Фотопрофіль: Галина Василишин
Фотопрофіль: Галина Василишин
[ads-pc-2]
– Коли тобі захотілось фотографувати?
– У моєму навчальному закладі був предмет Фотографія, от тоді і «підсіла» на це. Пройшло трішки більше року.
– Якою була твоя перша техніка?
– Canon 500d. Він, поки що, і залишається. Мене все влаштовує, ще б тільки хтось добавив лишніх годин в добі, аби можна було частіше ним бавитись. :)
– А скільки часу ти приділяєш своєму «улюбленцю»?
– Як тільки сонечко пригріє, одразу тягне на нові фотопроби. То, буває, закидаєш всю роботу, і летиш ловити світло дня, що минає. :)
– Можливо, твій улюблений жанр фото якось пов’язний з погодою?
– Ні, у мене немає улюбленого жанру. Люблю фотографувати людей, шукати у них щось прекрасне, ловити емоції та відчуття, відкривати особистості. Адже фотографія повинна заставляти нас відчувати та нести в собі основне, тоді не так важливим є виконання чи жанр. Важливим є те, чи спроможний ти відчути та пропустити крізь себе чийсь світ.
– А хто найчастіше стає героями твої фото?
– Друзі та люди, які мене оточують.
– Ти складаєш сценарій для фотосесії, чи все відбувається спонтанно?
– Зазвичай, продумую попередню ідею фотосесії, але інколи настрій, атмосфера або погода вносить свої корективи.
– Який найбільш екстримальний випадок у житті в тебе був пов’язаний з фотографією?
– Найбільш екстримальний? Мабуть, він ще попереду, знаючи свій характер та часткове затьмарення здорового глузду під час роботи.
– На тебе вплинув хтось із сучасних фотографів? Чиї роботи тобі подобаються?
– Сучасні фотографи вражають своїм талантом. Особливо радію за українських майстрів. Я пишаюсь ними, коли бачу, які космічні речі творять. Вони всі, звичайно, і є заочними вчителями та систематично впливають на мою роботу.
– Куди виставляєш свої роботи?
– Тут все дуже скромно. Лише у Вконтакті маю альбоми, а весільні фото на mywed.
– Чому без фотосайтів та фотофорумів?
– Не вистачає часу. Та й рівень ще не такий, якого я прагну. От наберуся досвіду, тоді шукайте мене на фотофорумах.
– Яке майбутнє ти бачиш у своєї фотографії?
– Я його бачу, а це вже добре. :) Коли ти відчуваєш, що є куди рости, то це прекрасно. Не знаю, як саме буду фотографувати через кілька років, але знаю точно, що робитиму це з повною віддачею, пропускаючи через кожну клітинку своєї душі.
– Для такої самовіддачі тобі потрібне неабияке джерело натхнення. Що тебе надихає?
– Натхнення, як каталізатор: варто десь легенько зачепитись об прекрасне – і все, понесло! Це може бути слово, музика, мить, просто красивий вечір чи приємний запах. Натхнення навколо, його не слід шукати, його потрібно просто помітити, розгледіти, побачити, відчути!
0 Коментарів