[ads-pc-2]

Одного зимового вечора ми з подругою, випивши пляшку вина, вирішили поїхати в Китай. Зробили борд на Trello із завданнями купити квиток в одну сторону, продати одяг, звільнитися з роботи й сісти на літак в Азію. А там – працювати, подорожувати, переїжджати, їсти дивну їжу і бути першими білими людьми, до яких доторкнеться якась дитина в Буддою забутому лаоському селі.

А наступного дня, з думками, незаплямованими вином і авантюрами, подумали, що спалювати мости ще не готові. Тому скоротили час подорожі до трьох тижнів і вибрали західний напрямок. Не пам’ятаю, чому зупинилися на Франції, але ідея проїхати узбережжя з Півночі на Південь здавалася дуже привабливою. Купили квитки та взяли намет, щоб радіти весні, дивитися на зірки, їсти сири і їздити автостопом.

За три тижні ми з Христиною проїхали берег Франції з Півночі на Південь. Наш шлях почався в Брюсселі, тривав через Брюгге і Кале, а далі – Булонь, Париж, Нормандія і Бретань, зустріч з океаном, Ла-Рошель, Бордо і фініш в Тулузі. За три тижні ми зненавиділи круасани, стали експертами по сирах, вирішили вивчити французьку і проїхали автостопом 2500 км. Ми ночували в наметі, в місцевих фермерів, у дорогих готелях і навіть у каравані, що виглядав точно як у фільмі “Капітан Фантастік”. Ми полюбили Францію і хочемо показати тобі, якою різною є країна, яку всі асоціюють лише з Парижем.

Отже, 19 причин полюбити Францію:

1. Сири

Неважливо, чи ти гастро-фанат, чи просто любитель сиру – Франція тобі сподобається. Стільки видів сирів, як тут, не знайдеш більше ніде в світі. І хоч більшість з них можна зустріти на полицях Ашану в кожній країні, але ж є різниця між камамбером з ферми “Добряна” і камамбером з ферми в Камамбері? Але не одним камамбером! Бачив б ти, з якою пристрастю нормандці розповідали про Ліваро (livarot), Пулівек (pont l’eveque) і Нашаталь (neufchatel)! І це тільки малесенька частина нормандських сирів. Раджу питати в місцевих, які їх улюблені регіональні сири й вирушати в найближчий Carrefour або на ринок по них.

2. Сидр

У Бретані й Нормандії виробляють найякісніший сидр у світі, хоча й з’явився сидр південніше, в Країні Басків. Подорожуючи Бретанією та Нормандією, ти проїжджатимеш через широчезні поля з яблунями, великі й маленькі ферми з вивісками “Cidre et calvados”. Сидр – найпопулярніший напій в цих регіонах, і ти знайдеш його алкогольним, безалкогольним, у вигляді желе, цукерок і льодяників. Існують навіть мило і гелі для душу із запахом сидру. Якщо хочеш скуштувати не скислий яблучний сік, а солодкуватий сидр – обов’язково обирай Дукс, а не Брут. А якщо хочеш спробувати щось міцніше, то шукай кальвадос.

3. Автостоп

Автостоп у Франції дуже швидкий, порівнюючи з сусідньою Іспанією, і досить непоганий, порівнюючи з Грузією. Водії знають, що це таке, тому не доводиться відповідати в сотий раз на надокучливі запитання: “А не страшно двом дівчатам?” Хоча й сто разів почуєш фразу: “Ой, ви напевно не чули, але є такий сервіс … Blablacar”.
Стопити тільки Рено, Пежо і Сітроени? Не питання! Французи фанатіють від французьких тачок. Зазвичай чекали ми 10-15 хвилин, стоячи біля виїздів на хайвей, або сільській дорозі. Складно було їхати тільки з Кале (Calais) в Париж. Оскільки біля Кале знаходиться тунель до Британії й з міста вирушають пороми, там багато біженців і людей, які хочуть нелегально махнути в Англію. Через це мандрівникам з рюкзаками не раді на автобанах. В інших місцях автостоп кращий – від 2 хвилин до 30 хвилин тебе підберуть.

4. Піднятися на маяк і побачити шматочок Британії за 40 км

Маленьке місто Кале розташоване в 55 км від кордону Бельгії та Франції. Там ми піднялися на перший маяк в цій подорожі. З верхівки в добру погоду можна побачити берег Великої Британії через Ла-Манш, а ще – відчути неймовірний запах моря і вітер Гольфстріму.

5. Люди

Застопити робітницю місцевого парламенту і 2 години говорити про фемінізм і освіту? Познайомитися з хлопцем, який живе в каравані й приніс на вечерю гігантського краба? Потрапити на студентську тусу й зустріти ідеального французького незнайомця? Застопити тренера місцевої команди з регбі чи волонтера з постійними місіями на Мадагаскар? Для мене кожна країна – це люди, які там живуть. Французи неймовірні, хоч й англійську їм варто підтягнути.

6. Пікніки за 8 євро на двох

Люди не брешуть, коли говорять, що у Франції дорого, тому наш лайфхак – не обідати в ресторанах, а робити пікніки, від яких дах зносить, але не твій гаманець. Багет за 80 євроцентів, великий шматок Брі за 2 євро, чері за євро, вино за 3 євро й оливки за євро – ідеальності немає меж. Або ж купи на місцевому ринку домашній кіш Лорен за 3 євро і дві пляшечки маленького вина – обійдеться ще дешевше!

7. Parc naturel régional des Caps et Marais d’Opale

Скелі та зелені долини. Коли ми проїжджали через парк, сонце якраз сідало за Ла-Манш, а величезні зелені поля прекрасно сяяли. Білі скелі, що несподівано обриваються, і серпантинні дороги аж до Булонь-сюр-Мер (Boulogne-sur-Mer) – таке було перше враження від Франції.

8. Етрета (Étretat)

Є місця, куди приїжджаєш, і все всередині тебе тріпоче, коли мурашки по шкірі й метелики в животі. Етрета – одне з таких місць. Ти дивишся і не віриш, що природа здатна творити такі дива. Довгі скелі з кам’яними арками і печерами вздовж моря, якими можна гуляти годинами. Під час ранкового припливу, вода розбивається об скелі, але вже в обід вона відходить і дає можливість гуляти пляжем, під арками і робити пікніки на березі Ла-Маншу. Тільки встигни повернутися до наступного припливу! Раджу прихопити теплий шарф-плед, бо на скелях дуже вітряно, а тобі захочеться гуляти до вечора.

9. Онфлер (Honfleur)

Маленьке містечко Онфлер знаходиться в 45 км від Етрети. Чим воно тебе зачарує? Маленькими буланжері з божественними багетами, променадом з вогнями Гавра на іншій стороні Ла-Маншу і довгими рядами семиповерхових, різнокольорових будиночків, по 2-3 вікна на поверсі, з дерев’яними каркасами. Мене зачаровували ці фахверкові будиночки в кожному містечку! Тому якщо сподобається Онфлер, відвідай сусідні Довіль (Deauville) і Трувіль-сюр-Мер (Trouville-sur-Mer). У Довілі, наприклад, Коко Шанель відкрила перший бутик і ввела моду на засмагу.

10. Безлюдний Париж

Забудь те, що чув раніше про Париж. Біженці, брутальні афроамериканці, сміття і мільйон туристів з селфі-палицями? Ми бачили інший Париж. Вузенькі вулички з відкритими терасами, парки, де місцеві грають в фрізбі, а якщо підійти до Ейфелевої вежі з іншого боку, то не побачиш жодного туриста! Ми сиділи в безлюдному скверику просто під вежею, попиваючи винце і слухаючи Alt-j. Ніяких туристичних мейнстрімів. І хоча ми не дійшли до Тріумфальної арки й навіть не побачили Лувр (залишу собі ці пам’ятки на старість), але я полюбила Париж за красиві вулички, квітучі магнолії і безлюдний нічний Монмартр.

11. Дахи Парижа

Це ще одна причина закохатися в місто. Однакового кольору, але дуже різні. Звучить банально, але побачити Париж з висоти – це зрозуміти його суть. Рекомендую поселитись в хостелі Les Piaules (59 Boulevard de Belleville) і піднятися на відкритий дах.

12. Морепродукти на ринках

Хай живуть устриці, рапани й молюски! На ринках у прибережних містечках можеш дешево купити морепродукти. З моря – на стіл. Прихопи французького хоста, щоб впевнено торгуватися і не забудь пробувати всю смакоту!

13. Ринки Франції

Взагалі, ринки Франції – окрема причина закохатися в країну! У маленьких містечках вони особливо чарівні. Уяви: акуратні кольорові намети, все в квітах, фрукти й овочі вимиті й розкладені по розмірах. Артишоки такі красиві, що купувати їх хочеться замість букетів. Продавці дають пробувати все, що попросиш. Сотні видів сирів і свіжа випічка. А ще, французи ходять на ринок з великими солом’яними кошиками. Старенькі стильні бабці бігають у пошуках найкращого аспарагуса, а багет вишукано виглядає з кошика!

14. Мон-Сен-Мішель (Mont Saint-Michel)

Туристичні сайти в один голос говорять, що Мон-Сен-Мішель – друга за популярністю точка у Франції. Не буду розповідати історію цього монастиря, але відвідати його хочеться, тільки глянувши на фотографію. А коли дізнаєшся, що там найбільші в Європі припливи й відливи, і що під час відливу вода відходить на 18 км, то Мон-Сен-Мішель відразу потрапляє в список must-visited places. Монастир є муніципалітетом і біля нього все ще живуть прості люди. А вулички міста настільки вузькі, що ми зі своїми рюкзаками не пролазили.
P.S. Обов’язково спробуй знаменитий омлет матінки Пуляр в ресторанчику “La Mère Poulard” біля вхідних воріт і подивись, як його готують у великій, відкритій печі. Омлет величезний – однієї порції вистачить на двох.

15. Сен-Мало

Якщо ти читав книгу “Все те незриме світло”, то пам’ятаєш місто Сен-Мало, по маленькій моделі якого, сліпа Марі-Лор водила пальчиком і вуличками якого гуляла. Місто знищили під час Другої світової війни. Проте його реставрували, і ти можеш прогулятися улюбленими місцями героїні. Але крім фортеці і замку, поїдь до Plage de la Varde і пройдися узбережжям. Піщані пляжі, відливи й припливи, скелі й скляні будиночки на узбережжі – аж хочеться постаріти і купити будинок з видом на море.

16. Побачити дім у скелях

Вибираючи на Пінтересті наступну точку нашої подорожі, ми натрапили на фотку будинку в скелі з цікавою історією про чоловіка, який був настільки закоханий в море, що вирішив побудувати дім в скелі на узбережжі. Будинок побудований ще в 1861 році. А нещодавно уряд міста вирішив завдяки цьому приваблювати туристів і почали розміщувати фото на путівниках. Одного ранку під будинком зупинився автобус з азійськими туристами. Один із них виліз на будинок і в результаті проколов дах. Після цього випадку власниця будинку подала в суд на владу міста, виграла і заборонила використовувати своє житло як туристичну пам’ятку. Його огородили, й азіати більше не їздять туди. Проте ти можеш приїхати і поглянути на нього. А коли стане нудно чи тебе виженуть (як це зробили з нами) (краще не проникай на приватну територію, друже!), то слідуй стежкою до моря і неймовірних скель з видом на маяк. Ми стрибали, лазили по них і просто дивилися на хвилі, що красиво розбивалися. А головне – навколо не було ні душі. Просто неймовірне місце. Називається, до речі, Plougrescant.

17. Маяки

Тобі сподобається берег Франції, якщо ти фанат маяків. На узбережжі понад п’ятдесят маяків! Нашим фаворитом став Saint-Mathieu lighthouse біля Бреста. Наша порада – приїхати в містечко Ле-Конке (Le Conquet) і пройтись 6-кілометровим треком до Понт Сен Метью. Ти будеш йти дорогою повз Атлантичний океан аж до маяка. Біля нього – чорні скелі та пляжі. Краєвиди нагадують Ісландію! Але найкрасивіші маяки знаходяться на островах далеко від берега. Пороми коштують 10-15 євро і відправляються не часто. Якщо вирішиш плисти, то радимо острови Ushant, Groix, Île-de-Bréhat, Les Sept-Îles. На останньому, до речі, зустрінеш маленьких чарівних пташок – тупиків.

18. Сучасний Нант

Ти щось чув про Нант? Ну, ми теж ні, поки не приїхали туди. Після тижня мандрів маленькими містечками, де життя зупиняється о 6 годині вечора і нічого не відбувається, потрапити в Нант – як потрапити на Таймс-Сквер в День Незалежності. Нант – одне з найзеленіших міст Франції, і воно дуже швидко розвивається. Будують сучасні будівлі з неперевершеним дизайном. Багато бетону, скла, дерева і зелені – маленькі урбаністи всередині нас тремтіли від щастя! Будеш в Нанті – глянь на культурний проект “Машини острова” (Les Machines de l’île).

19. Бордо в Бордо

Їхали ми не тільки за сирами і красивими маяками, їхали, щоб спробувати Бордо в Бордо. На жаль, весна – це не винний сезон. Але якщо приїдеш в Аквітанію восени, не полінуйся поїхати до місцевих виноробів збирати урожай, пробувати вино і святкувати new harvest. Але незалежно від сезону, купи червоне сухе і випий пляшечку на березі Гаронни з думками про те, що п’єш Бордо в Бордо.