Меню & пошук

10 цитат з роману «Англійський пацієнт» Майкла Ондатже

10 цитат з роману «Англійський пацієнт» Майкла Ондатже

Cплетіння історій чотирьох людей, в центрі якого − «англійський пацієнт», безіменний, обгорілий до невпізнаваності чоловік.


Найкращою книгою за 50 років існування Букерівської премії визнали роман Майкла Ондатже «Англійський пацієнт», про це пише The New York Times. Книга написана, 1992 року, тоді ж вона отримала Букерівську премію. У 1996 році роман екранізували. Однойменний фільм створив режисер Ентоні Мінгелла. У 1997 році стрічка за мотивами книги отримала 9 премій «Оскар». Inspired спільно із видавництвом «Клуб Сімейного Дозвілля» пропонує 10 кращих цитат з цього роману.

Обкладинка українського видання книги «Англійський пацієнт» видавництва «Клуб Сімейного Дозвілля»

 

1.

Коли хтось розмовляє, хлопець дивиться на уста, а не на очі, якого б вони не були кольору, бо відтінок, як йому здається, все одно постійно змінюється, залежно від освітлення і години. А от уста видають невпевненість чи самовдоволення, чи будь-яку іншу рису характеру з усього широченного спектру. Їхній вираз непросто зрозуміти, бо це те, що завжди залишається в тіні. На тому, що промовляють очі, Кіп взагалі не розуміється, проте чітко знає, як темніють уста у бездушних і як сяють вони від ніжності. Очі лише реагують на випадковий промінь світла, не можна за ними судити людину.


2.

Коли ми зустрічаємо тих, у кого закохаємося, у нашій душі прокидається історик, трохи педантичний, котрий уявляє чи пригадує цю зустріч, а повз інших людей ми проходимо, не звертаючи на них уваги. Можливо, за рік до цього Кліфтон відчинив тобі двері автомобіля і проігнорував те, що було написано йому долею. Усі частинки твого тіла мають бути готовими зустріти іншу людину, усі атоми мусять стрибнути у одному напрямку, лише тоді виникає справжнє палке бажання.


3.

Він знає, що неподалік від Ель-Таджу росте загадкова рослина. Якщо вирізати на її стовбурі сердечко, рослина щедро заповнюватиме його рідиною. Кожного ранку людина може пити цю рідину, що загоює розбите серце. Рослина квітнутиме ще рік, а потім помре від браку вологи чи любові.


4.

Половину дня я думаю, що помру, якщо не торкнуся тебе. Іншу половину що нічого не має значення, якщо лише я знов тебе зустріну. Це не просто слова, це підтвердження того, як багато я можу стерпіти.


5.

Найгірша річ це те, що інші гадають, наче ти вже вибудував свій характер. Проблема середнього віку у тім, що всі вважають тебе цілком сформованим.


6.

Я лише хочу, аби ти знала. Я поки що не сумую за тобою.


7.

Людина чужої крові можу увірватися в твої почуття значно несподіваніше, ніж земляк. Наче падаючи у обійми незнайомця, ти раптом відкриваєш для себе дзеркало власного вибору.


8.

Історія кохання розповідає не про тих, хто втратив свої серця, а про тих, хто знайшов, про тих відлюдників, котрі, якщо вже про це зайшла мова, знають, що ніким і нічим не обдуриш тіло ані мудрістю сну, ані дотриманням світських манер. Тіло суть людини і її минуле.


9.

Вона завжди хотіла слів, вона любила їх, виросла на них. Слова давали її ясність, окреслювали причини і форми. А я казав, що слова викривлюють емоції, як олівець у склянці води.


10.

Сльози виснажують більше за будь-яку роботу.

 

Фото : кадр з фільму «Англійський пацієнт» (Miramax, 1996)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: