[ads-pc-2]

Доволі велика частина моєї френд-стрічки щиро пораділа рішенню міністерства культури України (в особі пана В’ячеслава Кириленка) щодо введення 75% квоти на український продукт в ефірі радіостанцій.

Коротко кажучи, мінкульт зобов’язує будь-яке радіо будь-якого спрямування на ¾ заповнювати ефір контентом вітчизняного виробництва. Окрім того, санкціоновано перевірки радіостанцій на предмет виконання існуючої норми, яка згідно закону «Про телебачення і радіомовлення» (Стаття 9, пункт 1) від 2010 року, має становити «не менше 50 відсотків (…) національний аудіовізуальний продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців».

Скоріше за все люди, які щиро пораділи збільшенню квоти, вважають що, тепер, нарешті, можна бути включити вранці Хіт ФМ, чи то Європу Плас, та по дорозі на роботу послухати новий альбом 5 Vymir. Або, перед інформацією щодо заторів на дорогах на популярному в Києві Авторадіо, почути останній сингл Tape Flakes.

Дзуськи! Практика вже показала, що подібні заборони приводять лише до того, що радіостанції видумують, що завгодно, аби зберегти початковий формат. Коли з’явилася квота у 50% всю українську музику просто взяли і запхали у нічний ефір.

В Україні є багато чудової музики, утім не настільки, щоб скласти основу мовлення всіх радіостанцій. Якщо ми розглядаємо, наприклад, виключно попсову радіостанцію (а таких більшість), то мені страшно навіть уявити, що там будуть ставити. Підозрюю, що всіх тих дівчат, що не перестають вражати рівнем своєї вульгарності та повної відсутності смаку, яких ми вдосталь можемо надивитися на телеканалі М1. Або мастодонтів української естради – Софію Ротару, Ірину Білик і т.д/, пісні яких далекі від тенденцій світового музичного ринку. Загалом, як то кажуть – то шо народ знає.

Ще один приклад навела в коментарях під моїм постом на Фейсбуці Євгенія Стрижевська, що певний час була програмним директором радіо «Ренесанс». За її словами, для наповнення ефіру джазової радіостанції українською музики не вистачає апріорі, і подібні квоти для вузькопрофільних радіостанцій є смертним вироком. Такої ж думки Андрій Уреньов, який працює у радіо сфері вже більше десяти років і довгий час був програмним директором Просто Радіо.

Я був би щасливий, якби середньостатистичний слухач радіо у Києві, їдучи в авто, або сидячи на роботі, слухав Arctic Monkeys, Robbie Williams, Бейонсе чи Тейлор Свіфт, але не ТіК та Сердючку.

Я завжди наголошую на тому, що там? де можна обійтися без заборон, потрібно без них обходитися. На тому ж Радіо Аристократи (онлайн-радіо) в ротації доволі багато української музики, з тим, що там не діють жодні квоти. Просто гарний контент знайшов гарних редакторів.

Тим же шляхом підуть і традиційні станції разом з покращенням бренду української музики як такої, і паралельним розвитком смаку у населення.

75% якщо не вб’є українські fm-радіостанції, то зробить їх майже неможливими для прослуховування. А програмні директори будуть усіма шляхами намагатися цю квоту обійти. І їх важко буде в цьому звинуватити.

Потрібно стимулювати створення і розвиток якісного українського продукту, а не продукувати нові й нові заборони. Тоді необхідності в квоті не буде як такої, оскільки радіо саме захоче брати в ефір популярних, якісних та модних виконавців.

А виховувати смак слухачів, допоки цього не сталося, все ж краще на Бейонсе, аніж на Таїсії Повалій.

Олексій Бондаренко, журналіст, автор музичного блогу Liroom.