Як жити свідоміше та здоровіше у світі, який завжди поспішає

---

[ads-pc-2]

Ми живемо у світі шаленого ритму, соцмереж, культу успіху та споживання. Серед інформаційного шуму та невпинної роботи легко загубитися та втратити справжніх себе. Ірина Громоцька спеціально для Inspired розпитала у героїнь цього матеріалу як вони віднайшли шлях до спокою та відкрили себе заново. 

---

Minimalism — спосіб життя, прибічники якого намагаються максимально позбутись усіх непотрібних матеріальних та нематеріальних речей, залишивши лиш справді необхідне.

З чого все почалося?

Я відчувала внутрішню необхідність щось змінити. До мене прийшло розуміння того, що ми тримаємося за речі лише через страх залишитися на самоті з собою, і я почала позбавлятися «якорів» – речей, які тягнуть на емоційне дно.

Як на мене, мінімалізм – це спосіб відшукати свою сутність. У тиші та звільненому просторі нам відкривається найцінніше. Не треба шукати порад деінде – відповіді на всі питання вже є всередині нас. Розуміючи це, ми стаємо впевненими та самодостатніми.

Мені важливо було зрозуміти, хто я. Я шукала себе в медитації, на нескінченних курсах, у дихальних практиках йоги. Але це не давало бажаного результату. Усе змінилося, коли я відкрила для себе мінімалізм. Нині єдиний правильний для мене стан – абсолютна чистота. А тиша стала місцем, де я знаходжу натхнення.

Виклики

Мінімалізм змушує подивитися на життя більш раціонально. Приходить розуміння того, що «якорями» можуть бути не лише речі, а й люди. Найскладніше було розпрощатися з людьми, які не приносили щастя.

Переваги

Самоствердження більше не залежить від брендових речей. Це стає зайвим. Залежність від речей схожа на нікотинову: перестати купувати – це як кинути палити. Зараз я не купую нічого випадкового – тільки необхідне. Такий підхід застосовую до їжі, соцмереж і навіть стосунків.

Як почати?

1. Сформулювати мету. Визначити, які зміни вам справді необхідні.
2. Не зазіхати на територію інших, упорядковувати лише своє життя.
3. Позбуваючись речей, класифікувати їх не за кімнатами, а за категоріями: одяг, подарунки, посуд, документи тощо.
4. Якщо ви не можете наважитися чогось позбутися, подумайте: чи справді це приносить вам радість?

Як не кинути? 

1. Шукати мотивацію і натхнення.
2. Робити всі зміни усвідомлено.
3. Ставитися до речей з повагою.

Пам’ятайте, що спочатку ми працюємо з простором, а тоді простір працює з нами, формуючи спокій та емоційну рівновагу.

Про оточення

Потрібно розставити свої особисті межі. Ніколи не вказуйте іншим людям, як і з якими речами жити.

Якось я зустріла хлопця в магазині, який сказав мені: «Я вас знаю. Після вашої лекції моя дівчина позбулася половин моїх речей і викинула мою улюблену футболку!» Не робіть так, адже ви відповідальні лише за себе.

Будьте щасливими, і тоді інші будуть цікавитися, як ви цього досягли.

---

Slowliving — життєва філософія, яка ґрунтується на свідомому уповільненні темпу життя задля більшої та якіснішої присутності у всіх його аспектах.

З чого все почалося?

Я росла в передмісті, завжди була близькою до природи і навіть хотіла стати орнітологинею. Усе змінилося, коли я подорослішала й переїхала до Києва. Місто було сконцентроване на культурі досягань і постійному переслідуванні «успішного успіху», я розчинилась у загальній атмосфері. Я відчувала, що постійно повинна чогось досягати, рухатись швидше, іти далі. Я почала працювати на кількох роботах одночасно, паралельно займалася кількома видами спорту. За чотири роки такий темп став звичним для мене.

А тоді зародився мій фотопроект Fearless Women. Я занурилася в нього настільки, що забула про потребу в сні, їжі та відпочинку. Мій організм цього не оцінив і відмовився зі мною співпрацювати.

Я намагалася заспокоїтися. Проте не могла. Мені здавалося, що я медитую в колесі, де біжать білки, і мене кидає зі сторони в сторону. Хочеш чи не хочеш – ти мусиш бігти з усіма. У якийсь момент я зрозуміла: якщо не зійду з цього потягу зараз – невідомо, куди він мене відвезе.

Чому це важливо?

Конкурентне середовище має сильний вплив, забирає багато ресурсів і сприяє підвищенню рівня стресу. Тому потрібно йти шляхом унікальності.

Ми живемо у «час підвищеної відповідальності» за себе та зміни навколо. Дехто бере на себе більше, ніж може зробити. Треба реально оцінювати свої сили та вміти вчасно зменшувати швидкість і відпочивати.

Сповільнення має величезний ресурс чуттєвості й емоційності. Нематеріальні речі з’являються там, де є час.

Виклики

У процесі переходу починається боротьба із самим собою. Зі сповільненням у моєму житті з’явився страх випасти з соціуму, перестати бути залученою, втратити контакти, перестати досягати чогось невідомого. Та насправді це перехід від кількості до якості. Коли ти оточений якісним – зникає відчуття постійного виклику.

Переваги

1. Я свідомо поставилася до життя та почала дослухатися до себе.
2. З’явилося багато вільного часу.
3. Почала співати, танцювати, малювати, стало легше створювати тексти, збирати свої думки.
4. Навчилася готувати.
5. З’явилося відчуття спокою. Навіть коли мене щось засмучує, я не відчуваю себе нещасною. Настрій не впливає на мій загальний стан.
6. Підвищився рівень самоусвідомлення.
7. Покращилося здоров’я.

Як почати?

Найголовніше: зрозуміти, що жити на великій швидкості – це вибір. Зайнятість 24/7 – теж вибір. Це не умови середовища або часу. Ми маємо можливість обирати, як і в якому ритмі жити. Щоб уповільнити щоденний темп, треба бажання, час і не одна спроба. Для початку потрібно:

1. Ставити особисті цілі (прочитати книжку, лягти раніше спати).
2. Записувати у планер час на відпочинок ще до внесення справ на тиждень. Час, виділений для відпочинку, не можна зайняти нічим, окрім відпочинку. Бажано, щоб він був і активним, і спокійним.
3. Вільний час має бути вільним! Не можна займатися домашніми справами, не можна працювати.
4. Розставити справи за пріоритетністю. Спочатку – найважливіша справа, потім – усе інше.
5. Пам’ятайте: турбота про себе за пріоритетністю розташована вище, ніж робочі завдання.

Як не кинути? 

Потрібно знайти щонайменше одну людину, яка поділяє ваші цінності. Ви будете підтримкою одне для одного. Також важливо дотримуватися дисципліни. Це не означає, що треба картати себе за невдалі спроби. Це означає, що не можна зупинятися.

Також допомагає медитація. Або щось, що приносить радість і сповільнює.

Про оточення

Люди схильні піддаватися впливу оточуючих, тому це повинні бути люди, що розділяють ваші погляди. Якщо ви знайшли «дзен», а партнер або партнерка переслідують «успішний успіх», – вас точно затягне туди. Наприклад, темп моїх друзів для мене зашвидкий. Але коли ми проводимо час разом, ми пристосовуємось і шукаємо консенсус. Якщо маятники поставити поруч, вони синхронізуються. Так само й люди.

Темп міста, соцмережі й оточення спонукають до поспіху, наголошуючи на вичерпності часу. Та пришвидшуючи своє життя ти пришвидшуєш і стрілки годинника.

---

Zerowaste — філософія споживання, яка буквально перекладається як “нуль відходів”. Основною ідеєю є відмова від використання продуктів, які створюють сміття, що неможливо переробити.  

З чого все почалося?

Я завжди любила природу, цікавилася натуральною косметикою. Врешті почала сортувати сміття та вивчати види пластику, можливості їх переробки. Спочатку це було непросто, та з часом я стала експерткою з цього питання. Поняття «zero waste» уперше трапилося мені в черговому тексті про сортування сміття. І я подумала: якщо зменшити кількість сміття, то й сортувати треба буде менше. Для мене zero waste став більш вигідним і зручним шляхом споживання.

Чому це важливо?

Планета потопає у смітті – і ми разом з нею. Відмова від пакетика чи термочашка для кави стане маленьким кроком до порятунку.

А ще такий спосіб життя відокремлює все зайве. Користуючись справжніми, натуральними продуктами, береш від життя найкраще. А ще – не піддаєшся агресивному впливу реклами, яка нав’язує потребу мати щось. Я маю лише те, що мені потрібно і не купую нічого зайвого.

Виклики

Спочатку мені хотілося здати на переробку весь пластик з дому і користуватися лише скляними банками. Я змогла загальмувати та зробила висновок, що обмежувати себе одразу в усьому – не вихід. Користуєшся тим, що є, і відмовляєшся від зайвого. Поступово.

Згодом почалася погоня за натуральним усім. Я читала американські сайти, де розповідали про не поширені в Україні речі zero waste. Наприклад, щітка з деревини з натуральною щетиною, що, звичайно, коштувала надто дорого. Під час гарячкових пошуків дешевших аналогів я зрозуміла, що це те ж саме споживацтво.

Сміття в моєму домі з’являлося тоді, коли його хтось приносив – розповсюджували гості, передавали батьки. Через це виникало безліч конфліктів. Я агресивно ставилася до подібного, але потім зрозуміла, що не варто нав’язувати свою думку іншим. Зараз я прийму це все з радістю і нічого не скажу. Тим більше, у Києві є no-waste recycling stations, куди можна приносити все.

Заспокоїтися та перестати бути істеричною zero waste-ркою виявилося найскладнішим завданням. Не треба злитися на тих, хто не розуміє цього, не треба їх примушувати – можна просто спокійно пояснити, але не нав’язувати.

Переваги

Zero waste – дуже красивий та естетичний. Навіть шматок мила без пакування виглядає стильно, що вже говорити про дерев’яну щітку. Окрім того, це значна економія. Макарони, крупу й інші продукти на вагу купувати набагато вигідніше, адже упаковка здорожчує продукт.

Я вже півтора роки сама роблю зубну пасту з трьох інгредієнтів (кокосова олія, сода, олія м’яти) і навіть не уявляю, скільки я на цьому зекономила. Також великою економією є менструальна чаша.

Як почати?

Навіть прості маленькі речі можуть принести велику користь. Тому головне – робити все впевнено та поступово. Можна почати з того, що:

1. Не брати пластикових трубочок.
2. Каву з собою брати тільки в термочашку.
3. Ходити за покупками з екосумкою та боксами.
4. Усе, що можна придбати без пакування – купувати без нього.
5. Купуючи в упаковці, перевірити, чи придатна вона для переробки.
6. Якщо упаковку потрібного продукту не переробити, краще придбайте одне велике, ніж кілька маленьких.

Як не кинути? 

Важливо не карати себе, якщо не вийшло відразу. Пам’ятайте: цей спосіб життя має приносити задоволення, а не страждання.

Про оточення

Нікому не варто нав’язувати свої погляди. Не насідайте, не нападайте, не тисніть. Мій досвід показує, що це призводить лише до непорозуміння та конфліктів. Спокійне пояснення – кращий лакмус щирості вашого вибору.