Меню & пошук

Бери і вчися: як стати професіоналом без освіти

Бери і вчися: як стати професіоналом без освіти

Як стати програмістом, дизайнером, діджеєм і журналістом без освіти


Якщо університетська освіта вже встигла тебе розчарувати або ти розумієш, що працюєш не в тій професії, ще можна все змінити. І для цього не обов’язково знову повертатися в університет або йти на курси. Front End Developer, дизайнерка, діджей і журналіст та технічний директор розповідають, як стали професіоналами завдяки самоосвіті.


Євген Ярошенко

Middle Front End Developer, за освітою політолог

Я закінчив бакалаврат і магістратуру у сфері політології, але вже на магістратурі усвідомив, що не хочу працювати дослідником, експертом чи радником, оскільки я б не отримував від цього задоволення. А хотілося працювати і насолоджуватися процесом.

Зараз я працюю веб-розробником, але час від часу підпрацьовую дизайнером і розробником мобільних застосунків. З дитинства я любив малювати або вигадувати щось з нічого. Наприклад, коли сидиш із друзями у купі піску, і ви з нічого будуєте цілі міста. В якомусь сенсі я відчув, що світ діджиталу – це такий собі пісок, де ти можеш втілити свої ідеї. Звичайно, як і будь-якій роботі, є формальні рамки і рутина, але у порівнянні з іншими сферами, я відчуваю себе вільним.

Як навчатися

Я навчався сам, почав цікавитися програмуванням ще наприкінці бакалаврату. Тоді я змушував себе пройти дуже популярний курс Гарвадського університету CS50 на платформі edX, бо вступ у програмування з гуманітарної дисципліни – це ще ті муки. Незважаючи на те, що в мене мало що виходило, мені було дуже цікаво. Тоді я і зрозумів, що можна рухатися в цьому напрямі далі. На магістратурі я почав проходити курси основ програмування мовою Python на різних освітніх платформах (edX, Сoursera, Prometheus, Khan Academy), бо це найлегша мова для початківців. А за декілька місяців вирішив спробувати веб-розробку і почав вчити HTML/CSS/Javascript. В нагоді стали тьюторіали на різних онлайн-платформах з публікаціями та блогами, де люди покроково створювали онлайн-додатки, і я багато навчився саме покроково повторюючи їхні дії.

В будні я витрачав на навчання по одній-дві години, і по 4-5 годин на вихідних. За 4-5 місяців я вже міг зверстати придуманий мною сайт і додати анімацію. Тому в кінці першого року магістратури я почав думати про пошуки роботи в цій сфері.

Як прийти у нову професію

Я поєднував самоосвіту з магістратурою і написанням диплому. Було не дуже приємно, бо вдень я, наприклад, читав Фуко та вів дискусії про біополітику і місце кордонів в сучасному світі, а ввечері розбирався, як зафіксувати іконку до верхнього краю сторінки.

Пошук роботи зайняв у мене близько 3-4 місяців. Я припустився помилки, не пішовши спершу на стажування. Хотілося з самого початку бутити Junior Developer, а я не знав, що джуном ще треба стати. Тому після десятків неуспішних інтерв’ю, які мене багато чому навчили, я зміг знайти роботу у сфері веб-розробки.

Зараз я вже працюю у цій сфері півтора року,працюю дистанційно на контрактній основі як Middle Front End Developer, тобто просунувся, так би мовити, на один рівень вище. Також маю декілька проектів на фрілансі.


Влад Фісун

Бренд-консультант, журналіст, діджей

 

Я вступив у Харківський інститут радіоелектроніки, зрозумів, що мені це не дуже цікаво, двічі вилетів та опинився в армії. Але за спрощеною програмою – батьки влаштували мене до Харківського військового університету. Там я відмовився від служби за контрактом на другий рік, і вже опинився в армійській частині. Після служби в армії почав шукати роботу, і практично випадково переїхав у Київ і прийшов в журналістику.

Журналістика мені сподобалася тим, що це і письменництво в якійсь мірі (пізніше я в собі це розвивав, і продовжую), і реальність, і шоу-бізнес, і іноді дивовижні історії. Журналістика як і раніше мені цікава.

Як навчатися

Це було навчання на льоту. Своє перше завдання я пам’ятаю досі – треба було відредагувати статтю про сімейну пару: їй 22, йому 21, і у них 6 дітей. Три двійні народилося. Живуть в Львівській області, бабуся – це банно-пральний комбінат на кухні, дідусь і молодий батько пропадають на сезонних роботах. Живуть досить складно. Але завдання було зробити історію з оптимізмом. Загалом, ніби вийшло, надрукували ж.

В цілому, моє переконання – журналістику треба вчити в полях, писати, цікавитися, брати інтерв’ю і вивчати найкращі зразки, в тому числі серед книг, документального кіно, великих форматів. Треба намагатися розібратися, зрозуміти будову і суть того, що тобі подобається читати і дивитися. На жаль, я часто стикаюся з тим, що журналісти пашуть, а не кайфують від роботи – і як наслідок, це призводить до низької якості контенту, поверхневого ставлення до теми.

Як прийти у нову професію

У журналістику я потрапив завдяки настановам досвідченої київської журналістки Тані Витязь, вона за ручку привела буквально. Так що я фактично відразу опинився в кріслі редактора.

Я почав журналістську діяльність в 98-ому, а у 2000-ому почав працювати редактором, а потім був головним редактором в Афіші аж до 2004-го року. Потім була адаптація журналу Viva!, п’ять славних років в журналі Playboy в Україні та Росії. Зараз моя кар’єра журналіста триває на «Радіо Аристократи» в іменному шоу «Великий Фісун» та інших проектах. Такі ось 20 років.

Також я працюю як діджей. Це логічне продовження мого захоплення музикою. Я збираю платівки з 10 років, а до цього були касети, які стиралися і записувалися по кілька разів. Як тисячі колег, вперше я спробував керувати танцями в школі, змінюючи музику на свій розсуд, а потім ще й в літньому таборі: там уже був сетапчик з програвачами і простим звукооператорської пультом. Пізніше було радше захоплення пластинками, особливо джазом і раннім рок-н-ролом. У другій половині 90-х, після армії, виявилося, що різні просунуті електронні штуки, які я слухав на початку 90-х, тепер народ клеїть в мікси, і це вже не дискотека, а рейв, і для цього потрібні діджеї.

Спробував, захопило, ще й як. Толком цього ніхто не вчив, навіть з апаратурою було накладно. Купив двохкасетник, записав ящик всякого, відфільтрованого французького хауса, британського гоа і американського техно до досі неідентифікованого, таке ось хлопцям і крутив в різних дивних місцях.

Коли перебрався до Києва, отримав від одного царський подарунок: штук 300 платівок, з яких в колекції залишилося від сили 10, інші просто жахливі, і кудись давно зникли. Нічне життя в Києві переживало перші комерційні досліди, і я в цьому брав участь. Але в цілому кар’єру діджея я особливо не будував ніколи, займаючись цим паралельно, як хобі.

Складно сказати, коли це стало вже чимось помітним – коли став виступати на наших фестивалях, поїхав грати до Венеції на Бієнале, або влаштувався резидентом в бар для начитаної інтелігенції.

Зараз намагаюся все-таки застосовувати бізнес-принципи до діджеїнгу, але на чому це точно ніколи не позначиться – на репертуарі. Те, що мені не подобається, я не ставлю – і в цьому принадність і непрофесіоналізм.


Анна Шакун

Дизайнерка The Village Україна, співзасновниця, заступниця головного редактора Moviegram, за освітою архітекторка та мистецтвознавиця

На третьому курсі я зрозуміла що архітектура та дизайн інтер’єру – це не моє, хотіла кинути навчання, та батьки вмовили закінчити для галочки. Коли постало питання, чи потрібна мені магістратура, я вирішила замість неї отримати другу освіту. Це було дуже імпульсивне рішення, але про нього я жодного разу не пошкодувала. Навчалася екстерном, тобто отримувала освіту за 2 роки, а частину предметів довелося вчити самій. Мабуть тоді і відточилася  навичка самоосвіти.

Мистецтвознавцям у нашій країн не дуже солодко, та і цю освіту я отримувала скоріше для якогось саморозвитку. Всі роки навчання я заробляла фотографією, та на той момент ця робота перестала приносити мені задоволення, і я хотіла чогось іншого.

Десь через рік, ми з другом вирішили робити своє видання про кіно – Moviegram. Ми вирішили зробити сайт, а грошей на спеціалістів у нас не було, тому розробка просто впала на мої плечі.

Як навчатися

Коли я була в класі восьмому, моя мама отримувала вищу освіту, і в неї був предмет з html. У неї було завдання зробити сайт турагенції, і мені стало дуже цікаво, тому вирішила сама розібратися в цьому. Відкрила код – і якось все почало виходити. Потім ще довго для себе писала якісь сайтики.

А коли я почала робити наш сайт, у мене була дуже сильна паніка. З восьмого класу пройшло років 10, навіть в тому ж html все змінилося, вже не кажучи про те що з темами wordpress я справи ніколи не мала. Встановити і налаштувати тему – це одна справа, але у нас з самого початку були особливі вимоги до сайту. Спершу я знайшла програміста, з яким ми вечорами сиділи біля компа і намагалися придумати, як зробити той сайт. Я слідкувала за тим що він робив, допомагала йому гуглити якісь питання і зрозуміла, що це не так складно. Програміст не захотів довго працювати безкоштовно, і сайт довелося дороблювати самій. Я досі пам’ятаю, що він був дуже кривий, і вже через півроку нам довелось робити все заново. Але за цей час я настільки втягнулася в цю роботу, що вона стала мені подобатись.

Просто читати статті – не так ефективно, адже на практиці все набагато краще засвоюється. Журнал, який ми зробили для мене став кращим майданчиком для навчання, адже я постійно хотіла зробити щось нове, додати якусь функцію, переробити дизайн тощо.

Замовлення почались з’являтись просто нізвідки. Я багато чого не знала, доводилось дуже багато часу проводити в гуглі. Коли був час я дивилася якісь тьюторіали, читала англомовні статті на цю тему, адже актуальні знання до російськомовного і тим паче україномовного вебу доходять із запізненнями.

Як прийти у нову професію

Зараз я займаюсь веб-дизайном та ілюстрацією. Перша освіта навчила мене малювати. І я просто трансформувала інтер’єрний дизайн у веб. Фотошоп я також вивчила сама, здається ще в класі шостому, він для мене був замість комп’ютерних ігор. Мені подобалося вміти щось, чого не вміють мої однокласники. Робила всілякі смішні колажі з однокласниками, а потім спробувала себе в більш художніх роботах. Цього всього навчалась скоріше «методом тика», адже з інтернетом тоді було не так просто як зараз. Було дуже смішно, коли нам ввели в 10-му класі уроки з фотошопу, і після першого уроку вчителька попросила мене проводити ці уроки.

Зараз у своїй роботі я можу поєднувати усі свої навички. Я працюю на три видання, одне з яких The Village Україна, де я займаюся версткою і дизайном. Робота дозволяє мені писати, дизайнити і кодити. Знання з архітектури допомагають мені верстати, а дослідницький підхід мистецтвознавства – шукати рішення проблем і давати правильні запити в гуглі. Найбільше мені подобається те, що я не маю вибирати щось одне – коли щось набридає, можна переключитися і попрацювати іншому напрямі, або ж навчитися чогось зовсім нового.


Роман Сторчак

Технічний директор, який разом з командою навчає комп’ютери бачити і взаємодіяти з людьми, за освітою біохімік

Я маю кілька вищих освіт і отримав PhD з молекулярної біології. Закінчивши аспірантуру, вирішив не продовжувати наукову діяльність, а до сфери, у якій працюю зараз, я прийшов непрямим шляхом.

В юності у мене було багато ідей щодо роботи в освіті. Я розробив свій освітній курс, об’єднався з університетом і проводив педагогічний експеримент. Це працювало, мені хотілося це масштабувати і робити доступним, але з цього не вийшов соціальний бізнес, бо у мене не було знань про те, як його будувати.

Згодом я став проджект-менеджером і будував промислову лабораторію, а потім енергетичний центр. Згодом ця діяльність мені набридла, а знайомі сказали: «а давай до нас в data science». І я пішов з високооплачуваної роботи в нікуди повчитися кілька місяців на стартову зарплату, яка була в понад 10 разів менша, ніж на попередній роботі.

Як навчатися

Я влаштувався у невелику аутсорсингову IT компанію, де працювало багато людей, які щойно випустилися з університетів, а мені на той час було вже 30. Але мені пощастило, що там була культура навчання. Я працював близько 10 годин на день поєднуючи роботу і навчання одночасно.

Я проходив курси на edX, Coursera та вчив математику на Khan Academy. Я пройшов десяток онлайн-курсів. Data science потрібно опановувати дуже вдумливо, у цій галузі не можна розібратися з наскоку.

Я вчився і працював у цій компанії більше року, але зрозумів, що в сфері data science, software development, computer science важко конкурувати з тими, хто отримував освіту в університеті та одразу почав працювати у цій галузі. Коли навчаєшся сам, знання завжди будуть фрагментовані, якщо тільки не виділити на навчання достатньо часу.

Для того, щоб розібратися у цій сфері та опанувати базові знання, мені знадобилося 2 роки навчання і роботи, але я і зараз продовжую навчатися. А протягом цих двох років я максимально сконцентрувався на роботі і випав з життя. Хоча зараз на навчання не завжди залишається час, а все одно проходжу курси на Coursera.

Як прийти у нову професію

На інтерв’ю на такі посади 95% кандидатів просто відпадають. Наприклад, у моїй компанії зараз бар’єром до проходу кандидатів є не фактичні знання, а достатня фундаментальна база і динамічність мислення, щоб людина змогла за кілька місяців зрозуміти, чим займається компанія.

Зараз я поєдную ролі технічного та операційного директора у компанії, яка займається комп’ютерним зором. Тобто я управляю розробкою, науковими питаннями та будую операційний бізнес.

Я зрозумів, що важко змагатися з професіоналами у цій сфері, тому перейшов в суміжну сферу, в якій потрібні і ті знання, що в мене були з аспірантури, і менеджерські навички, і data science, адже таке поєднання – це рідкість.

Взагалі можна повністю перекваліфікуватися і не конкурувати з людьми, які займаються цим на 10 років більше. Якщо людина не тривожиться, їй подобається процес і вона на ньому сконцентрована, з часом межі зникають. Бо навіть кілька років інтенсивного самонавчання може конкурувати з університетською освітою.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: