Скасувати Квентіна Тарантіно: у чому суть суперечок в західних ЗМІ
Скасувати Квентіна Тарантіно: у чому суть суперечок в західних ЗМІ
Чому режисерські методи Квентіна піддають сумнівам
[ads-pc-2]
Нещодавно колумністка The Guardian Рой Чако порушила важливе питання стосовно постаті культового режисера Квентіна Тарантіно, що спричинило палку дискусію в кількох західних медіа. Як відомо, американський та британський прокат вже підкорює нова стрічка режисера «Одного разу в Голлівуді» (в Україні фільм вийде на екрани 14 серпня), і з цього приводу журналістка розглянула ультранасилля в тарантінівських фільмах під новим кутом.
Проти Тарантіно
У полі зору Чако опинився підхід режисера до роботи з жінками та акти насилля над жіночими персонажами, які Тарантіно, за її твердженням, надміру фетишизує. Журналістка пригадала, як ще на початку минулого року Ума Турман розповіла про нещасний випадок, що стався на зйомках «Убити Білла». Квентін наполіг, аби акторка сама сіла за кермо, хоча вона не була певна, що виконає трюк, і попереджала про це. У результаті Ума не травмувалась, втім, ризик був.
Тарантіно мав звичку для «хорошого кадру» самотужки душити і Турман у вище згаданому фільмі, і Дайану Крюгер під час зйомок «Безславних виродків»
Переглянути цей допис в Instagram
Режисер, звісно, публічно вибачився і зізнався, що шкодує про цей вчинок чи не найбільше в житті. Далі журналістка перераховує, що Тарантіно мав звичку для «хорошого кадру» самотужки душити і Турман у вище згаданому фільмі, і Дайану Крюгер під час зйомок «Безславних виродків» – мовляв, актор краще за нього цього не зробить.
Режисерові закидали, що він, перебуваючи у близьких дружніх стосунках з обвинувачуваним, найвірогідніше, знав про недостойну поведінку Гарві Вайнштейна та зберігав це в таємниці.
Для тих, хто періодично читає про найактуальніші скандали у Голлівуді, інформація зовсім не нова – Квентін зазнав публічного осуду ще у 2017-му, коли на поверхню виповзли брудні подробиці багаторічних домагань жінок з боку Гарві Вайнштейна – продюсера та постійного творчого партнера Тарантіно. Режисерові закидали, що він, перебуваючи у близьких дружніх стосунках з обвинувачуваним, найвірогідніше, знав про недостойну поведінку Гарві та зберігав це в таємниці. У 2018 році хтось розкопав інтерв’ю режисера за 2003 рік, де той виправдовує Романа Поланскі у справі зґвалтування тринадцятирічної Саманти Гейлі в 70-х: «Він займався сексом з неповнолітньою. Це не зґвалтування. Коли ви вживаєте слово «зґвалтування», ви фактично говорите про насильство, один із найжорстокіших злочинів у світі… але вона хотіла [сексу]! Вона зустрічалася з ним!».
Сестра Шерон Тейт, Дебра, вже висловила глибоке незадоволенням тим, що режисер фокусується у своїй авантюрній комедії на цьому страшному випадку, ще й у 50-ту річницю смерті Тейт.
Нового відтінку цим скандалам додає той факт, що серед ключових подій «Одного разу в Голлівуді» є голосне вбивство акторки Шерон Тейт (дружини Романа Поланскі) «сім’єю» Чарльза Менсона у 1969 році. Сестра Шерон, Дебра, вже висловила глибоке незадоволенням тим, що режисер фокусується у своїй авантюрній комедії на цьому страшному випадку, ще й у 50-ту річницю смерті Тейт.
Нова робота Тарантіно, як стверджує Рой Чако, лише доводить, що режисер вчергове фетишизує насилля над жінкою у своєму кіно.
Нова робота Тарантіно, як стверджує Рой Чако, лише доводить, що режисер вчергове фетишизує насилля над жінкою у своєму кіно. Серед прикладів: у «Скажених псах» єдиними персонажками є «підстрелена жінка» і «шокована жінка»; у «Кримінальному читві» найвідомішою сценою є та, де Умі Турман всаджують шприц з адреналіном прямо у груди; в «Убити Білла» (цю стрічку колумністка називає «оргією насилля») більшість агресії спрямована на Наречену-Турман. Квінтесенцією Чако вважає «Мерзенну вісімку», де персонажку Дженніфер Джейсон Лі постійно піддають побоям і катуванням.
Авторка погоджується з Чако на стосунок надмірного насилля над жінками, втім, зауважує, що Тарантіно пора «відміняти» з дещо інших причин.
Позицію Рой Чако поспішила підтримати авторка New York Post Сара Стюарт, яка іронічно зауважила щодо «Одного разу в Голівуді»: «Не дивно, що режисер, який співпрацював з Гарві Вайнштейном аж до самісінького розгрому останнього, відчуває ностальгію за часами чоловічих образів із підвищеною маскулінністю та жіночих – в амплуа старлеток». Тож Стюарт пропонує відправити Тарантіно у забуте ретро, не актуалізуючи його творчість.
Авторка погоджується з Чако на стосунок надмірного насилля над жінками, втім, зауважує, що Тарантіно пора «відміняти» з дещо інших причин. На її думку, Квентін надміру експлуатує кривавість у своєму кіно, фетишизує N-слово і взагалі насолоджується садистськими сценами як з жінками, так і з чоловіками. Сцена катування під трек Stuck in the Middle With You в «Скажених псах», численні вбивства персонажів Джона Траволти і Семюеля Л. Джексона в «Кримінальному читві» – у ранній творчості режисера купа тепер уже культових епізодів гіпернасилля, поданих у комедійному ключі.
Сара Стюарт стурбована тим, що синефіли в новому фільмі автора більше звернуть увагу на атмосферне та чарівне зображення старого Голлівуду, аніж на той факт, що Марго Роббі й ролі Шерон Тейт відведено мінімум реплік.
Сара Стюарт стурбована тим фактом, що синефіли та шанувальники Тарантіно в новому фільмі автора більше звернуть увагу на атмосферне та чарівне зображення старого Голлівуду, аніж на той факт, що Марго Роббі й ролі Шерон Тейт відведено мінімум реплік. При цьому колумністка сама зізнається, що, як критикиня, поважає деякі режисерські рішення Тарантіно і взагалі гаряче любить «Безславних виродків» та «Джанго звільненого». «У світі, де кількість героїчних жінок на екрані зростає, особливо у фільмах, написаних та знятих режисерками, – чоловікам, які створюють нібито сильних жінок на камеру та зневажають їх за кадром, можливо, час вийти з гри».
За Тарантіно
Нападки на режисера не залишились непоміченими. Кінооглядач National Review Кайл Сміт вважає позицію Рой Чако однобокою, водночас продовжуючи думку Сари Стюарт. Автор пише, що у тих самих «Скажених псах» насилля зазнають буквально всі, і здебільшого чоловіки. «Якщо ви стверджуєте, що єдині персонажки там – це «підстрелена жінка» і «шокована жінка», то ваша претензія, здається, полягає в тому, що у фільмі не вистачає жінок, аби їх травмувати». До того ж називати сцену уколу адреналіном в «Кримінальному чтиві» актом насилля, в його розумінні, – усе одно, що називати насиллям операцію на серці, адже персонажі намагались врятувати дівчину від передозування. Щодо «Убити Білла» Сміт зазначає, що насилля там є ідіомою: Наречена зазнає стільки ж страждань, скільки завдає своїм ворогам. Журналіст переконаний, що більшість садистських сцен у фільмографії Квентіна відведено саме чоловікам, а жінки часто виступають сильними постатями у його історіях, як у «Джекі Браун», «Убити Білла» чи «Доказі смерті».
Екстремальне, навіть дещо «мультяшне» у своїй подачі насилля може бути смішним, але не тоді, коли жінка виступає ціллю
Автор не береться «відбілювати» Квентіна, а навпаки, висловлює нову думку щодо любові режисера до страждань жінок у кадрі: «Екстремальне, навіть дещо «мультяшне» у своїй подачі насилля може бути смішним, але не тоді, коли жінка виступає ціллю. Жінки природно більш вразливі, і це змінює нашу емоційну реакцію». Так, Сміту зовсім не до вподоби один з епізодів у стрічці «Одного разу в Голлівуді», де подібна сцена триває занадто довго.
Своєю чергою, Каспар Солман із Dazed суперечку навколо Тарантіно в цілому називає надто спрощеною і стверджує, що аргументи опонентів можуть «забруднити ці дебати абсолютизмами». На думку автора, тут необхідно зберігати відчуття перспективи. Звісно, важливо розглянути певний мізогінний характер тарантінівських фільмів і постійний потяг до насильства, але чи варто це робити шляхом «скасування» режисера? Солман так не вважає.
На користь неоднозначної позиції Квентіна, знову ж таки, говорить низка сильних персонажок у його фільмографії.
На користь неоднозначної позиції Квентіна, знову ж таки, говорить низка сильних персонажок у його фільмографії. Як пише автор Dazed, постановник має самотужки відрефлексувати свої твори на прикладі вже наступних робіт. Тим паче що конструктивність суперечки про Тарантіно стане ще важливішою з роками, коли нове покоління режисерів прийде розбивати кінематографічний канон. «Якщо кіноспільнота хоче рухатися вперед і захищати свою історію, поки кіно у своїх темах стоїть на роздоріжжі, то важливо мати обґрунтоване розуміння фільму, перш ніж намагатися виправити його недоліки».
