Працюй і не бреши собі: інтерв’ю з Андрієм Хливнюком
Працюй і не бреши собі: інтерв’ю з Андрієм Хливнюком
Розмова про про новий альбом «Бумбокса» та 15 років на сцені
[ads-pc-2]
Inspired поспілкувався із Андрієм Хливнюком, солістом гурту «Бумбокс», про що буде новий альбом, як знімався документальний серіал «Код Френч» про запис треків у французькому Провансі, та який насправді ховається сенс у рядках пісні «Вахтерам».
Про безліч настроїв альбому
Ми вирішили зняти серіал про запис треків у студії в Провансі, бо хотілося, щоб слухач став частиною команди. Колись малим я уявляв як опинюся в такій атмосфері, тепер я втілюю свої мрії. Уявіть собі тисячі людей, які ходять на наші концерти з 10 країн світу на кількох континентах. Деякі з них подорожують за нами в турі. Одне з найпоширеніших питань: як ви це робите? Ось і відповідь. Дивлячись «Код Френч», ви можете стати частиною команди, фактично, взяти участь в записі наступного альбому.
Ідея прийшла спонтанно, ми мали їхати туди тільки складом гурту. Але ми самi i Concert.ua знайшли кошти, сили і взяли з собою знімальну команду. Провели напружений робочий тиждень, музичний запис забирав весь час, а тут на майданчику були ще й оператор і режисер. Але я розумію, що це варто робити, бо крім усього іншого − це ще й мені на пам’ять про те, якими ми були під час запису цього альбому восени 2018 року.
Цей серіал скоріше не для промо, а в подарунок нашим слухачам і собі, це привідкрита завіса того, що відбувається на запису.
Цей серіал скоріше не для промо, а в подарунок нашим слухачам і собі, це привідкрита завіса того, що відбувається на запису. Процес створення альбому ще триває, в Україні та за кордоном. Є вже всі пісні, замальовки записані. Просто зараз музиканти на одній з київських студій допрацьовують композиції. Нам треба ще накопичити певну кількість барабанних та басових партій, треба клавішні і гітари в деякі пісні, тобто, ми маємо повернутися на студію звукозапису у Францію. Ми потрапили на неї просто загугливши best residential studios of the world, і обрали по тому, хто там записувався, прослухали як вони звучать.
В новому альбомі безліч настроїв − від сентиментів, палкого кохання до люті. В ньому ціла палітра емоцій. Зараз я чітко розумію, що це буде одна з найкращий і по якості, і по наповненню моїх платівок, дуже тішуся від цього, в приємному хвилюванні і часом навіть спина мокра − настільки все виходить чесним.
Про анонсовану та приховану колаборацію
На альбомі буде рімейк пісні «Ангела як я» гурту Крихітки Цахес. Вважаю, що ця пісня має жити. Відчув як би я хотів її заспівати і попросив дозволу у Саші Кольцової (прим. − солістка гурту «Крихітка»), а вона залюбки дозволила. Це суперхіт, він трошки недооцінений, як на мене. Пісня, безумовно, невід’ємна частина золотого фонду українського радіо. Я написав з неї зовсім іншу композицію, але попросив Сашу, щоб вона заїхала в студію до Мілоша Єліча і заспівала приспів так, як мені треба. Потім злив цей запис в програвач, тож діджей буде «грати» голосом Сашi. Врешті-решт вийшла класична хіп-хоп пiсня з гран-піано, читкою і приспівами. Можливо, я зроблю ще один рімейк, колаборацію з кимось з українських виконавців, але з ким саме − поки секрет.
Звісно, хочеться зробити спільний трек і з кимось зі світових зірок, але, нажаль, тих, хто дійсно мене цікавить, вже нема на цьому світі. Ну а з іншими записатися також не просто − про подібну співпрацю доводиться домовлятися досить довго. Боюсь перегоріти поки узгоджу запис. Має бути щось спільне між виконавцями, зазвичай, такі треки пишуться, коли ви починаєте спілкуватися, або їздите разом у турі. Потрібен час для репетицій, не люблю писати спільні треки по домовленості продюсерів, коли тобі ідею надсилають, а конекту немає.
Треба чітко розуміти, що є статус international artist, а є статус local artist. Я був і в тій ролі, і в тій, зараз повернувся в статус локального артиста. У нас здебільшого україномовний матеріал, наприклад, Девіду Гілмору перед концертом солідарності «I am with the banned» у Лондоні, мені довелося перекласти «Зливу», щоб він зрозумів що це за пісня. Зрештою, я не доїхав на цей концерт через візу. А хлопці мої грали з ним його пісні. Це був фантастичний досвід.
Девіду Гілмору перед концертом солідарності «I am with the banned» у Лондоні, мені довелося перекласти «Зливу», щоб він зрозумів що це за пісня.
Про розуміння навіщо народився
Серед цьогорічних релізів мене вразив «Спалах» Freel`а. Попри те, що я люблю більш мелодійну музику, цей альбом − true. Вразив новий альбом Royal Blood, хоч він і не цього року, а минулого. Люблю новий трек Hozier − Movement. Загалом, не можу сказати, що прицільно слідкую за новими релізами, вони не одразу потрапляють в мій плейліст, а поступово, протягом року. У мене є свій смак, і я лишаюся йому вірним − люблю записи 50-90 років минулого століття.
В українських музикантів немає ніяких проблем, головна їхня проблема − це вони самі. Можна всьому навчитися, не святі горшки ліплять. За 15 років я створив лейбл «Музика для Мас», підняв на вищі щаблі декілька крутих проектів − O`Torvald, Pianoboy. Я навчився зі своєю командою робити промо і тури. Працюйте, шукайте людей, не опускайте руки. Якщо ти любиш цю роботу − все буде круто. Мій рецепт простий − працюй і не бреши собі. Я ніколи не сумнівався в тій професії, яку обрав. Коли я зрозумів чим я хочу займатися, я став щасливим. Марк Твен писав, що в житті людини є два найважливіші дні − коли вона народилася, і коли зрозуміла навіщо.
Коли я зрозумів чим я хочу займатися, я став щасливим. Марк Твен писав, що в житті людини є два найважливіші дні − коли вона народилася, і коли зрозуміла навіщо.
Про справжнє значення тексту пісні «Вахтерам»
10 років знадобилося, щоб зрозуміти що в моїй пісні «Вахтерам» є лексика про наркотичні речовини. Але це пісня не про наркотики, а про кохання, чисте кришталеве кохання, яке довелося трошки макнути в брутальну реальність 2006 року, що оточувала нас. Те, що люди не одразу це зрозуміли − нічого страшного, хоч і трохи смішно.
«Чівава» − це район де були нарковійни, а в пісні війна між двома людьми, які не можуть ані зійтися, ані розійтися.
Текст пісні − алегорія. «Плюшки» – це марихуана, я тоді, як і багато інших, курив. «Чівава» − це район де були нарковійни, а в пісні війна між двома людьми, які не можуть ані зійтися, ані розійтися.
Про рецепт ідеального тексту пісні
У мене немає табу на виконання своїх старих пісень, я люблю їх. Нещодавно у нас був міні-тур Польщею, і ми там грали пісні тільки з перших трьох альбомiв, це було круто. Крім «Супер-пупер» ми граємо все. Якщо це справжня пісня і ти себе не обманював, коли її писав, то вона лишатиметься актуальною завжди. Моторошно від того, що «Рожеві сиропи» і «Почути», пiснi 2004 року актуальні досі. Наступаємо в житті на одні й ті ж граблі. Але виконуючи їх можна згадати саме ту ситуацію, яка їх народила, тих людей, які тебе вразили або вжалили, з якими ти про щось мріяв.
Написання лірики − це не робота, а кайф. Я став більше приділяти уваги цьому, іноді навіть працюю зі словниками, щоб уникати якихось помилок. Спершу текст шліфується, а пізніше вже можна повернути якісь суржикові елементи. Це страва, яка приготувалася в голові, потім ти відтворюєш її в записнику, а вже далі починаєш солити і перчити. Дістаєш свого чорта, якого хочеться приховати, додаєш його трошки. Ось такий рецепт.
Я відкриваюся у своїх піснях на 100%. Є частина мого життя прихована від публіки, але тільки не в ліриці. В житті я не приношу роботу в сім’ю, і намагаюся так само не приносити сім’ю в роботу. Але в піснях я відвертий. Інакше це буде не творчість, а штампування на конвеєрі однакових опосередкованих треків.
Іноді є тільки куплет, або тільки приспів. І ти чекаєш, коли вже з’явиться інші напрацювання, не силуєш себе, даєш думкам дозріти. Тиждень тому я записав на студії приспів, а куплетів не було. Сказав хлопцям, що їду додому, бо маю вкладати спати дітей. Поки доїхав до заправки, придумав два куплети. Одразу передзвонив у студію, попросив дозволу повернутися, щоб усе записати.
Фото: Нікіта Мекензін
