[ads-pc-2]

Ми є відображенням тих, хто нас оточує. Неможливо уявити ситуацію, де балерина обговорює різновиди шпагатів з хлопцями, які продають бетон. Існує дев’ять типів людей, з якими ми вступаємо в стосунки: діти, сімейні, коханці, батьки (брати і сестри), родичі, друзі, колеги, знайомі, перехожі. Якщо дітей і батьків не вибирають, то інших — так, а разом з ними і прямий чи опосередкований вплив.

Ми соціальні особистості і без зв’язків загинемо. Згадайте героя фільму «Into the Wild» з його фінальною фразою: «Happiness is only real, when shared». Campaign to End Loneliness провела експеримент, забравши у волонтера пристрої для підтримки зв’язку. Хлопець прожив тиждень в квартирі ні з ким не розмовляючи, не бачучи інших людей. І вже через дві години після початку відчував дискомфорт, не маючи можливості перевірити соціальні мережі.

Цікаво буває спілкуватися за келихом вина, загальні теми притягують, та напруга всередині однаково дзвенить. Прислухайтеся до себе, інтуїція не бреше. Якщо виник дискомфорт — це означає, що його хтось приніс. І цей «хтось», можливо, — саме ви.

Причин багато і одна з них — зміна цілей. Особистісні зміни впливають на якість відносин з іншими людьми. Пояснити, що більше нецікаво, — вчинок сміливий. Але коли робите генеральне прибирання або кидаєте палити — сміливість не потрібна. Тут працює та ж логіка. Існує декілька категорій, які потрібно «прибирати», аби легше дихалось: критики, негативно налаштовані, депресивні та емоційно незрілі особистості.

Візьмемо приклад: ви зробили презентацію і показуєте її колезі, щоб почути думку зі сторони. Коли просите оцінку, вже знаєте, де об’єкт просідає в якості, це помітно і тому, чию думку питаєте. Якщо колега емоційно незріла особистість, у відповідь нічого доброго не почуєте, через те, що їй потрібно якось компенсувати свою неспроможність.

Співрозмовник шукає слабкі сторони і єдине, що виб’є ґрунт з-під ніг — ввічлива згода. На коментар «Твоя презентація погана» погоджуємося «Так, дійсно, є над чим попрацювати». В цьому випадку колезі нічого не залишається, як вступити до конструктивного діалогу і чесно висловити свою думку.

З дитинства складається оманливе уявлення, що інші люди мають право виступати суддею нашим вчинкам. Постійна тривога і страх перед помилкою виснажують і не призводять до росту; залишається тільки захищатися і критикувати у відповідь. Якщо ви не впевнені в собі, ваші помилки — відмінне місце для маніпуляції, самоствердження співрозмовника і розвитку почуття провини.

Спробуйте поставити питання, навіть якщо емоції виграють логіці у нерівній боротьбі: «Так, я читаю комікси. Не розумію, що в цьому поганого». Згода + питання — адекватна реакція, адже у відповідь почуєте, що нема нічого поганого у читанні коміксів, вас просто просять приділяти більше уваги.

Прояв хворобливих емоцій говорить про те, що є ще над чим працювати. Можна скласти список, де презентація потребує доопрацювання або як якісніше проводити час разом і попрацювати над ним, щоб наступного разу бути підготовленим.

І продовжуйте робити те, що робите. Якби Набоков перестав писати після того, як йому п’ять років поспіль відмовляли у всіх американських виданнях, критикуючи стиль і сюжет, «Лоліта» не з’явилася б на світло і не стала світовим бестселером.

Якщо відносини токсичні, то потрібен час, щоб вийти з них, і це буде непросто: простіше потерпіти, якось же справлялися увесь цей час. Зізнатися собі, що дискомфортно, що більше не по дорозі, зустріти хвилю осуду — добровільно на таке не підеш. У відносинах чесність — найпотужніша зброя, як мило проти мікробів. Безстрашність відкритості приведе до того, що світ кинеться до вас, наповнить, а страх втрати зміниться на набуття. І квіти зійдуть на місці токсичних відносин.

Автор: Анна Біленька