11 речей, які ви обов’язково маєте зробити у Марокко

Опубліковано

9 Листопада, 2017

Коментарі

11 речей, які ви обов’язково маєте зробити у Марокко

[ads-pc-2]

Марокко – королівство зі сторічною історією розташоване на африканському континенті. Країна тривалий час були під впливом Іспанії та Франції. Але на побуті людей це особливо не позначилось. Марокко досі дивує своєю автентичністю та колоритом властивим лише країнам Сходу. Восени Марокко завершується пекельна спека і починається сезон комфортного відпочинку. Ми проїхали автомобілем 2500 км по Марокко і склали must do list для тих, хто в дитинстві мріяв потрапити у казку про Алладіна і обожнювали оповідання 1001 ночі.

1. Спробувати серфінг у Агадірі. Всього за 150 дірхамів (15 євро) ви можете орендувати дошку для серфінгу, костюм та інструктора на 2 години у Агадірі чи Есуейрі. Цього часу цілком вдосталь, щоб зрозуміти основи і підкорити перші хвилі. Вражень залишиться на усе життя. Океан тішить хвилями щодня, тому прогавити таку круту нагоду, перебуваючи у Марокко, не можна. Втім якщо ви не любитель екстриму, вам ніщо не завадить поніжитись у хвилях океану, навіть без серфу, адже температура води сягає 20 градусів тепла навіть у жовтні. Або ж поїхати на пляж Legzira і зацінити одне з див природи – кам’яну арку у скелях. Їх було дві, та минулого року одна завалилась, тому ми поспішили, щоб встигну побачити цю красу на власні очі.

2. Пожити у Ріадах. Ріад – такий собі автентичний приватний готель чи хостел у Марокко. Вас обов’язково гостинно приймуть у ріаді і почастують традиційно солодким м’ятним чаєм. Кожен ріад без перебільшення – витвір мистецтва, автентичний і не схожий на інший. Цікавий парадокс, що найрозкішніші ріади, зазвичай ховаються у нетрях міст і зовні можуть виглядати зовсім непереконливо. Втім всередині вас чекатиме справжня тиха гавань: затишні дворики з басейном, всіляка рослинність, фонтани, традиційна плитка і щебет птахів. Навіть якщо ви поселитесь у посередньому ріаді, ви можете піти в гості в інші ріади, навіть у найдорожчі, просто пофотографувати їх. Більше того, вам будуть дуже раді і можуть навіть провести безкоштовну екскурсію, адже ви іноземець і потенційний клієнт. Ви зможете знайти ріад з усіма зручностями у самому центрі міста за 25 євро за кімнату для двох.

3. Скуштувати фреш. Про традиційний солодки м’ятний чай у Марокко говорять усі. Та загадка чому оминають увагою марокканські фреші. Попри те, що їх роблять із помаранчів або гранатів, – на смак вони медово-солодкі і зовсім не кислі, мабуть через те, що африканські фрукти найсолодші. Та найприємніше – це, звісно, їхня ціна, вона частково залежить від вашого вміння торгуватись, але зазвичай коливається у діапазоні 7-15 дірхамів. Тобто, за менше, ніж 1 євро можна щодня оздоровлюватись свіжим соком. А вони є на кожному базарчику. Ціни на їжу у Марокко помірні: велика порція пасти з морепродуктами – 7 євро, танжин (традиційне рагу з овочів та м’яса) – 3 євро, кускус – 2 євро, запечена риба – 2 євро. У традиційних кафе, де харчуються самі марокканці ціни зазвичай ще менші. У більшості кафе туристів частують або оливками, або м’ятним чай – це комплімент від закладу, як правило.

4. Побачити пустельні дюни. Природа Марокко чарівна і дуже різноманітна, починаючи від безмежного океану, гір, на яких взимку можна кататись на сноуборді і завершуючи Сахарою. Остання часто приваблює туристів найбільше. В пустелю організовують тури і з ночівлею. Та якщо вам також не пощастило побувати у великій пустелі – не журіться. Справжньою знахідкою стануть дюни біля океану. Так як наша подорож пролягала вдовж океану, нам двічі пощастило, цілком випадково, натрапити на маленькі пустелі неподалік Есуейри та Агадіру. Певна річ, вони не такі масштабні як дюни Сахари, проте вони точно не залишать вас без вражень.

5. Закохатись у Шеуфшауен – блакитна перлина або єдине у світі місто небесного кольору. Воно є однією із головних візитівок Марокко. Це місто ще називають одним з головних центрів продажу гашишу, тому варто бути обачним. Дуже нав’язливий торговець гашишешем, напросився показати нам дорогу до ріаду вночі, після чого дуже наполегливо вимагав гроші за свої «послуги». Позбутись такого гіда дуже непросто, тому не приймайте допомогу незнайомців, навіть якщо її нав’язують або готуйтесь платити. Саме ж місто залишить лише приємні враження. Здається,що у Шеуфшауені поклоняються котам, лише так можна пояснити аномальне число чотирилапих на вулицях. У місті досі займаються ремеслами. Кожні другі двері у місті відчинені і за ними можна побачити як хтось ткає килим, пече хліб чи ліпить з глини посуд.

6. Поторгуватись з марокканцями. У Марокко спілкуються арабською, берберською, французькою і якщо пощастить – англійською. Втім, здається, що торговці у Марокко знають всі мови світу або принаймні базові фрази 9 різних мов. Це допомагає знаходити підхід до клієнта і торгуватись з ним. Торги – це універсальна мова марокканців, цілий стиль життя для них і вони роблять це віртуозно. У туристів є нагода виторгувати у 4, а то й у 5 разів дешевший товар не лише на базарі, але й у будь якому магазині.

7. Познайомитись з королем. Звісно ж, не особисто. Портрети та фото короля Марокко – Мохаммеда VI, це перше що впадає в око, коли у ви у будь-якому публічному місці країни – ріаді, кафе та навіть супермаркеті. Також його фото є на кожній банкноті. Тож вам неодноразово доведеться з ним зіткнутись.

8. Зацінити мечеть у Касабланці. Перше що приходить в голову, побачивши мечеть Хасана II, – це захват від її висоти і масштабів. І не дивно, адже це найвища релігійна споруда у світі. Вона вища навіть за піраміду Хеопса. Втім зовні споруда більше схожа на громадський простір, де свій час проводять сім’ї з дітьми, молодь та старші люди, що робить це місце не лише красивим, але й дуже живим.

9. Погуляти по площі Джамаль ель Фна у Марракеші. Місто, часто плутають із столицею, адже воно повне життя та руху. Втім головна площа міста увібрала все найяскравіше, що має країна. Перші хвилини очікуйте легке запаморочення від всього що побачите – заклинателі змій, яких на площі десятки, музиканти, акробати, майстри махенді та люди з іншими звірями та товарами. Всі торговці площі вдало заробляють на цьому різноманітті. Зробив фото – плати. Заговорив з ними – від тебе не відчепляться. Подивився на них – від тебе не відчепляться. Різноманіття на площі вражає. Один чоловік з торговців на розкладному столику демонстрував сотні різних зубів, таким чином рекламуючи свої стоматологічні послуги. На кожні 800 000 жителів у Марокко є лише один стоматолог, тому хворі зуби зазвичай просто видаляють. Це пояснює чому більшість марокканців усміхатимуться вам щирою беззубою усмішкою. Окрім площі, Марракеш багатий на видовищні місця, ви можете побачити розкiшний палац Bahia з розкішними садами всередині всього за 2 євро чи Медресе (навчальний заклад) Бен Юсуфа за 3 євро.

10. Заблукати у медіні Фезу. Багато міст мають стару частину, квартал – медіну. Зазвичай у ній дуже вузькі вулиці, будинки розташовували дуже близько одне до одного і таким чином створювали затінок, навіть у найспекотніші дні. Це справді у медінах прохолодніше, але й дуже легко заблукати. У дорозі та й на вулицях допомагав додаток з оффлайн картами maps.me. Втім, адреси не завжди точні, та й в медінах додаток погано працював. Маючи прикрий досвід, коли з нас вимагали гроші за те що нам вказали правильну дорогу, ми вирішили послугами «марроканських гідів» більше не користуватись. Проте, якщо ситуація вже зовсім безвихідна – просили про допомогу жінок молодих чи старших, зазвичай вони дуже боязкі і не такі спритні у питаннях виманювання грошей у іноземців.

11. Відчути пригоди марокканських доріг. Ми мандрували автомобілем 7 з 11 днів подорожі, тому Марокко для нас це в першу чергу дороги. Половину дороги ми проїхали вдовж океану. Не знали чого очікувати, тому рівні та безкраї дороги стали приємною несподіванкою. У країні багато автобанів, котрі сполучають великі міста. За мандрівку автобаном можна заплатити (від 20 до 100 дірхамів – тобто від 2 до 10 євро. Оренда авто також не дорога – за 7 днів 120 євро. (Можна дати заставу 1100 євро, котру повернуть або ж купити страхівку 14 євро/1 день. Бензин доступний: 50 євро за 50 л.

Але навіть не думайте перевищувати швидкість на дорогах. За найменше перевищення штраф 150 дірхамів (15 євро) і, на жаль, варіанту заплатити пізніше нема. Нам двічі поталанило сплатити такий штраф. Наполегливі поліціянти готові були їхати з нами у сусіднє село щоб ми зняли готівку і оплатили штраф на місці. Марокканці, без перебільшення, вважають себе королями доріг. І пішоходи, і автомобілісти, і роверисти, і мопедисти, і навіть ті, хто на віслюках. Будьте готові, що вам сигналитимуть з причиною та без. Пішоходи або безстрашні або безсмертні люди – тільки так можна пояснити їх звичку чимчикувати по зустрічній смузі чи спокійненько переходити потрійну смугу. На мопедах ви можете спостерігати найбільш парадоксальні явища – сім’я із 4 осіб на одному мопеді, або ж водій із двома живими козами, прив’язаними догори ногами.

Або в міру стереотипів, пов’язаних із словом Африка, або у міру свого невігластва ми не очікували побачити у Марроко IKEA, Carrefour, McDonalds, рівні дороги, доглянуті будинки та гарну інфраструктуру, хоча й читали про країну багато. Мабуть, на те вони і є подорожі, щоб дивуватись і дивувати. Одне ж зрозуміли: Африка та «відсталі країни» вже давно не тотожні поняття. Марокко – живе свідчення. Країна в рази перегнала Україну по розвитку, у контексті інфраструктури – це точно. Попри те, що за площею Марокко не надто менше за площу України, знайти у Марокко неякісні дороги складно. Про культурний рівень свідчить й те що ви не знайдете поліетиленових пакетів у Марокко ні в супермаркетах, ні на базарах – у 2016 їх використання заборонили. І попри непоганий економічний розвиток в країні все одно шанують власну релігію і плекають давні традиції й ремесла.

Витрати й поради

Віза

Вартість – 40 євро. Та ми вирішили зекономити час та зусилля – зробили візу через турагенство. Нам вона обійшлась у 80 євро + 130 грн. за страхування на 13 днів. Марокканське консульство є у Києві, та працює воно лише двічі на тиждень і лише вранці, тому зробити візу через турагентство було дуже вдалим, а головне безболісним рішенням. Подати документи необхідно мінімум за 2 тижні до поїздки і, на жаль, такого поняття як термінова віза – не існує. На оформлення візи потрібно до 7 календарних днів.

Добирання

Справжнім подаруноком долі стало те, що перед нашою мандрівкою з’явився новий напрямок WizzAir з Варшави (Польща) до Агадіру (Марокко). Квиток в обидві сторони нам обійшовся у 100 євро з особи. Політ тривав 4,5 години.

Орендоване авто

В оренду беріть авто з кондиціонером, він стане у нагоді навіть восени. А влітку без нього буде неймовірно складно вижити. З розрахунку на те, що марокканські водії мають дуже агресивну манеру водіння, страхування вам не завадить.

Життя у містах

Міста Марокко неймовірні, втім вони втомлять вас. Вони дуже шумні та будьте готові бути постійним об’єктом витріщання. Обов’язково проведіть деякий час біля океану.

Маршрут: Агадір – Сафі – Касабланка – Рабат – Шеушауфен – Фез – Марракеш – Есуейра – Агадір

Вартість мандрівки:
Вся мандрівка нам обійшлась у 650 євро з особи. Без економії. Тривалість 11 днів.