[ads-pc-2]

The Great Gatsby ризикує стати чи не найбільш обговорюваним фільмом 2013 року ще до свого виходу на екрани. Лишень роззирніться навколо: скільки в блогосфері, ЗМІ та друкованому ґлянці вже писано-переписано публікацій, трейлерів та прогнозів щодо нової ролі Ді Капріо та ймовірного успіху / неуспіху чергової екранізації цього роману. Якщо ви вже послухали саундтрек до фільму і не знаєте, чим себе розважити в очікуванні кінопоказу, раджу вам дістати з полиці чи купити в книгарні власне роман – і перечитати його ще раз. Щоб не було як із “Анною Карєніною,” яку глядачі віку 18+ часто сприймали як окремий фільм, а не як екранізацію (до того ж – із суттєвими скороченнями у порівнянні із першоджерелом).

Роман Френсіса Скотта Фіцджеральда про успішного ділка, який досягає всього за життя, – і зазнає краху через пристрасть та банальну випадковість, став не лише одним із найбільш обговорюваних творів ХХ століття, але й частинкою “золотого фонду” вже століття ХХІ. Скільки режисерів та кіноакторів за ці декілька десятиліть будували свої світобачення цієї книги на екранах – і не перелічити. Сама ж книга виходила й у вигляді колекційних видань з не менш “золотими” обкладинками та дорогим дизайном, і в популярному форматі “кишенькових романів” видавництва Penguin на дешевому папері та в гнучкій обкладинці.

Події роману переносять нас в (знову ж таки) “золоті” 20-і роки ХХ століття, коли Америка була успішною, джаз та шампанське лилися рікою, а “кадиллаки” вкривали не підробним, а справжнім золотом і обшивали не штучною, а натуральною буйволячою шкірою. Гроші, танці, розваги, процвітання, культ підприємництва та благополуччя, культ величі і видатних людей – вся ця атмосфера породжувала бездумні і пристрасні події, появу “каліфів на годину” та руйнування кар’єр, котрі здавались непохитними й вічними.

“Великий Ґетсбі” побачив світ 1925 року, коли вся ця велич та успіх встигли вже поволі “випаруватись,” неначе бульбашки у відкоркованій пляшці із шампанським. Власне, перехід між “Золотим Джазовим віком” та “Великою Депресією” теж є в цьому творі. Що ще? Любов, зневага та самоповага, егоїзм та егоцентризм, дружба та самотність. Не знаю, якою буде ця екранізація, але мені The Great Gatsby завжди здавався історією про безкінечну самотність, яку не можна виправити навіть дуже і дуже великими грошима. Тому що перед лицем справжніх неприємностей, справжніх загроз і на межі самого Життя все, що залишиться з нами, – це Одинокість і Однаковість, а десь неподалік будуть “тусуватись” Збайдужіння та Зубожіння, і жодної Дружби чи Любові (що, власне, і сталося із головним героєм книги):

Як і в попередніх романах Фіцджеральда, «площа» роману «Великий Гетсбі» досить скромна: всього 180 сторінок тексту. Немає в ньому ані епічного простору, ані розвиненого сюжету, ані широкого кола героїв. Є один оповідач – тридцятирічний Нік Каррауей, уродженець Середнього Заходу, син поважаних батьків, випускник престижного університету, учасник Першої світової війни, що у повоєнний час (1922 р.) приїхав до Нью-Йорка навчатися банківській справі, хоча й плекає у глибині душі мрію про письменництво. Це він розповідає читачеві про ту пригоду, в яку виявився втягнутим два роки тому, коли, аби уникнути міської спеки, зняв занедбаний будиночок у приміській зоні Нью-Йорку Вест-Егг, на березі затоки, де були розташовані багаті будинки, що належали бозна яким заможникам. Головним героєм оповіді стає його найближчий сусід, хазяїн великого палацу із вежами і пишними сходами, справжньою бібліотекою, мармуровим басейном і величезним парком, нікому не відомий, загадковий та ексцентричний самотній молодий чоловік на ім’я Джей Гетсбі — «Великий Гетсбі».”

(Вікіпедія)

Раджу не полінуватись, взяти словника – і придбати саме оригінальний, англомовний роман, а не один із його “блідих” перекладів-адаптацій російською (принаймні, мені траплялися 3-4 різні варіанти перекладу, більшість з яких – ще радянських часів; і жоден із них не йшов у порівняння із насиченістю тексту та своєрідним стилем самого американського письменника). До того ж – чудовий привід вдосконалити знання англійської.

До речі, слово “great” англійською має чимало значень. За традицією російські численні видавці-перевидавці роману Фіцджеральда охрестили Ґетсбі “великим”, але говорячи сучасною мовою, він міг би бути “кльовим”, “класним”, “видатним”, “крутим”. Щоб збагнути ким він стане для вас, варто перечитати (чи прочитати) роман. І так: it’s great. А вже потім – до кінокас за квитками: