[ads-pc-2]

Як відомо, 14 липня – дата зустрічі станції New Horizons і Плутона. Завтра апарат підійде до карликової планети на 12,5 тисяч кілометрів. Це, без перебільшення, історична подія, яка дозволить вченим отримати максимальну на даний момент кількість інформації про Плутон і його супутник Харон.

Фахівці зможуть дізнатися, чи є на планеті атмосфера, трохи краще зрозуміти геологію Плутона. На думку команди New Horizons, передача всієї інформації, отриманої під час зближення, займе близько 4,5 годин. До речі, вже є карта Плутона, створена NASA.

Вже зараз є досить великий об’єм інформації про планетоїд і його супутник. Наприклад, отримані 10 липня фотографії показують складні геологічні структури на поверхні Плутона. На фотографії, зробленій на відстані близько 5,4 млн, досить ясно видно гірський хребет протяжністю близько 1600 км, а це – свідчення того, що колись на Плутоні відбувалась геологічна активність.

Ще раніше NASA виставили в Інтернет кольоровий знімок Плутона, де також видно неоднорідна поверхню планети.

І ще є чіткий знімок Плутона і Харона, де видно, що не тільки структура, але і колір поверхні планети і супутника різко відрізняються.

Зараз вчені схильні вважати, що Плутон і Харон, незважаючи на мільярди років проведених разом, формувалися в різних областях космічного простору. Швидше за все, Харон був «спійманий» Плутоном, і з тих пір обертається навколо свого «старшого брата». При цьому поверхня Харона, ймовірно, покрита водяним льодом і аміаком, плюс гірські породи (50% / 50% лід і виходи гірських порід на поверхню). Поверхня ж Плутона покрита замерзлим азотом, монооксидом вуглецю і деякими іншими сполуками в твердому стані.

Фотографія Плутона, отримана 11 липня

Фотографія Харона, отримана 11 липня

Що стосується Харона, то це дуже цікавий об’єкт: планетоїд всього в два рази менший за Плутон за співвідношенням розмірів супутника і «материнської» планети (це рекорд для Сонячної системи). На поверхні Харона також можна розглянути деякі ознаки геологічної активності. Наприклад, темна область на північному полюсі Харона, діаметром в 300 км. На думку геологів, поверхню супутника Плутона досить легко вивчити, оскільки великі області не покриті льодом.

До речі, з правого боку відзначені ударні кратери і розлом, який довший і глибший (на кілька кілометрів), ніж Великий Каньйон.