[ads-pc-2]

Джордж Орвелл – автор поняття «холодна війна», але найбільше він відомий нам за культовим антиутопічним романом «1984» та повісті «Скотний двір». І хоча вони були написані ще в середині минулого століття, і передбачення Орвелла про жахи тоталітарних режимів не стали реальністю, однак, на жаль, в наші з вами дні – ці тексти знову набувають досить тривожного звучання. 

Казати правду в часи всезагальної брехні – це екстремізм.

Всі тварини рівні. Але деякі тварини більш рівні, ніж інші.

Свобода – це можливість сказати, що два на два – чотири. Якщо дозволено це, все інше звідси випливає.

У будь-якому суспільстві прості люди повинні жити наперекір існуючому порядку речей.

Багато людей вільно почувають себе на чужині, лише зневажаючи корінних жителів.

Всякий письменник, який стає під партійні знамена, рано чи пізно опиняється перед вибором – або підкоритися, або заткнутися.

Війна – це спосіб розбивати вщент, розпорошувати в стратосфері, топити в морській безодні матеріали, які могли б поліпшити народу життя і тим самим в кінцевому рахунку зробити його розумнішим.

Бувають ситуації, коли «невірні» переконання більш щирі, ніж «вірні».

У нашому суспільстві ті, хто краще за всіх обізнані про те, що відбувається, менше за всіх здатні побачити світ таким, який він є. Загалом, чим більше розуміння, тим сильніше ілюзії: чим розумніші, тим безумніші.

І якщо всі приймають брехню, нав’язану партією, якщо в усіх документах одна і та ж пісня, тоді ця брехня поселяється в історії і стає правдою.

Немає нічого твого, окрім декількох кубічних сантиметрів в черепі.

Абсолютно біле, як і абсолютно чорне, здається якимось дефектом зору.

Якщо дотримуєшся дрібних правил, можна порушувати великі.

Ієрархічне суспільство можливе лише на основі бідності та невігластва.

Щоб бачити те, що відбувається прямо перед вашим носом, необхідно відчайдушно боротися.

Нізащо на світі ти не захочеш, щоб посилився біль. Від болю хочеш тільки одного – щоб він скінчився. Немає нічого гірше в житті, ніж фізичний біль. Перед обличчям болю немає героїв.

Хто керує минулим, той керує майбутнім; хто керує сьогоденням, той керує минулим.

Нам, представникам середнього класу, крім правильної вимови, втрачати нічого.

Якщо ти в меншості – і навіть в однині, – це не означає, що ти божевільний.

Яких поглядів дотримуються маси і яких не дотримуються – байдуже. Їм можна надати інтелектуальну свободу, бо інтелекту у них немає.