Меню & пошук

Марафон написання листів: як рятувати життя підписами та хто це робить в Україні

Марафон написання листів: як рятувати життя підписами та хто це робить в Україні

Хто і навіщо збирає підписи та як це зробити кожному


«Марафон написання листів» – це щорічна глобальна кампанія за звільнення незаконно засуджених людей та прискорення розслідування суспільно важливих справ. Вона проводиться по всьому світу до Міжнародного дня прав людини 10 грудня. 2018 року в Україні уже вдванадцяте збиратимуть підписи на захист тих, чиї права порушили. А також писатимуть листи підтримки в далеку Венесуелу, Кенію та Киргизстан. І ще зовсім близько – у свою ж Україну. Для кого збирають підписи цьогоріч, як вони можуть допомогти та як долучитися до Марафону для Inspired розповідає активістка Amnesty International Ольга Кириленко.


Як, кому і навіщо пишуть листи

Головне завдання «Марафону написання листів» – зібрати якомога більше підписаних петицій та написаних листів. Також у межах марафону проводять кінопокази, лекції, дискусії – усе про права та за права. Люди приходять на марафон у своєму місті та ставлять підписи за звільнення незаконно засудженої людини або за ухвалення нового закону, що спростить життя цій людині (і суспільству загалом).

Петиції завжди адресовані конкретній людині, яка може своїм рішенням щось змінити. Наприклад, у 2017 році Amnesty International збирали підписи за звільнення кримськотатарського правозахисника Еміра Усеїна-Куку. Адресатом петицій був Генеральний прокурор Росії Юрій Чайка як представник правоохоронної системи країни, яка анексувала півострів і може сприяти звільненню Еміра.

А листи – теж прокурорам? Ні. Листи на марафоні пишуть безпосередньо ув’язненим або ж їхнім родинам, аби підтримати та нагадати – ви не самі, ми про вас знаємо й робимо все можливе, аби ви повернулися додому.

У 2016 Amnesty International збирала підписи за звільнення китайського правозахисника Ільхама Тохті, якого ув’язнили за боротьбу з дискримінацією уйгурської спільноти в Китаї. Після марафону його донька написала: «Я почуваюся сильнішою, коли знаю, що стільки людей вірять у мене, мого батька та мою родину».


Ви казали, що компанія глобальна?

Так! «Марафон написання листів» – це акція, яку Amnesty International влаштовує в понад 200 країнах планети. Паралельно з Україною підписи збиратимуть у Фінляндії, США, Новій Зеландії та багатьох інших країнах. А почалося все з сусідньої Польщі в 2001 році. Член Amnesty International Вітек Гебановські у Варшаві почув історію: люди в африканській країні збиралися разом та писали стільки листів на підтримку прав людей, скільки встигали за певний проміжок часу. Тобто влаштовували такий собі марафон, на якому треба не бігати на час і швидкість, а писати.

«Я подумав, що це геніальна ідея», – сказав тоді Вітек.

Разом з чотирма однодумцями він організував перший у світі марафон від Amnesty: упродовж 24 годин у різних частинах Польщі писали листи постраждалим від порушень прав людини.

«Раніше ніколи так багато людей в Польщі не брали участі в акції Amnesty International за один день», – сказав Вітек.

Після першого марафону в Польщі п’ятеро ініціаторів поділили між собою континенти, тобто відповідальність за проведення марафону на кожному з континентів та почали писати до офісів Amnesty International в інших країнах з пропозицією провести марафон.

«Ми хотіли робити акцію глобальнішою», – пояснив Вітек.

В Україну марафон прийшов 2006 року.


Хто стає героями марафону?

Щороку Amnesty обирає нові історії порушення прав людини в різних частинах світу, центральні фігури яких стають героями марафону. Тематика справ дуже широка: від Магадіна з Чаду, якого хотіли довічно ув’язнити за публікаціюу Facebook, до 10-річної Енні Альфред з африканської Малаві, яку переслідували за світло-білий колір шкіри (у неї альбінізм). Деякі люди в Малаві переконані, що тіло людей альбінізмом наділене магічними властивостями, тому на них полюють та намагаються навіть продавати частини їхніх тіл.

З 2006 до 2017 героями та героїнями глобальних справ марафону стали 155 людей. Також кожна країна додає свої локальні справи. У 2015-ому в Україні такою справою стала історія трьох політв’язнів – Олега Сенцова, Олександра Кольченка та Геннадія Афанасьєва. Двоє перших досі в російських в’язницях за за звинуваченням у тероризмі, останнього – звільнили у 2016-ому після прохання про помилування. У 2017 році був уже згаданий кримчанин Емір Усеїн-Куку.


За кого збиратимуть підписи цього року?

Цього року Марафон присвячений жінкам-активісткам та правозахисницям.

Героїнями марафону стали одразу дві українки – екс-радниця міськголови Херсона Катерина Гандзюк та організаторка маршу за права жінок та ЛГБТКІ-спільноти в Ужгороді Віталіна Коваль.

Катерину Гадзюк облили концентрованою сірчаною кислотою 31 липня – вона отримала 30% опіків шкіри. А 4 листопада померла в лікарні. Відтак можна підписати петицію до Генерального прокурора України з вимогою встановити та притягнути до відповідальності замовників та виконавців нападу на Катерину Гандзюк.

Віталіна Коваль отримала опік очей фарбою, якою її облили на марші за права жінок та ЛГБТКІ-спільноти 8 березня. У цьому кейсі Amnesty International збирає підписи до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова з вимогою убезпечити активістів та активісток, які захищають права жінок та ЛГБТКІ-спільноти з Ужгорода, зокрема права Віталіни.

Також героїнями цьогорічного марафону стали ще п’ятеро жінок:

  • правозахисниця з Венесуели Геральдін Чакон, яку переслідують за активізм;
  • правозахисниця з Киргизстану Ґульзар Дуйшенова, яка бореться за права людей з інвалідністю (петиції за ратифікацію Конвенції про права людей з інвалідністю в Киргизстані);
  • правозахисниця з Ірану Атена Даемі, яку ув’язнили за боротьбу проти смертної кари;
  • правозахисниця з Бразилії Маріелі Франку. На жаль, петиції не за звільнення Маріелі, а за притягнення до відповідальності її вбивць;
  • правозахисниця з Марокко Найвал Бенайсса, яку переслідують за участь у мирних протестах та умовно засудили до 10 місяців позбавлення волі.

І останні героїні марафону-2018 – жінки одного з корінних народів Кенії – Сенгвер, родини яких насильно виселяють із землі своїх предків, мотивуючи це бажаннями зменшити вирубку лісів. Проте немає жодних доказів, що саме сенгверці його вирубують.

Минулого року в усьому світі зібрали понад 5 мільйонів (5 500 650) листів, петицій, твітів та інших форм підтримки нашим героям. В Україні 46 285.


Хто як проводить Марафон і як я можу допомогти?

На «Марафоні написання листів» не бігають на час і швидкість. Проте бігають зі стосами петиції координатори та координаторки, які організовують збір підписів та листів у містах України. Вони обирають приміщення для збору підписів (бібліотека, кав’ярня, школа,  міська рада і т. д.), поширюють інформацію про дату-час-місце, створюють Facebook-подію та безпосередньо в день Марафону стоять з жовто-чорним прапором Amnesty International і пропонують підписати петицію чи написати листа.

Долучилися до Марафону можна онлайн. Для цього достатньо обрати на сайті Марафону-2018 героїню, клікнути на її справу, ввести свої ім’я, електронну пошту, місто, натиснути жовту велику кнопку «Підписати» і вжух – ви підтримали петицію. Також можна одночасно підтримати всі вісім петицій.

Також можна самостійно провести Марафон у своєму місті. Для цього треба зареєструватися на сайті Марафону, роздрукувати петиції, обрати місце для збору підписів, запросити на свою подію якомога більше людей, зібрати усі можливі підписи, порахувати їх за кожною справою та надіслати в коробці до київського офісу Amnesty International.


А що далі? Когось звільнили?

Усі написані листи та підписані петиції після марафону надсилають за необхідними адресами. Петиції – на розгляд уповноваженим органам, листи – ув’язненим-потерпілим та їхнім родинам.

Мабуть, найважливіше питання – чи означає мій підпис на петиції 100%-е звільнення людини? Ні. Український політв’язень Олег Сенцов досі в російський в’язниці в Лабитнангі, а кримський захисник Емір Усеїн-Куку в СІЗО у Ростові-на-Дону. Проте дружина Еміра Мер’єм Куку-Ачші сказала, що збір підписів та листів дуже надихнув його.

«Пам’ятаю, я дуже коротко й швидко йому в перерві розповіла про марафон – він просто не міг стримати емоції! Очі горіли, як у дитини», – розповіла Мер’єм.

А чи звільнили/допомогли вже хоча б комусь? Так! Упродовж 2006 – 2017 років завдяки марафону у 75 зі 146 справах сталися позитивні зміни. Моузес Актугба завдяки марафону залишився живим – його помилували після 10 років очікування смертного вироку. Білоруський правозахисник Алесь Біляцький вийшов на свободу. Магадіну з Чаду, якого збиралися довічно ув’язнити за пост у Facebook, пом’якшили вирок. Юристку з Китаю Ні Юлань, яка захищала права незаконно виселених людей, а також сама лишилася без будинку, перестали переслідувати та цькувати після марафону. А ув’язненій за боротьбу з корупцією Лю Пін після марафону дозволили побачення з донькою. І це лише 6 позитивних зрушення з 75.

Фото: Amnesty International

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: