Меню & пошук

Недостатньо ідеальна: історія боротьби з психологічним розладом харчування

Недостатньо ідеальна: історія боротьби з психологічним розладом харчування

Коли за відчуття ситості почуваєш провину


Вікторії Блажко 32 роки, вона живе в Києві і працює аналітиком аграрного ринку в столичній компанії. Але ще 4 роки тому вона не виходила з дому в своєму селищі під Харковом, не розуміла навіщо їй жити, намагалася голодувати і читати лекції про сироїдіння. Але потайки їла те, що забороняла слухачам на лекціях, і почувала глибоку провину. Історія прийняття себе через стосунки з їжею.


Проблеми з травленням у мене почалися в самому дитинстві. Через вроджену деформацію у мене був неправильний відтік жовчі. Вона постійно застоювалася і це спричиняло гастрит. Їжа ніколи не перетравлювалася нормально, через це у мене була проблемна шкіра та багато інших негараздів зі здоров’ям. Я думала, що з віком це мине. Але коли, не дочекавшись покращення, звернулась до лікаря, він сказав, що я обов’язково маю притримуватися дієти. Тоді я зрозуміла, що треба змінювати своє харчування.

Паралельно з цим я зацікавилась теорію змови. За освітою я економіст. Аналізуючи фінансові ринки, читаючи відповідну літературу, я вийшла і на конспірологічну теорію. Почала вивчати цю тему, і окрім фінансових питань, цікавилась також питаннями їжі, яку ми споживаємо, познайомилась з пропагандою вегетаріанства та відмови від «супермаркетної синтетики». Прочитала, що якщо є проблеми з травленням, то споживаючи м’ясо можна підвищити ризик захворювання на рак. Це мене налякало. В голові клацнуло – «все, м’ясо їсти не буду». Я прийняла це рішення швидко, одномоментно і без жалю.

Через місяць вегетаріанства я зустріла однокласника. Ми розговорилися і зачепили тему їжі. Він сказав мені: «Вегетаріанство – це круто, але є ще краща «тема» – сироїдіння – це, коли ти їси лише сиру їжу, нічого обробленого. Я вичитав про нього у Зеланда» (прим. – російський письменник, який розвиває власне езотеричне вчення під назвою «трансерфінг реальності»). Я його слухала і думала: «Ну, це якийсь жах, ну як так можна?!», але якесь зерно сумніву він в мені посіяв.

Я прекрасно пам’ятаю свій тодішній раціон: по 3 банани та 3 яблука на сніданок, обід і вечерю. Це була основа.

Згодом, дуже спонтанно, я вирішила, що хочу спробувати такий тип харчування. І за один день я відмовилася від будь-якої вареної їжі. Це був 2012-ий, мені тоді було 26 років.

Так я дуже швидко від загальноприйнятої дієти перейшла на веганське сироїдіння. Я жила з батьками, вони навіть не встигали реагувати на такі зміни, ніхто не вмовляв відмовитися від ідеї. Казали: «Якщо тобі добре, то й добре». Перехід на сироїдіння проходив дуже легко, я робила це сама, інтуїтивно, не читала ніяких книг, не спілкувалася з сироїдами зі стажем. Тільки заходила час від часу на сироїдні форуми.

Я прекрасно пам’ятаю свій тодішній раціон: по 3 банани та 3 яблука на сніданок, обід і вечерю. Це була основа. В обід я виходила купувати фреші або смузі, але без молока. Через деякий час з’явилось враження, що я літаю, а не ходжу, було так комфортно. Часом щось боліло в боці чи в животі, але я знала, що так проявляється «чистка». Це правда, організм почав очищатися, я втратила багато ваги. Коли починала, то важила 50 кг при зрості в 165 см. За декілька місяців я уже важила 39 кг.


Про 39 кг легкості

Історія мого харчування – це історія прийняття себе, історія любові до себе. Я ніколи себе не любила, завжди була незадоволена своєю фігурою. Зараз дивлюся на свої старі фотографії і думаю: «Ну чудова ж фігура!».

Але на той час у мене були комплекси. Звісно, я хотіла прибрати живіт, якісь зайві, як я думала, кілограми. Але на сироїдіння я перейшла не заради цього, схуднення радше стало приємним сюрпризом. Коли я побачила, що параметри зменшилися, то зраділа, тим більше, що знайомі почала робити компліменти. А зараз, коли дивлюсь на фотографії, де важу 39 кілограмів, то бачу на них лише кістки та шкіру. Можна було перерахувати всі хребці. На мене великий був навіть розмір XS. Але тоді я не усвідомлювала, що занадто худа. Мені здавалося, що я гарна.

У мене зовсім пропали місячні, але це мене не турбувало. Прочитала, що це нормально для сироїдів, що жінки-сироїдки і без менструації вагітніють і народжують.  

 

Було відчуття, що я здатна перевернути гори, енергія пульсувала в мені. До цього я була депресивною, не розуміла сенсу життя. А в цей період стала дуже оптимістичною, всі помітили ці зміни в моєму настрої. Я почала читати книги про медитації, духовний розвиток, езотерику, хоча раніше я таким не цікавилася. У мене зовсім пропали місячні, але це мене не турбувало. Прочитала, що це нормально для сироїдів, що жінки-сироїдки і без менструації вагітніють і народжують.  

Але мені здається, що я так і не знайшла куди направити цю енергію, я не змогла нею правильно скористатися. Для мене в пріоритеті стали духовні речі і на все, що пов’язано з фізичним, я тупо забила. Зараз думаю, що треба було якимось спортом займатися, фізичними вправами, танцями. Але я думала: «А навіщо? Я і так худа». Зараз я думаю, що це неправильний підхід. Також змінилося оточення, багато знайомих відпало само собою. Мені було цікавіше наодинці, ніж з кимось.

Я сироїдила фанатично. В одній з книг Зеланда я прочитала про структуровану воду і почала пити тільки таку. Щодня я заморожувала та розморожувала воду за певною системою. Навіть коли посеред міста відчувала спрагу, то не могла собі дозволити покупку звичайної мінеральної води. Я купувала фреш, тому що у фруктах вода структурована. Коли я починала, то просто вирішила, що буду їсти фрукти і трохи овочів, ніякої сироїдної кухні, пророщування, квашення.  Поки це було максимально просто – це працювало. Пам’ятаю момент, коли я відчула, що мені хочеться вареної їжі, але подумала: «Ні, я сироїд». Це було десь через 3 місяці зміни моєї дієти.

А потім вареної їжі хотілося все частіше і частіше. В цей період я почала читати літературу про різні типи харчування. І вирішила, що буду вегетаріанкою, але з додаванням молочних та варених продуктів. Таким чином я перейшла на аюрведичну кухню. Попри це, в голові засіла думка, що сироїдіння – єдине правильне харчування, а все що я роблю тепер неправильно.

Я дуже себе корила, а тим паче, коли почала набирати вагу! З’явилися думки: «Все! Ти товста! Треба щось робити». Почалася внутрішня боротьба з собою, яка тривала певно 2 роки. Я вирішила, що мені над усе треба повернутися до сироїдіння.


Про клуб сироїдів

На той момент я жила під Харковом і знайшла в місті клуб сироїдів. Там вперше зустріла людей, які харчувалися так само, як і я. Це дало мені імпульс. Я почала активно брати участь у зустрічах, стала одним з лідерів клубу разом з Олексієм Кириченком, який відомий тим, що 3 роки пробув в полоні ДНР.

В своєму селі під Харковом я була білою вороною. Найближчі друзі нормально реагували, але друзі друзів… Всі починали розказувати, що треба їсти м’ясо, що треба пити алкоголь, а коли бачили, що я їм лише огірки і помідори, то починали лекції на тему як треба харчуватися. Я тоді дуже багато вислухала.

У мене на фоні «сироїдних просвітлень» виросла корона на голові «Ви тут всі їсте якесь г…», «Фу, як можна їсти це м’ясо? Це «їжа невігластва»(прим. з аюрведичної термінології) я відкрито цього ніколи не казала цього, але думала.

У мене почався період безперервних дієт та чисток. Евкаліптова чистка, чистки полином, олійна для печінки. Не знаю як мій кишковик вижив.

Ми почали збиратися раз на тиждень в клубі, і після таких зустрічей мені здалося, що я зрозуміла в чому моя проблема – я була впевнена, що у мене паразити! Мовляв, саме тому у мене не виходить притримуватися сироїдної дієти! Евріка! Якщо прийти на зустріч сироїдів і просто послухати про що вони розмовляють, то це будуть клізми, чистки, і в кого які паразити вийшли під час чистки.

У мене почався період безперервних дієт та чисток. Евкаліптова чистка, чистки полином, олійна для печінки. Не знаю як мій кишковик вижив. Паралельно почався період сироїдної кухні і обжерливості. Всі розмови в клубі сироїдів були навколо їжі, всі думки навколо неї. Овочі та фрукти переставали мене насичувати, тому я постійно з ранку до ночі щось їла.  Але думка про те, що сироїдна кухня дуже легка – неправильна. Наприклад, основа усіх сироїдних соусів горіхи, а це важкий продукт. Сироїдний торт це горіхи з медом, плюс сухофрукти, ще й насіння. Це дуже калорійно, гречка з овочами набагато легша.


Про обман себе та інших

Навіть якщо люди говорять, що вони класні сироїди, це ще не факт, що так і є, можливо, вони просто брешуть. Я саме так і робила. І заплатила за це дуже високу ціну. Я читала лекції про харчування і проводила сироїдні марафони. І мені здавалося, що якщо я буду прикладом, то відповідальність перед людьми допоможе мені не зриватися. Я розказувала на лекціях, як гарно гризти моркву, банани, яблука і яка погана варена картопля, потім приходила додому і їла ту ж варену картоплю. Люди дякували мені і казали, що я їх надихаю. Почуття провини з’їдало мене зсередини.

Мене «осінило» у мене не виходить сидіти на сироїдінні без зривів, тому що мені треба поголодувати. Чистки я вже проходила, а ось голод…

Клуб активно існував десь рік, а потім я пішла з нього. Вирішила, що треба відійти від публічності, оскільки бути на сироїдінні у мене класно виходило, коли я робила це тихо і сама. На той час я вже звільнилася з роботи у фірмі, де працювала фінансовим аналітиком аграрного ринку. На фоні «духовного зростання» і «просвітлення» подумала: «Навіщо мені працювати на когось?».

У мене є ще одна освіта – перекладач з англійської мови.  Я почала більше часу приділяти репетиторству, набрала більше учнів, сиділа вдома. В той період мене «осінило» у мене не виходить сидіти на сироїдінні без зривів, тому що мені треба поголодувати. Чистки я вже проходила, а ось голод…

Найважче в голодуванні перші дні, а потім просто зникає інтерес до їжі. На сухому голодуванні (без води) важче, я навіть не вмивалася, щоб не було ніякого контакту з водою. В суху голодувала 5 днів, потім мала дуже поганий вигляд.

Я зрозуміла, що коли ти голодуєш, то очищаєшся не тільки тілом, ти стаєш дуже чутливим до енергетики навколо. Якщо ти не знаєш як з цим впоратися, то тобі стає ще гірше, ніж було.

Пам’ятаю, пішла на концерт Океану Ельзи в Палаці Спорту, там був такий драйв, а в мене не було жодних сил, я не отримала ніякого задоволення. Проте втратила 5 кг і була цьому дуже рада. Життя моє було таке: чистка, голод, сироїдіння, зриви, чистка, голод, зриви і так по колу.

Я зрозуміла, що коли ти голодуєш, то очищаєшся не тільки тілом, ти стаєш дуже чутливим до енергетики навколо. Якщо ти не знаєш як з цим впоратися, то тобі стає ще гірше, ніж було. Я помітила, що на сироїдінні відбувається те саме. Ще одна причина чому це не спрацьовує, дуже важко з таким рівнем вібрацій вести соціальне життя в місті. Це ідеально, якщо ти живеш в горах, або хоча б в селі.


Про дні на самоті

В 2014 році мені стало гірше, після всіх цих виснажливих процедур я кардинально зірвалася і почала жерти все, що тільки можна. Я себе ґвалтувала думками про сироїдіння і в один момент не витримала м’ясо чи не м’ясо мені було все одно що їсти. Почуття провини було просто величезним. Наставала ніч, я потайки від батьків відкривала холодильник і змітала все що там було.

Я сиділа без роботи, лише займалася з учнями, проводила вдома всі дні, і постійно їла.

В один день, я відкрила свою шафу і зрозуміла, що в XS я вже не влізу, бо у мене певно розмір L. Я важила тоді 68 кг. Посеред зими я рванула в Таїланд, думаючи, що саме там, де багато фруктів і літо, мені вдасться повернутися до сироїдіння, але це не допомогло. Там я також їла все підряд. Дивлюсь на свої фотографії з цього періоду і розумію, що була в стані глибокої депресії.

Повернувшись додому, я нікуди не виходила, їла і потім одразу пила послаблююче. Мені здавалося, що я так вирішую проблему переїдання, хоча в дзеркало і далі дивитися не могла. Я ніяк не могла собі пробачити, що довела себе до такого стану.


Про нездатність любити себе

Згодом я зрозуміла, що просто маю щось з цим зробити. Батьки почали допомагати, вмовили влаштуватися на роботу. Я зрозуміла, що треба виходити з дому, купила собі якісь речі по розміру,  знайшла роботу перекладачем в офісі, почала ходити на зумбу. На обмеження в харчуванні повністю забила, бо втомилася боротися із собою. В 2015-ому пішла до психолога, щоб розібратися з усіма моїми проблемами.  

Багато людей приходять до сироїдіння з хибними цілями. При такому переході ти не просто змінюєш дієту, ти змінюєш також стиль життя, спосіб мислення, погляд на світ. Я цього не розуміла і не була не готова до тих ефектів, яке дає таке харчування, духовно до цього не доросла. Мені здавалось, що сироїдіння вирішить всі проблеми в моєму життя, але це так не працює.

Я не вміла любити себе, мала комплекс другосортності. Хоча в школі я виступала, гарно вчилася, у мене не було страху перед сценою. Наче із зовнішністю все ок. Не розумію звідки з’явилася ця нелюбов.

В клубі сироїдів було дуже багато дівчат, які просто намагалися схуднути. Дуже часто до клубу приходили люди, які були не влаштовані у всіх смислах цього слова – немає стабільної роботи, стосунків, таких було відсотків 80.

Я не вміла любити себе, мала комплекс другосортності. Хоча в школі я виступала, гарно вчилася, у мене не було страху перед сценою. Наче із зовнішністю все ок. Не розумію звідки з’явилася ця нелюбов.


Про нормалізацію харчування

Переїзду від батьків на окрему квартиру також сприяв нормалізації моїх стосунків з їжею. В цей період я почала прислухатися до свого організму, якщо йому хотілося м’яса чи солодкого, то я це їла і не корила себе.

Згодом помітила, що перестала купувати м’ясні продукти, бо просто не хотіла.  Ось уже два роки як не хочеться. Я намагаюся харчуватися просто, не хочу повертатися до сироїдіння. Дійшла до думки, що це не всім підходить. Зараз я їм фрукти, овочі, каші, яйця, люблю суп із сочевиці, купую іноді соєвий сир, балую себе солодощами.

Я змінила свій спосіб життя, багато рухаюся і проходжу 15 км на день. Прочитала, що японські вчені радять робити 10 000 кроків щодня, щоб почувати себе щасливою. Я купила браслет, який вимірює кроки, і не розлучаюсь з ним вже 2 роки. Ця штука витягла мене з усього. Раніше я вважала 10 тисяч кроків чимось нереальним.  А зараз розумію, що це зовсім мало. Тепер я люблю гуляти, щодня проходжу пішки 15 км, в дощ, сніг чи сонячну погоду неважливо.  Цей марафон триває вже 500 днів. Завдяки цьому у мене гарний настрій, і думки ніби перезавантажились.

Зараз я почуваюся добре, важу 50 кг. До цього у мене фактично не було особистого життя. Коли я важила 39 кг, то навіть не цікавилась стосунками, навіщо? Я ж духовно зростаю, а тут ці приземлені думки про побачення?

Я усвідомлюю, що сама довела себе до такого, це лише моя відповідальність. Щоб нормалізувати свій стан мені довелося по-перше, прийняти те, що було. По-друге, взяти відповідальність за свій стан. І вже з цієї точки рухатися далі. Не можна полюбити себе за один день, прийняти себе одразу. Тим паче, що ніхто цього не вчить, а в голові вкорінилася думка про власну недосконалість. Але маленькі кроки щодня творять дива. Я прийняла себе, і моє життя змінилося.  

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: