Меню & пошук

Чому люди беруть участь в небезпечних YouTube-челенджах

Чому люди беруть участь в небезпечних YouTube-челенджах

Навіщо ковтати капсули прального порошку та підпалювати себе на відео


Разом з психологом розбираємося, чому підлітки і дорослі ходять із заплющеними очима, ковтають капсули з пральним порошком, підпалюють себе або обливаються окропом заради відео. Чому нас так приваблюють челенджі, небезпечні для здоров’я і життя, та що говорить про нас таке захоплення?


Ютубер Кріс Кіґел облив себе окропом, стоячи на вулиці в білизні в мороз. Чоловік приєднався до одного з останніх віральних флешмобів, для якого люди виливали гарячу воду під час морозної температури на вулиці.

 

У січні YouTube змінив правила розміщення контенту та заборонив відео з небезпечними челенджами і пранками. Це сталося після того, як підліток потрапив в аварію, керуючи автомобілем із зав’язаними очима. Так він брав участь у Bird Box Challenge, в якому люди роблять різні речі із зав’язаними очима, наслідуючи героїв фільму Bird Box. Серед небезпечних челенджів, відео з якими почав банити YouTube, Tide pod, у якому підлітки ковтають капсули з пральним порошком, та Fire challenge, для якого люди обливаються горючими речовинами і підпалюють себе.


Наталія Вітчинкіна, психологиня

Хто і чому приєднується до таких челенджів

Найчастіше в небезпечних челенджах беруть участь підлітки. У підлітковий період в людини ще розвивається мозок, формуються функції лобної долі. У цей час підлітки ще не оцінюють ризики в тому числі й через те, що так працює їхній мозок. І ковтаючи капсулу з тайдом, підліток знає, що це може бути смертельним, але думає, що це з ним не трапиться.

Можна провести паралель із залежними людьми. Наприклад, наркоман знає, що від наркотиків вмирають, але впевнений, що з ним це не трапиться, з ким-завгодно, тільки не з ним. Це відбувається через те, що людина випадає з реальності і не може адекватно оцінювати ризики.  

Підлітковий період − це час, коли людина хоче ризикувати і займається пошуком нового, коли її самооцінка формується на основі думки однолітків. Для підлітків важливо належати до групи. Це підтвердило дослідження Каліфорнійського університету, в якому групі підлітків запропонували зіграти в гру. Оцінка стану учасників, які вибували, показала, що для підлітків належність до групи дуже важлива. Також вони схильні наслідувати популярних блогерів, які стають для них авторитетами. А якщо в реальному житті у підлітка немає друзів, він прагне належати до онлайн-спільноти.

Беручи участь в різноманітних челенджах, вони привертають до себе увагу, а фактор того, що ці активності небезпечні, привертає ще більше уваги. Це один зі способів підвищити свою самооцінку, бо у підлітковому віці вона занижена. Приєднуючись до челенджів, що поширюються, як вірус, підліток відчуває себе частиною соціуму, підвищує свій статус за допомогою лайків і відчуває радість, піднесення − те, що, можливо, не так часто трапляється в реальному житті.


Як зрозуміти, що це залежність

Відео пропонують нам цілий спектр яскравих емоцій: від захоплення до страху і тривоги. У житті ми не отримуємо цього кожен день. А коли людина не переживає у своєму житті таких емоцій і радості, не може знайти те, що приносить їй задоволення, вона шукатиме цього в перегляді відео та різноманітних челенджах.

Коли підлітки проводять багато часу в соцмережах, за переглядом відео чи іграми, у них розвивається дофамінова залежність. Вона подібна до наркотичної: людині більше нічого не приносить радість, своє існування без ґаджетів не приносить задоволення. Людина йде в нереальний світ тому, що не справляється з реальними проблемами.

Це формується з дитинства − коли дитина змалечку розважається переважно за допомогою ґаджетів, вона отримує дуже велике задоволення, якого не отримує в реальному житті. Без ґаджетів їй стає нудно, вона нічим не може себе зайняти, а батьки одразу в такій ситуації дають дитині планшет чи телефон, адже так їм легше.

Онлайн-залежність має також глибші причини − проблеми в реальному житті, як правило сімейні. Дитина − це індикатор сім’ї, а в підлітковому віці це лише загострюються. Проблеми можуть бути різними: батьки не можуть знайти спільну мову між собою, залишаються в дитячій позиції, принижують дитину, жорстоко поводяться з нею, або, навпаки, вдома немає дисципліни. Причиною також можуть бути внутрішні травми батьків. І часто в таких випадках допомога потрібна не стільки підліткам, скільки батькам. Можу це підтвердити на власному прикладі: коли ми з чоловіком пішли в терапію і владнали наші стосунки, поведінка нашої дитини-підлітка вирівнялась. Коли все добре у батьків, діти відчувають себе у безпеці.

Якщо підліток постійно бере участь в челенджах, які є небезпечними для життя і здоров’я, це привід звернутися до психотерапевта, адже, скоріше за все, це залежність. Також вихід із ситуації − знайти справу, яка приносить задоволення. Це може бути творчість або спорт, який загалом позитивно впливає на психоемоційний стан.


Чому дорослі беруть участь в небезпечних челенджах

Вік не має значення, досягти певного віку − ще не значить бути психологічно зрілим. Якщо людина, не оцінюючи ризики, бере участь в небезпечних челенджах, її навряд чи можна назвати зрілою. Причиною психологічною незрілості може бути низька самооцінка, а також те, що людина не хоче брати відповідальність на себе, а звинувачує у своїх проблемах весь світ. Для того, щоб стати психологічно зрілим, треба над собою працювати, взрощувати це в собі.

Дорослі приєднуються до челенджів так само для отримання задоволення. Але якщо доросла людина приділяє цьому забагато часу та увагу, це може говорити про те, що в її житті відбувається те, від чого вона хоче втекти, з чим вона не справляється. «Я тікаю від реальності, я її не витримую, я не витримую себе, я не такий, як треба, і не можу змінитися» − усе це причини залежностей. Це формується також з дитинства, коли людині постійно говорять, що вона якась не така, погана, нездатна.

Фото обкладинки: Netflix

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: