Меню & пошук

Речі не повинні чекати, або Як зібрати гардероб з 30 речей на всі сезони

Речі не повинні чекати, або Як зібрати гардероб з 30 речей на всі сезони

Одяг не потрібно «рятувати» – так непотребу в домі стає ще більше


2006-ого американка Кортні Карвер розпочала челендж «Project 333». Ідея полягала в тому, аби щотримісяці носити всього 33 речі. Включно з верхнім одягом, головними уборами та навіть аксесуарами. До такого рішення призвела хвороба Кортні – розсіяний склероз. Однак жінка виявила: вести повноцінне життя допоможе зменшення стресу. Відтак вона позбулася майже 90% усіх речей у власному домі, зокрема роздала або викинула чи не весь одяг. Про експеримент почала писати у власному блозі. З часом «Project 333» став популярним у всьому світі. А Кортні Карвер випустила кілька книг про мінімалізм.

За таким принципом живе 3 роки й екоблогерка-мінімалістка Анна Гончарова. Зараз у її гардеробі 32 речі на всі сезони. З нею розбиралися, як «посадити на дієту» власну шафу, скільки одягу потрібно для однієї людини та як не стати заручником мінімалізму?


Анна Гончарова

екоблогерка

«Одягну, коли схудну»

До мінімалізму я прийшла після народження другої дитини. Перебираючи шафу, усвідомила: багато речей на мене або замалі, або завеликі, або взагалі мені не підходять за стилем. Частину з них я викинула одразу.

Деякі лишила до часу, коли схудну. Пізніше зрозуміла, що майже у всіх дівчат є така категорія «коли схудну». Так от: час для таких речей у 99% випадків ніколи не настає. Зовсім не тому, що не вдається схуднути. Просто про річ забувають, вона виходить з моди, стає непотрібною, тому що з’являються нові запити. У свої джинси з часом я влізла. Однак мені було неприємно їх носити. Тож вони врешті однаково пішли геть з гардеробу.

Пізніше мінімалізм ще більше ввійшов у моє життя, коли ми робили ремонт. Потрібно було продумати, які меблі замовляти, як усе розставляти, як вмістити все бажане на одній житловій площі. Тоді зрозуміла, що мені потрібні не громіздкі шафи, а комоди або шафи з поличками, що висовуються. Так я зможу бачити одразу всі речі й обирати лише те, що мені необхідно. Це звільнило одразу купу місця.

via GIPHY

Річ у тім, що коли ми розкладаємо речі на традиційних поличках одна на одну, то вже цим самим призводимо до того, що частину з них ми не носитимемо. Адже, за статистикою, навіть якщо в нас поділено: окремий «стос» – це футболки, ще один стовпчик – шорти й штани, ще один – блузи чи светри, то ми носитимемо або те, що лежить зверху, або те, що з самого низу. В останньому випадку ми ще й будемо створювати хаос, коли зранку діставатимемо якусь річ з самого низу. У результаті велику частину речей ми просто не помічаємо. Щоб такого не сталося з моєю новою шафою, я обрала висувні шухляди для одягу.

На речі були витрачені шалені ресурси: матеріали, людська праця, логістика, щоб їх довезти до місця продажу. І коли вони лежать, то це означає, що ці всі ресурси були витрачені даремно.

З часом я заглибилася в цю тематику, почала досліджувати вплив модної індустрії на довкілля й зупинилася на числі 30. Саме стільки речей у мене вже кілька років на всі сезони. Нещодавно, правда, докупила ще 2 елементи гардеробу, але старі ще не вивела з ужитку. Тож маю 32 речі.

Узагалі не потрібно зациклюватися на конкретному числі. Не варто мати гардероб з 10 речей заради того, щоб щось комусь довести. Це може бути й 50. Головне, аби всі ці речі «працювали». Якщо стиль життя вимагає декілька разів на день змінювати гардероб і ваші 10 сорочок «відпрацьовують» свою функцію, то чому б і ні. Але коли вони лежать, то це вже погано. На них були витрачені шалені ресурси: матеріали (зокрема, вода, якої катастрофічно не вистачає в деяких регіонах), людська праця, логістика, щоб їх довезти до місця продажу. І коли вони лежать, то це означає, що ці всі ресурси були витрачені даремно. Ми маємо стати дорослими й нести відповідальність за будь-який наш вибір. Зокрема, і за купівлю й експлуатацію одягу.

via GIPHY


У гардеробі мінімаліста

Головна порада під час розбору гардероба – бути в хорошому настрої. Можна навіть налити собі келих вина або заварити чаю. Інакше ризикуєте викинути все спересердя. Або сформувати емоційну прив’язку до речі: «Не викину, бо це єдине, що може мене втішити, а мені ж зараз так погано». Не потрібно налаштовувати себе, що розбір речей чи прибирання – це важка праця, зробіть із цього свято. Сформуйте нові асоціації в мозку – це дуже знадобиться в майбутньому.

Як це відбувалося в мене. Я відправила чоловіка з дітьми на кілька годин з дому й виклала все з шафи. Потім дивилася на кожну річ й оцінювала для себе за кількома критеріями. Перший, чи мені в ній зручно? Одяг чи взуття не повинні завдавати болю. Ми вже не у XVIII столітті, де обов’язковими є корсети чи тісне взуття. Я прийняла той факт, що високі підбори не моє – і жити стало легше. Другий, чи комфортно мені в ній? Тут мається на увазі психологічний комфорт. Запитайте себе: «Якби вам довелося в цій сукні/штанах виступати з презентацією, іти на співбесіду чи виголошувати тост на весіллі, наскільки б вам це вдалося?» І тут мова не про дрес-код, а про впевненість, яку надає одяг. Третій критерій, чи можна цю річ з чимось скомпонувати? Чи потрібно додатково до шарфу купувати ще туфлі, сумочку чи ціле пальто. Чи цей светр підходить під джинси, спідницю, шорти.

Не намагайтеся давати «друге життя» речам, якщо не вмієте цього робити. Одяг не «рядовий Раян», його не потрібно рятувати, коли він стає непотрібним. Змиріться з цим фактом. Віддайте або продайте його іншим.

via GIPHY

Не намагайтеся давати «друге життя» речам, якщо не вмієте цього робити. Одяг не «рядовий Раян», його не потрібно рятувати, коли він стає непотрібним. Змиріться з цим фактом. Віддайте або продайте його іншим.

У мене була така історія з подушкою. Мені було шкода викидати старе пальто. Тож я вирішила переробити його на подушку. З шиттям у мене не склалося ще зі школи. Тому подушка вийшла й зовні не дуже, і ще й була важка. До того всього вона мене ще й лякала, коли стояла в кутку дивана чи кімнати. У результаті замість позбавитися від непотребу я його додала. Якщо не вмієте перешивати чи перероблювати, не беріться за це. А раптом таки хочете віддати в ательє чи на переробку, то поставте чіткий дедлайн: «Віддам у вівторок після роботи», «Віднесу, коли отримаю зарплату – з 20-ого до 25-ого числа», «Відвезу мамі/сестрі, коли їхатиму на дачу». Без дедлайну стара річ лежатиме ще кілька років.

Частину речей я переношу в осінньо-зимовий гардероб. А частину, навпаки, беру з зимового. Таким чином деякі речі в мене «працюють» практично цілорічно.

via GIPHY

Розібравши так гардероб у кілька етапів, у мене лишилося 30 речей, які «працюють».

На весняно-літній сезон це:

3 спідниці, 2 пари брюк, 1 шорти або кюлоти (довгі кльошні шорти), 2–3 сукні, 3 легкі блузи/топи, 1 футболка/майка, 1 сорочка (наприклад, біла чи чорна), 2 легких кардигани (якщо стане холодніше), 1 жакет, 1 жилетка, 1 бомбер/куртка (на випадок, якщо зовсім холодно й дощ)

Частину цих речей я переношу в осінньо-зимовий гардероб. А частину, навпаки, беру з зимового. Таким чином деякі речі в мене «працюють» практично цілорічно. Деякі речі стають трансформерами. Наприклад, у мене є чорна легка сукня на бретельках. Тому влітку вона може просто як сукня, а може бути як майка. Восени я можу одягнути під низ ще футболку і теж заправити в брюки чи спідницю – і вийде ще один елемент гардеробу.

На осінньо-зимовий мій гардероб складається з таких речей:

3 светри, 1 кардиган, 1 жакет (беру його з літа), 2–3 сорочки/блузи під жакет чи кардиган (теж беру їх з літа), 1 дуже-дуже теплий светр для сильних морозів, 2–3 сукні/сарафани з цупкої тканини, 1–2 пари брюк/джинсів (легші джинси чи брюки на осінь можу взяти з літньої частини), 2–3 спідниці з цупкої тканини.

Додатково на осінньо-зимовий сезон, звісно, необхідний верхній одяг. У мене це:

1 плащ (коли холодно й дощить може підійти й на літо), 1 пальто, 1 куртка/пуховик, що не промокає, 1 дуже тепла куртка/парка/пуховик/шуба.

Якщо ви хочете щоразу дивувати гостей своєю сукнею, краще тоді взяти її напрокат або після святкування одразу виставити на продаж.

via GIPHY

Комусь ця вся кількість може видатися нудною. Мовляв, як це – одне пальто? Це ж набридає. Але я урізноманітнюю свій образ аксесуарами. У мене є їх кілька, які, знову-таки, працюють. Це два шарфи, які задають тон, брошки, пояс. Останній, якщо ношу з брошкою й беретом робить образ більш жіночним. Якщо ж без брошки, без пояса, з іншою шапкою і під кросівки – образ уже зовсім інший.

Крім одягу з переліку, що вище, може бути одяг для особливих випадків. Наприклад, речі для святкування чи ресторану. Це може бути костюм чи сукня, яку ви одягаєте 1–2 рази на рік (корпоратив і чиєсь весілля), але її наявність виправдана. Головне, щоб сукня не була «одноразовою». Якщо ви хочете щоразу дивувати гостей своєю сукнею, краще тоді взяти її напрокат або після святкування одразу виставити на продаж.

До особливих випадків також входить спортивний одяг. Наприклад, гірськолижний костюм чи спортивний костюм для занять у фітнес-центрі. Тоді його обсяг має залежати від кількості занять, а сам він не повинен розміщуватися в загальному гардеробі. Інакше це буде створювати ілюзію «речей багато, а одягти немає чого».

Можуть бути речі для конкретного періоду життя. У жінок, скажімо, період вагітності. Або це відпочинок у санаторії, подорож у горах, тривале відрядження в країні з іншим кліматом. Тоді після закінчення цього періоду речі треба або скласти, щоб вони чекали свого наступного зіркового часу (якщо ви точно знаєте, що вони в майбутньому пригодяться), або віддати/продати.

via GIPHY


Як не збирати непотребу

Головне в мінімалізмі не розібрати гардероб, а дотримуватися принципу, щоб речі «працювали» й непотріб у шафі чи в домі не з’являвся. Для цього варто купувати якісні речі. Ви не зможете носити одну й ту ж футболку весь рік (навіть змінюючи стилі в різні дні), якщо вона коштуватиме умовні 50 грн і буде зшита з дешевої тканини. Тож під час вибору тканини звертайте увагу на те, щоб річ не вицвітала, тримала форму, була натуральною.

Для мене також велике значення зараз має, хто виробник цієї речі, у яких умовах вона була створена, звідки її везли. Це все легко перевірити, тож я до цього докопуюся. Намагаюся віддавати перевагу українським брендам. Зокрема, через зменшення вуглецевого сліду.

Не йдіть скуповуватися в стокові магазини або там, де є великий асортимент. Оберіть краще монобрендовий магазин. Шукаєте сукню/пальто/жилетку? Ідіть туди, де ви це точно зможете знайти. По-перше, так у вас буде менше спокус купити щось іще. По-друге, такі шоу-руми чи магазини не рясніють «акціями», «знижками», «три товари на 10 грн». По-третє, там можна купити те, що ви плануєте, не витрачаючи кілька годин на безцільне бродіння уздовж полиць.

Одна зі складнощів мінімалізму – боротися з родичами або друзями, які постійно намагаються щось подарувати чи принести. Але для цього потрібні: а) час, б) дотримання стійкої позиції. Коли мене запитують, що подарувати, то часто кажу: «Нічого».

via GIPHY

Ще кращий варіант – замовляти в онлайн-магазинах. Мої особисті вимоги до таких платформ:

  •         там повинні бути фільтри товарів за максимальною кількістю ознак;
  •         там можна зробити замовлення невідразу: спочатку набити кошик, а потім викидати з нього те, що не потрібно (інколи це може тривати тижнями – і в цьому немає нічого поганого);
  •         там можна отримати всі замовлення з доставкою додому;
  •         там можна зробити попереднє замовлення на товар, якого немає в наявності, й дочекатися його доставки.

Одна зі складнощів мінімалізму – боротися з родичами або друзями, які постійно намагаються щось подарувати чи принести. Але для цього потрібні: а) час, б) дотримання стійкої позиції. Коли мене запитують, що подарувати, то часто кажу: «Нічого». Раніше пояснювала, чому саме так і чому краще не купувати нічого, ніж купити щось непотрібне в переході чи супермаркеті. Зараз уже всі звикли. Отже, прогрес таки є.

 

 

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: