Сексуальний лікнеп: що таке секс-освіта й чому вона нам потрібна
Сексуальний лікнеп: що таке секс-освіта й чому вона нам потрібна
Це насамперед про вміння слухати й чути партнера
[ads-pc-2]
У квітні 2017-ого видання The Guardian опублікувало оцінки аналітиків щодо розвитку sextech індустрії. Експерти оцінили обсяг ринку в $30 млрд із щорічним ростом у 30%. За темпами свого розвитку sextech випереджає ІТ-галузі, що швидко зростають. Такі, як виробництво безпілотників.
Сьогодні sextech – це повноцінна індустрія, до якої входять секс-освіта, «інтернет речей» або секс на відстані, різноманітні сервіси й інтимний рейтинг. Перший напрям, сексуальна освіта, особливо затребуваний і розвивається в усіх куточках світу. Це як технології вивчення свого тіла за допомогою VR-технологій, так і психологічні лекції для налагодження контакту з партнером. Про необхідність секс-освіти в житті українців говорили з Марією Коршуновою, блогеркою й засновницею проєкту секс-освіти KINSI.
Марія Коршунова, засновницею проєкту секс-освіти KINSI
Моє входження в секс-освіту почалося з того, що я сама захотіла вирішити певні питання у власному сексуальному житті. Завдяки тому, що я достатньо відкрита людина й не боюся розмовляти про щось, свої проблемні місця закрила швидко. Але зрозуміла: хочу поділитися цією інформацією. Є моменти, про які я не знаю, але про які хочу дізнатися, хочу ставити питання й вести якусь дискусію. Також, спілкуючись зі знайомими, я побачила: не у всіх одна й та сама проблема може вирішитися таким способом, як мій. Для цього треба час і додаткові знання.
Сьогодні сексуальна освіта потрібна як дітям, так і дорослим. Я б навіть сказала, що дорослим більше, тому що діти про все так чи інакше дізнаються від дорослих. Навіть не в плані самої інформації, а в ставленні до якогось явища чи події. Адже, наприклад, підліток може піти на лекцію про секс-освіту. Але натомість удома на нього може чекати покарання, бо «ми не говоримо про секс/презервативи/оргазм».
Люди з пострадянських країн соромляться говорити про секс. До нас на лекції приходять 40-річні чоловіки, які не знають, де клітор і навіщо він узагалі. Або жінки, які вважають нормою не відчувати оргазму й сприймають секс як обов’язок. Одного разу на лекцію про готовність до сексу й сексуальних стосунків навіть прийшла незаймана дівчина. Її хлопець хотів сексу і схиляв до цього, але вона була неготова й хотіла для себе знайти якісь відповіді.
Існує уявлення, що жінки не повинні виявляти сексуальне бажання, не мають бути самі собою сексуальними чи робити перший крок. Якщо чоловік фотографується в білизні – мужик, мачо, якщо жінка – шльондра.
У нас у суспільстві, у принципі, щодо жіночої сексуальності набагато більше табу, ніж щодо чоловічої. Існує уявлення, що жінки не повинні виявляти сексуальне бажання, не мають бути самі собою сексуальними чи робити перший крок. Якщо чоловік фотографується в білизні – мужик, мачо, якщо жінка – шльондра.
Для того, щоб такі стереотипи не виникали, власне й потрібна секс-освіта. До того ж це не стільки про практичну частину у вигляді мінету чи сквірту, скільки про психологію стосунків і вміння слухати та чути одне одного. Це розуміння власних бажань, навички говорити про них з партнером, уміння казати «ні». Останнє актуальне як для жінок, так і для чоловіків. Ми розбираємо, як узагалі формується сексуальний потяг, чому ми обираємо тих чи тих партнерів, як гормони допомагають чи шкодять нам.
Коли ми робили перший Sex Education Week (серія лекцій про сексуальність, які тривали щодня протягом тижня), у нас було багато практичних лекцій. Вони мені подобалися, але я зрозуміла, що це тільки вершина айсберга. Потрібно копати глибше.
Сексуальна мораль
Я довго думала, якою має бути перша лекція для освітнього проєкту KINSI. Не хотіла, щоб це зводилося суто до сексу. Тому запропонувала знайомому викладачеві, Іллі Ягіяєвому з університету Шевченка, подумати над чимось цікавим. Він спочатку заявив: «Ні, не моя тема, у мене спеціалізація – психологія, соціологія, я не знаю, як усе пов’язати». Але потім видав мені такий півгодинний монолог про трансформацію сексуальної моралі, що ми одразу зайнялися організацією тематичної лекції.
Адже якщо глянути на історію розвитку людства, то в нас відкритість до питань сексу чергується такими хвилями: умовно «Содом і Гоморра», потім консерватизм. І так століттями. То мастурбація – це погано, то вже нормальний процес. В одній книзі читала, що кілька століть тому жінка не могла вимовити словосполучення «куряча ніжка», бо «ніжка» – надто вульгарно. Тому мені хотілося, щоб саме лекція про сексуальну мораль була першою.
Є знання, які, завчасно отримавши, можуть зовсім неправильно використовувати. Або взагалі нашкодити. Наприклад, БДСМ. Не можна повторювати це вдома, просто подивившись «50 відтінків сірого».
Сьогодні ми живемо в неймовірний суперечливий час: з одного боку багато чого можна, з іншого – неймовірна кількість заборон. Сторони ворогують між собою і ніяк не можуть знайти спільний консенсус. У лібералів часто не вистачає терпіння, щоб доносити власні ідеї. У консерваторів – бажання розширити світогляд і стати відкритим до змін, до світу, який надто стрімко розвивається.
Не вистачає прийняття одне одного. Наприклад, у нас на одному з Sex Education Week 2017-ого стався напад під час лекції про трансгендерність. Хлопці з право радикальних організацій облили нас фарбою і використовували газові балончики. Я нічого не маю проти того, щоб вони жили за тими правилами, у яких їм комфортно, але не хочу, щоб мені розказували, як жити.
Зараз особливо складно визначати теми лекцій, бо часто розумію: у кожного різний рівень знань. Я три роки цим займаюся, читаю, паралельно відвідую схожі заходи, знайомлюся з професіоналами. А теми потрібно обирати ті, які б вирішували питання тих, хто знає небагато. Тому в ідеалі я б хотіла побудувати певну навчальну систему, у якій були б різні рівні знань. Не хаотична подача, а покрокова, де була б основа, на яку нанизуються інші фрагменти.
Бо є знання, які, завчасно отримавши, можуть зовсім неправильно використовувати. Або взагалі нашкодити. Наприклад, БДСМ. Не можна повторювати це вдома, просто подивившись «50 відтінків сірого».
Читала про численні сексуальні травми, особливо в США, після перегляду цього фільму. Люди подивилися і почали експериментувати без підготовки. А це так не працює. Бо потрібно починати з теорії. Не можна взяти батіг і почати шмагати одне одного або накупити секс-іграшок і «гратися». Має бути теорія і розуміння власного тіла.
Чути партнера
У нашому суспільстві одна з головних проблем, яку я часто спостерігаю зі сторони чоловіків, це те, що вони намагаються свій досвід з однієї жінкою перенести в стосунки з іншою. Не факт, що це працює. Жінки, на жаль, уміють гарно симулювати оргазм. Але чоловік впевнений, що конкретні завчені дії спрацюють з усіма наступними. Це не так. І жінки часто теж так думають. Одна й та ж поза, один і той же час для сексу, одні й ті ж крики.
У мене був особистий досвід, коли я партнеру пояснила, чому займаю певну позу. Мені було дискомфортно й трішки боляче, а він не розумів і навпаки посилював рухи. Коли ми проговорили, проблема зникла. Тобто важливо не просто знати техніку, але й запитувати «а якщо так?», «а так нормально?» Надто багато питань – теж не зовсім норма. Однак позиція в стилі «я все знаю, не потрібно мене навчати» не завжди спрацьовує. Бо часто виявляється: самого лише вміння займатися сексом недостатньо – потрібно ще дослухатися до потреб партнера.
Культура казати «ні»
Тут є два аспекти: уміти казати «ні» і вміти приймати відмову. З юності я відчувала багато уваги від чоловіків. Через те, що працюю моделлю, ню-моделлю. А коли почала займатися секс-освітою, то взагалі шквал зацікавлення. Часто в чоловіків, які мені пишуть, є впевнене переконання: я повинна з ними переспати. Модель у нашому суспільстві досі рівноцінна визначенню «проститутка». І коли я відмовляю, чоловіки це сприймають так, ніби я вразила їх у саме серце. Одразу агресія і кілометри ненормативної лексики.
Але вся справа в тому, що до відмови ставляться неправильно. «Ні» не дорівнює «ти поганий». Проте в нас чомусь «ні» асоціюється зі смертним гріхом, ніби я не відмовила, а обізвала людину. Тому на лекціях ми розказуємо: відмова не удар по самооцінці. Це просто відмова. І її теж потрібно вміти приймати. Це нормально щось запропонувати людині й отримати відмову. І в сексі також.
Водночас дуже багато залежить від контексту й місця. Наприклад, у Берліні є такий клуб Kitkat. Багато хто його називає секс-клубом, насправді він просто дуже відкритий до всього. У контексті того закладу сприймається як норма, коли хтось підходить і запитує: «Ти хочеш зробити мені мінет?» Я кажу «ні», людина каже «ок» і йде. Але Facebook, випадкове знайомство на концерті класичної музики, робоча конференція, переписка поштою не місця пропонувати секс і розповідати про фантазії щодо мене. Тоді стовідсотково можна наразитися на відмову. Тобто і жінки, і чоловіки повинні розуміти, де й що пропонувати.
Інколи чоловіки справді можуть не хотіти сексу, побачень, обіймів. Не потрібно сприймати їх як тварин чи секс-машин, у яких завжди «стоїть». Вони теж можуть бути стомлені, хворі, психологічно неналаштовані.
У моєму житті теж був випадок, коли мені відмовив чоловік. Так, це було не дуже приємно. Але таке буває. Нам не можуть подобатися всі без винятку. Це життя.
Також щодо «ні» від чоловіків. Майже в усьому світі існує установка: вони хочуть завжди. Якщо чоловік сказав «ні», жінка починає собі додумувати: «він мене не хоче», «з ним щось не так», «зі мною щось не так». Ні, все так: інколи чоловіки справді можуть не хотіти сексу, побачень, обіймів. Не потрібно сприймати їх як тварин чи секс-машин, у яких завжди «стоїть». Вони теж можуть бути стомлені, хворі, психологічно неналаштовані. Це вибір людини, її час, її тіло – і вона має повне право цим розпоряджатися в такий спосіб, як сама хоче.
Це ж стосується й жінок, які бояться сказати «ні» чоловіку. Мовляв, жінки створені заради того, аби робити життя чоловіка щасливішим. І багатьом важко сказати «ні», коли ти в стосунках. «Зітреться в тебе, якщо сексом займемося?» – чула й такі вислови. Зітреться. Секс – це не тільки про задоволення, але й про повагу.
Тому культура говорити й приймати відмову часто важливіша за технічні прийоми у сексі. Особливо в стосунках.
Секс-«випускники»
Сексуальна освіта потрібна для того ж, що й анатомія. Якщо людина розрізняє вірусну й бактеріальну інфекцію, то не купує в аптеці антибіотики тільки тому, що «температура вже 2 дні». Теж саме з інтимом. Одразу зрозумівши, як працює саме наш організм, від чого він «заводиться», від чого ні, коли настає оргазм і чи взагалі настає, то можемо пояснити партнеру, що нам потрібно.
Наприклад, не обов’язково всім подобається довга прелюдія: комусь достатньо двох хвилин і вже потрібен процес. Не обов’язково відмовлятися від сексу під час вагітності. Звісно, якщо є протипоказання лікаря, то ризикувати не варто. Перерваний статевий акт не захищає від вагітності. А незахищений секс узагалі небезпечний.
Нормальне сексуальне життя – запорука успішної людини. А регулярне невдоволення, злість, напруга тільки руйнують його.
Коли людина розуміє, де міфи, де правда, і як усе функціонує, з’являється розуміння, що робити зі своїм тілом.
Нормальне сексуальне життя – запорука успішної людини. А регулярне невдоволення, злість, напруга тільки руйнують його. Не лише стосунки впливають на все навколо нас. Коли ви голодні, хіба хочеться працювати над дизайном, писати закони чи створювати щось нове й оригінальне? Теж саме із сексуальним невдоволенням. І мова не про кількість чи частоту сексу, а про якість. Адже буває так, що навіть регулярні заняття сексом не приносять очікуваного задоволення. Тобто оргазм може бути, але людина однаково відчуває, що чогось не вистачає. Ми не помічаємо, як це накопичується. Незадоволені потреби тиснуть на нас підсвідомо. А освіта допомагає по-справжньому зрозуміти себе, свої бажання, страхи й свого партнера. Тому секс-освіту варто «прописувати», аби поліпшити якість життя загалом, зменшити кількість статевих хвороб, ранніх вагітностей, неврозів і почуття провини.
