[ads-pc-2]

Про Януша Леона Вишневського я згадав не лише тому, що він в черговий раз відвідав Україну (осіння пора та Форум видавців вже стали для цього польського письменника сигналом того, що час відвідати українських студенток та домогосподарок, котрим так подобається читати його російською мовою). Справедливості заради, зауважу, що із епістолярним жанром, який би не належав до часів минулих, у сучасників наших якось не складається: можливо через те, що вони короткі емейли пишуть замість листів; або ж тому, що їхнє листування настільки насичене “неформатом”, що з цього навіть чергову книжку Карпи не напишеш. Як би там не було, але за минулі років 5 нічого кращого за “188 днів та ночей” саме в жанрі “листи-до-друга” мені не трапилося. Тож поговорімо про цю книгу, що вибивається із безкінечного клонування сюжетів у “жіночих” романах колишнього науковця.

“188 днів та ночей” – це результат спільної роботи Януша Вишневського та польської журналістки й телеведучої Малгожати Домагалік, що на час написання книги була головредом дуже популярного у Польщі журналу “Pani”. Що спільного між науковцем і письменником популярних романів та феміністкою і “ґлянцевою” журналісткою, окрім користування електронною поштою?

Насправді, спільне й відмінне, що лягли в основу цієї книги, є, і стосується геть протилежних і ніяк не пов’язаних між собою тем: від пластичної хірургії, ставлення до порно та поглядів на віру й вірування до обговорення трендів у літературі та музиці, стосунків поміж жінкою, чоловіком та різними верствами людей. Книга читається легко і доволі цікаво, хоча ніяк не можеш позбавитись враження, що ти ніби підглядаєш в шпарину у дверях, куди мав би потрапляти лишень ключ, а раптом туди потрапив погляд читача. І стаєш свідком 188 днів, вечорів та ночей цього листування, яке від початку було призначене для двох.

Чи зміните ви власні погляди під впливом цієї книги – не знаю. Точно можу сказати лише, що якщо вас цікавить, про що думає доросла жінка і дорослий чоловік, – тоді читайте. Позбавленим почуття іронії, гумору та вміння дивитись на різні аспекти життя під різним кутом зору – краще не читайте. Іншим – без жодних застережень. Традиційне бажання побачити український, а не російський переклад залишається в розряді невиконаних прохань до Святого Миколая, вочевидь.

З хорошого: сподобався стиль спілкування та листування. Стильних та інтелектуальних листів я на бачив вже так давно, що книга, видана і придбана ще в 2009 році, вже разів три була мною перечитана за цей час. Можливо, у вас після прочитання буде аналогічно. Ще й, здається, тепер можна відшукати лише букіністичні екземпляри, бо російською книга не перевидавалася з 2009 року (принаймні, я не знайшов новіших видань).

Придбати “188 днів та ночей” на Озоні