[ads-pc-2]

“Я стала заручницею обставин, сиджу в чотирьох стінах, клацаю ті самі кнопки на лептопі, варюся в роботі днями і ночами. А ось поряд люди їдуть у відпустки, поповнюють списки check-inів, виставляють бомбезні фото в інстаграм, а я, як справжній лузер, ставлю лайки і журюся в офісі над купою паперів”, – все це літало в моїй голові, а пальці впевнено писали в Гуглі “А М С Т Е Р Д А М”.

Чому Амстердам? Бо є в ньому щось таке шалене, і в той же час лайтове, воно вабить до себе знов і знов. І не збулася би та мрія ще довго, але Гугл викинув правильне посилання і…

… я опинилася в автобусі ще 50 таких самих мрійників, де всі як один одержимі столицею спокус та заборон Амстердамом. Не лишилося, напевно, більше знайомих, кому б я не розказала про свій шалений євротріп.

Ми побували у Вроцлаві та Берліні, перш ніж дістатися до найсмачнішого. І як тільки сонне око побачило перший канал, всередині все прокинулося, на вушко почав співати сам Боб і життя наче ось тільки зробило перший крок.

Ось вона – моя мрія!

Якщо ти чекаєш димних історій про кофішопи, то клацай далі, мій Амстердам не про це. Eurotrips, а саме так називалася ця туристична “секта”, показали нам кожен куток, кожну вуличку цього міста, яке ніколи не спить. Ми гоцали в пабах на площі Rembrandt, пили голландський Carlsberg і заїдали оселедцем в булці, знайомилися з іноземцями, швендяли барахолкою Waterloo, заглянули на квітковий ринок (тюльпанова цибулька для мами це “must have” з Амстердаму).

Сподобався підхід місцевих жителів (саме вони показували нам місто, не гіди): нам показали три площини міста. Спершу ми обійшли пішки все, що могли, зазирнули в кожний темний задимлений куток; на другий день ми орендували ровери і гайнули кататися тими зеленими парками, які ми часто бачимо на картинках і мріємо колись повалятися там на траві.

Звичайно заїхали в Vondelpark. Думаю варто пояснити чим він відрізняється від інших зелених зон. Мало того, що його порівнюють з Central Park в Нью-Йорку за розмірами та красою, так тут ще й “свобода” вирує повним ходом. Коротше кажучи в цьому парку офіційно дозволено займатися сексом, єдине побажання – вибрати місце подалі від дитячих майданчиків. І третя площина нон-стоп столиці – це вид на місто з води – прогулянка на катері. Це були найспокійніші оглядини затишних кварталів, але після триденного драйву – це саме те, що треба.

Година релаксу на катері, споглядання як темніє над містом, а вивіски починають горіти різними кольорами і домінантний червоний так і лізе в очі. Так, це вона, та сама вулиця червоних ліхтарів, для когось брудна діра, а для когось – маленький спокусливий рай. Єдине, що поєднує прогулянку пішки, на ровері чи на кораблі – це запах. Де б ти не був, куди б не йшов – легенький запах ганджі тягнеться за тобою всюди.

Вражає, правда? А тепер уявіть, що все що я розказала вище – це буденний Амстердам, а нам до нього випав супер-бонус: саме на час нашого перебування припадала найбільша конференція в світі електронної музики – “Amsterdam Dance Event”!

Один раз на рік, протягом 7 днів столиця свободи перетворюється на справжнісінький зліт професіоналів танцювальної музики. Тут прямо на вулицях можна познайомитися з власниками найбільших музичних лейблів, зустріти найпопулярніших діджеїв світу та відвідати найголовніші конференції музикантів, продюсерів та вокалістів! Іншими словами, ADE – це подія #1 в світі dance-культури. Тільки уявіть близько 48 танцювальних локацій, 200 вечірок і більше сотні діджеїв з 60 країн світу приїхали на фестиваль і проривають тишу безсоромної столиці.

Відкриваючи програму заходу, голова йде обертом! Адже графік настільки насичений, що, як правило, ти розриваєшся, аби зазирнути одразу на декілька сцен, кінопоказів та семінарів! Фізично – це неможливо, але дива трапляються, а тим паче в Амстердамі. Локації, як і музика, на будь який смак: від фешенебельних клубів в центрі міста з легеньким мінімал техно до занедбаних будівель з всепоглинаючим діп хаусом.

Я склала свій ТОП-5 подій, які вразили мене вкрай. Стартуємо :

Найбільша подія конференції – це Amsterdam Music Festival! На нього очікують мільйони поціновувачів електричних ритмів в усьому світі. Адже саме на AMF підбивають підсумки голосування DJ MAG TOP 100 і вся планета, затамовуючи подих, дізнається ім’я найкращого діджея за результатами голосування. Цьогоріч ним став – Hardwell, який своїм сетом запалив величезну Amsterdam Arena з 70 тисячним натовпом з перших акордів. Ми тусили до самого світанку, а вдень не відчували ніг, але годі про те. Стати свідком події, яка увійде в історію музики – безцінно!

Вечірка від лейблц Spinin’ Records – мій другий шок цьогорічного ADE. Можна любити танцювальну музику, можна поважати окремих діджеїв, але неможливо заперечити, що саме цей лейбл творить сучасну історію танцювальної музики! Останні 2 роки Spinin’ Sessions проходили в рамках Winter Music Conference на Nikki Beach в Маямі. Цього року нам страшенно пощастило, бо організатори привезли це дійство в амстердамський Heineken Musiс Hall. Тільки уявіть найсучасніші досягнення освітлення сцени та концертних залів + найбільш граційних PJйок + найкращих діджеїв + 20 тисяч людей, які розділяють цю мить з тобою… Так, друзі, щастя є!…

Третій у ТОПі, але номер один особисто для мене – живий виступ легендарного Ніка ван де Уолла, більш відомого як Afrojack. Так, за квиток довелося віддати 57 євро, але 20-тисячний натовп в Ziggo Dome десь за 5 хвилин розвіяв згадку про “мінус” в гаманці. Я, чесно кажучи, не очікувала, що live від Afrojack настільки знесе мій мозок. А якщо зовсім чесно, то я практично не слухала його ніколи. І тільки уявіть, зустрівши його 1 раз на семінарі, зрозуміла, що до нього на вечірку варто зазирнути. Продюсер, який отримує задоволення від своєї роботи, який не соромиться вирощувати нове покоління нових імен, один з найпопулярніших діджеїв світу, який традиційно розбиває своє Феррарі на ADE – ну хіба не вартий нашої уваги? :)

Особливою популярністю користувалися вечірки в цирку Thuishaven. Так-так, вам не почулося, танцювали ми прямо на цирковій сцені, коли над головами кружляли акробати, на вході вітали п’яненькі клоуни, а я весь час озиралася і чекала на ведмедика з велосипедиком.. Здавалося, що ти переступаєш поріг іншої галактики, де все що коїться навкруги – зовсім далекий світ. І досі я не до кінця певна, а чи було то насправді чи наснилося?…

“Ти тільки те й робила, що ходила по вечірках”, – сказала мама. Ні! Кожен поважаючий себе ADEшівець (і я в тому числі) проклав свою паломницьку стежку в VolksHotel. Там розклала своє майно найочікуваніша арт-виставка фестивалю – візуальна інсталяція Ніка Верстада та Фроуке тен Вілдена під назвою “ANIMA 1”.

Окрім діджитал краси, кожному, хто приходив сюди, випадав незабутній шанс – проводжати сонечко на найвищому поверсі готелю, спостерігаючи як місто спокус обіймає вечір. День засинає, прокидається ніч, ADE відкриває свої двері і знов ми у шаленому натовпі людей та емоцій летимо на чергову вечірку.

І це навіть не половина всього, що сталося з нами за ці дні. Від’їжджати було настільки важко, що мене силоміць тягли в автобус. Мене легко відпускав Краків, Берлін, Копенгаген, Прага… але Амстер тримав за руки! Я виривалася і тихенько обіцяла сама собі, що я повернуся.

Eurotripsfamily обіймає, чекайте ще нових подорожей. Кажу всім па-па і ставлю три крапки…

Текст: Даша Булавка