[ads-pc-2]

Вас знову вітає рубрика Apps Community, яка виходить за підтримки бренду APPS і розповідає про можливості для активних молодих людей у всьому світі. Сьогоднішня героїня – Юлія Коломоєць, яка за останній рік встигла пожити у Данії та Словенії в якості учасника магістерської програми Erasmus, а вже у вересні продовжить своє навчання в Іспанії. Юля розповіла нам про те, як обирала для себе різні напрямки, подавала документи, і як вона проводила час увесь цей період.

– Як ти дізналася про програму Erasmus та чому вирішила на неї подаватися?

– Все почалось ще десь зі школи, коли через заняття спортом доводилось часто їздити Україною, а потім і Європою. Тоді я зрозуміла, що пізнавати світ мені хочеться з власного досвіду та через персональні відчуття, радше ніж з книжок та довідників. Пригоди почались в університетські роки, коли спробувала себе в різних частинах світу: спочатку під час літньої роботи в Сполучених Штатах, потім Індії, і кінець-кінцем в кількох літніх школах в Європі. Саме останні розпалили цікавість до закордонного навчання.

Тож, будучи на 4-му курсі Ужгородського національного університету через інтернет-ресурси, блоги та знайомих почала шукати магістерську програму у вишах Європи та США. За кілька місяців у мене вже був перелік з 10 програм, які відповідали моїм інтересам і яким відповідало моє попереднє навчання. Європейська система освіти цікава тим, що магістерська програма не обов’язково має бути прив’язана до бакалаврських студій. Головне, щоб за період навчання ви прослухали певну кількість потрібних курсів. Тому в моєму переліку були дуже різні програми від культурології до економіки і якось поміж іншим туризм. На той момент мені здавалась необхідною повна зміна спеціальності, але доля вирішила інакше!

Про програму Erasmus Mundus як і про більшість інших, я дізналась завдяки Google. Фонд пропонує стипендії для навчання на магістратурі за більш як 40 напрямами (З 2014 року Erasmus Mundus разом з іншими програмами фонду об’єднано в нову програму Erasmus+). З переліку я обрала для себе кілька, але поговорю про European Master in Tourism Management (ЕМТМ).

Коли відкриваєш головну сторінку програми, то тяжко повірити, що можна отак от їздити собі світом 2 роки, слухаючи лекції найкрутіших викладачів в галузі. Ну, і якщо ви спитаєте мене чи будь-кого з моїх одногрупників, всі як один скажуть, що саме це й було вирішальним фактором для обрання програми. Тепер, я звичайно можу говорити про саморозвиток, навчання і тому подібне, але коли в гарній кольоровій брошурі читаєш: 2 роки, Данія, Словенія, Іспанія, то зрозуміло, що стало головною наживкою.

Умови вступу виявились просто казково простими і невибагливими. Тож настав час пакувати документи і запускати аплікаційний процес!

 

– Як виглядав процес подачі заявки: які документи тобі довелося збирати, скільки часу це зайняло та чи коштувало щось?

– Процес збору документів не зайняв багато часу, ні грошей. Так як для мене це була не перша аплікація, то більшість документів у мене вже була підготовлена та вимагала лише невеличкого редагування. Стандартний пакет включає (все англійською):

– коротке резюме (CV);
– мотиваційний лист;
– 2 рекомендаційних листа від викладачів, попередніх роботодавців і т.п.;
– перекладений та завірений диплом та додаток до нього;
– сертифікат про знання англійської мови (TOEFL чи IELTS);
– інший документ, диплом, відзнака, нагорода, яку ви хочете продемонструвати приймальній комісії.

Відскановані документи в грудні 2012 відправила на електронну скиньку програми. До березня-квітня довелось чекати результатів відбору, ну а потім була вже зовсім інша історія.

Власне сам процес подачі заявки є цілковито безкоштовним. Основні витрати це тест на знання англійської мови та переклад дипломів англійською мовою.

– Ти самостійно обирала країни, в яких проходитиме програма, чи ні?

– За умовами European Master in Tourism Management університети та країни для навчання, так само, як їх порядок для нас є фіксованими. Це Данія, Словенія, Іспанія. Що ж до 4 семестру, то він повністю виділяється на написання магістерської робот і тут вже повна воля. Є кілька варіантів:

1. Повернутись в один з вже відвіданих університетів;
2. Поїхати в 1 з партнерських університетів в Китаї, Бразилії, Казахстані, Росії чи Австралії.
3. Знайти стажування в бізнес-секторі та писати роботу, працюючи.

– Чи задоволена ти країнами, в яких навчалася, і яка тобі сподобалась найбільше?

– Загалом підбір партнерських університетів є досить цікавим. Таке відчуття, що з кожним семестром енергія міст, де ми навчаємось наростає. З холодного та спокійного данського Колдінга, через теплу і привітну Любляну (Словенія) ми ось вже в вересні зануримось в справжню іспанську (каталонську) фієсту в Жироні. Сьогодні після року навчання та 2 країн можу сказати, що і Данія і Словенія багато чому мене навчили та багато що відкрили. Я дуже вдячна шансу за ті місяці.

 

Але мушу зізнатись, що в Словенії я почувалась на 100% вдома. Мова, менталітет та відкритість людей, насичене культурне люблянське життя, і звичайно природа просто не могли залишити байдужими. Квітневі прогулянки альпійським снігом в літніх шортах та сонячних окулярах, каное льодовиковими озерами, кришталево чиста вода яких очищує, зробили дуже тяжким момент від’їзду. Наразі це та країна, в яку я впевнена, що повернусь. Тому рекомендую всім!
Але тепер прийшов момент пакувати валізи і кричати vamos a Espana!

– Чи багато іноземців навчалось з тобою на цій програмі? Чи зустрічала українців?

– Всього нас на програмі навчається 33 студентів з 24 країн світу від Латинської Америки до Китаю. Немає у нас лише представників Австралії і Антарктиди.
Чи зустрічала українців? Та ж звичайно! На курсі маю, як-то кажуть, коліжанку зі Львова :)

Взагалі останні кілька років ця програма дуже прихильна до українців. Ужгородці взагалі вже діаспору можуть засновувати. Нас вже тут троє: в попередній генерації програми навчається Крістоф Томей, плюс я і ще один хлопчина, який розпочне навчання в Данії з вересня.

 

– Що, на твою думку, було найкориснішим для тебе в Ерасмусі?

– О, тут можна довго говорити. Erasmus Mundus – це в першу чергу навчання. На відміну від України, в світі вступ на магістратуру є досить виваженим кроком. Більшість студентів чітко розуміють навіщо їм додаткові 2 роки навчання. Тому важливою складовою програми є навчальний процес. Навряд чи за інших умов я б змогла в такий короткий строк поспілкуватись і прослухати лекції найкращих професорів, дослідників та успішних бізнесменів. Для мене це є чи не найціннішим, адже в Україні більша частина як наукового, так і бізнес -сектору до туризму ставляться дуже скептично, часто не вбачаючи в цій індустрії нічого серйозного. Тому перший пункт – це безумовно долучення до глобальної дослідницької мережі.

Але паралельно з навчанням, Erasmus Mundus – це можливість пізнати світ краще. Тут можна говорити про 2 сторони: власне країни, де проходить навчання та країни, які представляють учасники програми. За кілька місяців (зазвичай від 4 до 6), проведених в кожній країні, встигаєш адаптуватись до середовища і вже практично відчуваєш себе місцевим. Навряд чи можна дізнатись про всю багатогранність світу краще ніж зі спілкування, співіснування з один одним! Жодна книжка навіть найкращого автора-антрополога не передасть вам ті особливості різних культури, звичок, харизми різних куточків нашої планети, з якими доводиться стикатись щодня. Таке різноманіття культур однозначно додає особливої родзинки навчанню!

І як би банально це не звучало, але найцінніший багаж, що залишиться після програми – це контакти, як дружні, так і професійні. ЕМТМ дійсно змушує задуматись, який маленький цей світ. Особливо, коли всюди маєш друзів!

– Як плануєш використати отримані знання?

– Таке питання, роздуми над яким хочеться відкласти на потім. З одного боку, пора вже задумувуватись “Що далі?” Дедалі частіше ставлю собі це питання. А з іншого боку, ще цілий рік попереду і я схильна вірити, що найкращі можливості просто приходять і їх тяжко спрогнозувати чи спланувати. Наразі розумію, що вся ця університетсько-дослідницька суєта мені дуже до душі. Тому маю думки про продовження навчання на докторантурі. Але життя покаже!