куріння.
Треба розслабитися, відключитися, тоді мозок все розкладе по поличкам і всі питання вирішяться уві сні. Хронічний недосип також дуже негативно впливає на весь організм. А ще гірше – пересип. Сон має тривати 8 годин, з цього треба починати. Інсульти, інфаркти, психологічні розлади, порушення, депресії, суїцидальні настрої, в’ялість, мігрені – це все виникає при порушенні сну. Сонний параліч може бути одним з проявів порушень культури сну, який може призвести до серйозних негативних наслідків для людини.
Розлади сну можуть бути викликані гострим стресом. Через трагедії, сімейні або робочі проблеми, але головне – щоб цей стрес не перейшов в хронічний стан.
Сонний параліч – це перші дзвіночки, які показують, що у людини щось порушено. Це може бути через неправильну роботу щитовидної залози, через низький рівень заліза, черепно-мозкові травми, родові травми, генетичні захворювання, цукровий діабет, енцефалітна інфекція, метаболічний синдром, проблеми з тиском і порушення дихання уві сні.
Більш емоційні люди під час сонного паралічу можуть запанікувати, впасти в депресію, подумати, що у них починається психічний розлад.
Часто розлади сну супроводжуються гіпоксією, людина уві сні майже не дихає. Саме тому дуже часто інсульти та інфаркти виникають вночі. Допомогти може лікар-сомнолог. Ми в лабораторії сну додатково підключаємо психоневролога, психіатра, невропатолога, обов’язково проводимо кардіологічні програми.
Бажано цілу ніч провести в лабораторії сну – це золотий стандарт діагностики. Можлива і діагностика вдома, ми передаємо налаштований прилад, це два датчики – пульсометр і датчик дихання. Навіть за допомогою цього приладу вже можна побачити як людина спить, чи є там фази глибокого сну. Тобто таку первинну діагностику треба проводити всім, хто часто має такі стани, щоб виключити вищенаведені хвороби. Самолікуванням займатися не треба.
Деякі люди можуть сприйняти сонний параліч спокійно − просто рахувати, згадувати вірші, співати пісні, поки він не скінчиться. Але більш емоційні люди можуть запанікувати, впасти в депресію, подумати, що у них починається психічний розлад, психіатричне захворювання. І навіть боятися з кимось поділитися тим, що з ними відбувається. Якщо вже таке сталося – без паніки! Треба звернутися до сомнолога і пройти обстеження.
Коли сонний параліч починається в момент засинання, то це може порушити увесь нічний сон. А безсоння тягне за собою неврологічну проблему. Тому сонний параліч сомнологічна проблема, але може призвести до неврологічної проблеми. Зі сна починається все.
Як можна зарадити: пацієнт проходить обстеження, і якщо не виявляються супутні хвороби, то він змінює культуру сну і звільняється від цього стану.
Небажаний розвиток подій – це якщо людина внаслідок сонного паралічу стає постійним клієнтом психоневрологічного диспансеру. Тому, у разі виникнення такої проблеми, дайте спеціалістам поспостерігати за вашим сном.
