Фото-блог Іринки Громоцької з Непалу

[ads-pc-2]

Півтора року тому Іринка з Андрієм покинули Львів і відправились у подорож середньою і південно-східною Азією. Під час мандрів Іринка захопилась документальною фотозйомкою. Публікуємо фото-блог Іринки Громоцької з Непалу

А я завжди мріяла про Непал. Пам’ятаю ті дні, коли сиділа на парах у Політесі та, ховаючи телефон за книжкою, захоплено розглядала фото з країни гір і Будди.

Жар і пил укутують обличчя, поки ми у старому бусику-маршрутці котимось з гори до центру міста. Поміж старими, дещо зруйнованими будинками (слід недавнього землетрусу) місцеві ходять туди-сюди у пошуках ідеальних спецій, яблук та овочів. Вулиці наповнені гулом торгування, співом, що доноситься з храмів, і мантрами «Ом мані падме хом», яка лунає ледь не з кожного вікна. Від цих звуків мурашки розповзаються по тілу і на момент мені здається, що хочу залишитись тут жити назавжди.

Після стількох місяців у дорозі Катманду стало для мене перший місцем, де я насправді змогла повністю розслабитися і відчути себе своєю, як вдома. І байдуже, що сказати вміла лиш кілька фраз, бо коли тебе розуміють, слова не дуже і потрібні.

Вітер розвіває кольорові молитовні прапорці, поки всевидячі очі Будди споглядають на місто з висоти, нагадуючи мені очі доктора Еклберга у «Великому Ґетсбі».

На горизонті видніються величні засніжені Гімалаї, ніби натякаючи мені «Хей, коли ти вже до нас?».