[ads-pc-2]

Ми продовжуємо знайомити вас з цікавими людьми з усієї України в рамках рубриики Фотопрофіль, і сьогодні у наших гостях Марина Бабич, фотограф з Ужгорода, яка захоплюється фотографіями, зробленими на плівку. Ми познайомились з Мариною зовсім випадково, кілька місяців тому, проте одразу зрозуміли, що її роботи варті нашої рубрики.

– Як так сталось, що ти почала займатись фотографією?

– Маючи декілька фотоапаратів для плівки, я вирішила спробувати фотографувати. Мені дуже сподобалось і я зрозуміла, що це саме те, від чого я можу отримувати радість і настрій!

– Чому саме плівка? Які ключові переваги цього жанру вплинули на твій вибір?

– На плівку я фотографую тому, що вважаю її справжньою і більш художньою. В неї є душа і настрій. Ще мені дуже подобається неймовірний звук при спуску затвору на плівкових фотоапаратах.

– Чи не відчуваєш складнощів у процесі фотографування в порівнянні зі своїми “цифровими” колегами?

– Зовсім не відчуваю, тому що це абсолютно різні речі. Цифра чітка, різка і зовсім не така, як плівка. Мені здається це не порівнюється :) Фото на плівці більш художнє і поєднане. Це не означає, що цифра гірше чи краще, просто не така як плівка!

– Де шукаєш натхнення для нових матеріалів?

– Моє натхнення у всьому, що оточує мене! Це може бути людина, дерево або просто якийсь елемент, який сподобається мені. Інколи формування фотоідеї триває близько року. Але коли починається фотосесія, все одно потім відбувається абсолютна зміна всього, того що формувалось в голові…

–Як плануєш розвиватись далі в цьому напрямку?

– Фотографування та ломографія це стиль мого життя, а не заробіток. Це єдине, що я не хочу втратити в собі через гроші. Я вважаю, що моїм розвитком є те, що я відтворюю на фото, все те, що я відчуваю і насправді бачу. Працюючи фотографом за кошти, клієнт завжди вимагатиме чогось свого. Я дуже вірю в те, що потрібно фотографувати, коли відчуваєш, а не коли це є вимушено.