[ads-pc-2]

Важко собі уявити, що на іншому кінці світу, де живуть індіанці й тануть прадавні льодовики, є величезна країна, така екзотична і одночасно така схожа на нашу. Може, тому тут так багато українців. Ця чудова країна – Аргентина.

Трохи більше ніж за місяць ми з чоловіком подорожували Аргентиною, але все одно не все побачили. Але вражень вистачить на найближчі декілька років. Пропоную ТОП-7 місць, які ми відвідали в Аргентині самі та які рекомендуємо відвідати вам. 

Водоспади Іґуасу

Їх називають природним дивом світу, і не дарма. Коли виходиш з-під тіні тропічних дерев на крутий берег річки Ігуасу, в тебе перехоплює подих. Майже 300 водоспадів, водоспадиків і струмків зриваються зі скель, що невідомо як опинилися посеред пласких джунглів. Найвідоміший та найвеличніший серед каскадів – Горлянка Диявола. Таку масу води, таку потужність та велич неможливо собі уявити. Водоспади поділені між Бразилією та Аргентиною, і обов’язково треба відвідати обидві сторони, інакше не буде того враження. Візи українцям для цих країн не потрібні, тож кордон перетнути нескладно. Три дні на водоспадах минають непомітно.

Край світу

Є на землі найпівденніше місто, за яким – лише бурхливі води проливу Дрейка та крига Антарктиди. Місто називається Ушуайя. Саме тут зустрічаються у проливах два океани – Тихий та Атлантичний. Тут є Маяк Краю Світу, морські чудовиська (деяких можна їсти), озера всіх можливих кольорів та містичні гори. А ще тут паскудна погода, холодно і похмуро навіть влітку. Але воно того варте, обіцяю!

Патагонія

Взагалі-то Аргентинська Патагонія – це величезний шматок землі, який займає десь третину країни. І Ушуайя – це теж її частина. Але Патагонія дуже різна. Одні з найбільш неймовірних краєвидів на планеті сконцентровані навколо містечка Ель-Калафате. Їдеш в один бік – ось тобі гігантський льодовик Періто Морено, і якраз треба десь день, щоб постояти поруч з відкритим ротом. На другий день можна піти в невеличку експедицію та походити по самому льодовику. А є ще й інший бік, з якого здіймається пік Фітц Рой з абсолютно космічними лагунами навколо. Але краса Фітц Рою просто так не дається, до неї треба йти пішки лісом і горами десь від 10 до 12 км в один бік.

Буенос-Айрес

Мріяли про справжній південний колорит? Вам сюди. Буенос-Айрес – величезне, неймовірне місто, напівлатинське, напівєвропейське. Вранці поважні та неспішні портеньос п’ють каву з круасанами – medialunas – у вуличних кафе, вдень на вас чекає прохолода парків та алеї яскравого району Ла Бока, ввечері – неодмінне танго. Монументальна колоніальна архітектура, смачна їжа, мистецтво, вуличні танцюристи та продавці, ярмарки, бруд, нетрі та небезпека – є все, на будь-який смак. І навіть найпрекрасніше кладовище, яке я досі бачила.

Мендоса і Аконкагуа

Якщо ви цікавитеся вином, треба їхати до міста Мендоса, столиці однойменної провінції. Подивіться у супермаркеті на пляшку аргентинського вина – і побачите напис «Mendoza». Тут близько 1500 винарень, і по дегустаціях  можна ходити тижнями. Яскравим спогадом стане свято збору винограду Vendimia, яке проводиться щороку у березні. Але навіть якщо ви до алкоголю байдужі, в Мендосі є чудові гори. Одноденна екскурсія дорогою Пасо де ла Кумбре – і ви не забудете Анди ніколи. Міст інків, місця історичних баталій, приголомшливий та небезпечний гірський серпантин та бронзовий Ісус на висоті 4000 м над рівнем моря. Тут ще є й гірськолижні курорти. Не Альпи, але схоже. А для любителів challenge є гора Аконкагуа, найвища в обох Америках – 6962 м, і найприємніше те, що для сходження на неї не треба спеціальної підготовки та обладнання.

Естерос дель Ібера

Якщо ви колись фантазували на тему дніпровських плавнів, але з кайманами, мавпами та пальмами, тоді заповідник Естерос дель Ібера – втілення ваших фантазій. А якщо ви ще й відправитеся туди навмання, в стилі «якось доїдемо», то пригода вам гарантована. Заповідник розташований in the middle of nowhere, куди дістатися можна не кожен день. Степ, корови, широка смуга бруду, яка виконує функцію дороги, та відсутність людей на багато кілометрів навкруги. А потім село, підозріло українське на вигляд, але місцеві підступно розмовляють тільки на жахливому діалекті іспанської. Це буде незабутньо, тільки візьміть достатньо грошей, банків там нема.

Сальта

Це вже зовсім інші Анди та зовсім інша культура. Провінція Сальта та сусідня провінція з чудовою назвою Хухуй – це вже майже Альтіплано, це вже інки. Шлях до загублених в горах білосніжних містечок лежить через хмарний ліс (такі собі високогірні джунглі), плато кактусів та висушене палючим сонцем різнокольорове високогір’я. Є відомий туристичний Потяг до хмар, але нам не сподобалося. Схожі пейзажі є й на інших туристичних напрямках навколо Сальти, а 17 годин без гарячої їжі щастя не додають. Проте якщо це єдиний ваш день у Сальті і гроші є, можна спробувати, тільки назад повертайтеся не на потязі, а автобусом.

Взагалі-то в Аргентині є ще Фолклендські (вони ж Мальвінські) острови, лісово-гірсько-озерне Барілоче, фантастична кам’яна Талампайя, Пуерто-Мадрін з його китами. Це вже залишилося на наступний раз, якщо він буде.

В Аргентині привітні, розслаблені люди і ідеальні дороги. Це агрокраїна з немитими селянами у китайських шльопанцях. Це переважно біле населення, бо індіанців колись перебили. Тут можна знайти всі необхідні інгредієнти для борщу у будь-якій обшарпаній крамниці, і аргентинці більше всіх у світі їдять м’яса. На кожному кроці зустрічаєш щось таке знайоме з українських реалій, а поруч буде щось таке екзотичне – для рівноваги.

Текст: Крістіна Карабелеш