Flow Festival 2014: наш музичний вікенд у Гельсінкі
Flow Festival 2014: наш музичний вікенд у Гельсінкі
[ads-pc-2]
Flow – досить молодий фестиваль, який щороку збирає декілька десятків тисяч поціновувачів сучасного мистецтва та авангардної музики у столиці Фінляндії – Гельсінкі. Це, мабуть, основне, що вам потрібно знати якщо цю назву ви чуєте вперше. Датою Х, відправною точкою цього надзвичайного вікенду стало 8 серпня – дата, яку фанати ще за кілька місяців помітили для себе червоним. Але наша з Ксенією подорож на Flow розпочалася кількома днями раніше…
Наш шлях мав пролягати чотирма країнами та двома столицями – Вільнюсом та Таллінном. Ми подорожували до Прибалтики та, власне, на Flow вперше. Цей досвід став для нас важливим та особливим, було багато відкриттів та несподіванок і тому перш за все хотілося б поділитися двома важливими порадами.
Порада №1: Бронюйте хостели за кілька місяців або шукайте альтернативи
Акредитацію на фестиваль ми отримали за 3 тижні до його початку. Здавалось, що цього буде достатньо, щоб встигнути придбати всі квитки та забронювати житло. Але, щойно ми вирішили визначитися з хостелом — зрозуміли, що спізнилися. Майже всі доступні місця вже були заброньовані, а серед того, що залишилось, можна було обрати лише варіанти з щоденною зміною місця нашої локації. Вразили і ціни. Ми, звичайно чули про дороговизну північних країн, але до хостелів за $100/ніч ми були не готові. Справа в тому, що на час фестивалю усі готелі та хостели значно підвищують ціни. Так, вартість ночі в хостелі можна було порівняти з дуже непоганим номером в чотизірковому готелі кілька днів потому. Враховуючи, що наша подорож мала бути мегабюджетною — ми прийняли рішення шукати альтернативні шляхи. Перше, що прийшло на думку — каучсерфінг.
Але тут також все не так просто. Для більшості молоді, готової приймати у себе гостей, вікенд фестивалю Flow — щось надзвичайне та дуже інтимне. Саме тому, у більшості випадків ви отримаєте повідомлення з відмовою, обґрунтоване тим, що суміщати знайомство, обмін культурним досвідом та відвідини фестивалю вони будуть не спроможні. Ще один бар’єр, який відсіює багатьох каучів — незнання мови. Так, деякі з них спілкуються англійською на достатньому рівні, але багато є і тих, з ким ви не знайдете спільної мови.
Тим не менш, нам поталанило знайти привітну пару, яка погодилась прийняти нас, не зважаючи навіть на той факт, що у них було заплановане весілля 5 днів потому. Але лише 9-го та 10-го серпня. Варіантів на п’ятницю у нас не залишилося, але, тим не менш, ми вирішили їхати. Забігаючи наперед, варто сказати, що першу ніч ми провели на вокзалі: надзвичайно втомлені, сонні, але все одно щасливі.
Порада №2: Подорож літаком не завжди оптимальна
Прямих рейсів з Києва до Гельсінкі, як не дивно, немає. А квиток з пересадкою десь у Вільнюсі чи Ризі буде коштувати вам стільки ж, як і більш привабливий тур країнами Прибалтики. Нами був обраний наступний маршрут:
Щоправда, після того, як свої корективи внесло консульство Фінляндії, зі списку столиць зникла Рига. Вигода від такого варіанту очевидна: побачити максимум країн з мінімумом затрат. Обидва автобуси: з Києва до Вільнюса та з Вільнюса до Талліну були нічними, а отже і житло шукати не довелося. Якщо вирішите подорожувати таким варіантом — ось порада: Вільнюс є зовсім не обов’язковою зупинкою, сміливо надавайте перевагу столицям Латвії та Естонії.
Таллінн зустрічає сучасним діловим районом, так нашпигованим скляними бізнес-центрами, що спочатку навіть не віриться, що у нього настільки багатовікова історія. Але вже за кілька хвилин потрапляєш до маленького центру з затишною головною площею, невеличкими будиночками та вузенькими вуличками, і все стає на свої місця. А далі, одразу за ними, простягається аж до горизонту водяна гладь фінської затоки, що надає відчуття простору та свободи всередині, яке посилюється свіжим морським бризом.
Далі на нас чекала переправа паромом до Гельсінкі. Трохи менше двох годин і середньовічні силуети старого Таллінну змінюються мальовничими пейзажами невеличких прибережних острівців та стриманою архітектурою Гельсінкі.
З парому — одразу ж на фестиваль, де на нас вже чекав виступ Skrillex, який наближався до свого епіцентру. Залишивши речі у тенті для преси, ми вирушили до Lumia Tent, який аж тремтів від перенасиченого басами звуку. Не зважаючи на відверту мейнстрімність музики Джона Мура, це саме те, що було потрібно для того, щоб «розкачати» натовп та налаштувати його на хвилю електронної музики, що була визначальною того дня.
Головний секрет успіху та надзвичайної продуманості фестивалю Flow — той факт, що організатори створювали його для себе, створювали таким, щоб самим хотілося б його відвідати.
Взагалі, як показує досвід — це ключ до успіху багатьох проектів. Усі декорації починали зводити за кілька тижнів до початку, а оголошений лайн-ап лише підкреслив бездоганний музичний смак та потяг до перфекціонізму організаторів. Завдяки цьому фестиваль пройшов напрочуд вдало та не дарма отримав декілька номінацій цьогорічного конкурсу. Для нас Flow став еталоном, прикладом як потрібно організовувати подібні заходи і джерелом досвіду, який варто перейняти нашим вітчизняним аналогам.
Продумана організація
Основний недолік більшості масштабних музичних фестивалів — суперечливі відчуття, що супроводжують вас увесь час. В лайнапі безмежна кількість зірок та ваших улюблених виконавців, а організатори постійно змушують вас робити вибір: The Knife або Bon Iver, Future Islands або Real Estate, наприклад. І вам доводиться приймати рішення: повністю присвятити цю годину якомусь одному виконавцю і залишитися з сумнівами що може там, на сусідній сцені, краще, або постійно розриватися між двома тентами і врешті решт також залишитися задоволеним не на усі сто.
Над цією проблемою організатори Flow попрацювали напрочуд вдало. А аудиторія 50 000 відвідувачів за 3 дні була лише на руку. Так, відверто важкий вибір був лише кілька разів, що в своїй більшості компенсувалося тим, що змінювати сцени можна було без яких-небудь проблем. Так, перший день цілком пройшов під гаслом прогресивної електроніки. Skrillex, Jon Hopkins, Bonobo та Darkside у якості десерту. Урізноманітнювала цей список Jessie Ware, ім’я якої додалося до лайн-апу в останній момент та прекрасний голос якої приваблював відвідувачів до головної сцени. Здавалося б, що стільки музикантів неможливо встигнути почути за вечір, але натомість нам це вдалося і ми отримали безліч задоволення та яскравих вражень.
Їжа
Одним з основних трендів цьогорічного Flow стала екологія та здорова «веганська» їжа. Водночас з незабутнім музичним вікендом, святкову атмосферу відчули і поціновувачі швидкого вуличного харчування.
Організатори зібрали найвідоміші заклади подібного спрямування, пекарні, бари та кав’ярні Гельсінкі. Ціни були високими, особливо у розрізі поточного курсу, але ми все-таки витратили по 10-15 євро для того, щоб спробувати модні останнім часом фалафелі та буріто.
Декорації
Саме їм варто приділити особливу увагу. Фестиваль щороку відбувається на території неробочої ТЕЦ. Можливо, кому-небудь і сподобався би автентичний зовнішній вигляд цієї промислової споруди, але цей факт точно не створив би розслабленої та невимушеної атмосфери свята. І тут варто згадати просто надзвичайно талановитих декораторів. Усе навколо, буквально кожен елемент, що оточував нас на Flow, можна було сміливо назвати об’єктом сучасного мистецтва.
Значна частина неймовірної атмосфери фестивалю була створена саме майстерною грою світла та неочікуваних рішень у плануванні та дизайні. Сцена-амфітеатр з надувною кулею над нею, що приглушено підсвічувалась увечері та нагадувала планету; вільний простір для відвідувачів, стилізований під причал, в кінці якого на білому полотні постійно жеврів захід сонця; стильний логотип фестивалю, викладений з вогників, що повільно мерехтіли в темряві — ці та безліч інших дизайнерських рішень цілком та повністю згладжували гострі грані похмурого індастріал-стилю.
Відвідувачі
Це ще одна причина того, що Flow для нас став еталоном фестивалю. Так, на території немає кемпінгу, і це з одного боку мінус. Але просто уявіть: жодних брудних наметових містечок, черг до душу та неприємних запахів від вашого сусіда в натовпі. Як на мене, такий варіант для фестивалю, що відбувається в межах міста, більш ніж правильний.
Не знаю, може це просто скандинавська стриманість, але нам жодного разу не довелося зустріти неадекватного музичного фана. При цьому бари починали свою роботу одночасно з самим фестивалем і жодного разу не могли поскаржитись на брак відвідувачів.
Чистота
Значною мірою це заслуга самих організаторів. У ціну будь-якого напою, що продається в пластикових, скляних, чи навіть бляшаних пляшках автоматично додається 1 євро. Сума відносно невелика, але її ви можете собі повернути назад. Для цього достатньо принести пусту тару до спеціального пункту обміну на території фестивалю і отримати назад все той самий 1 євро.
Ця, як на мене, геніальна ідея дозволила скоротити до мінімуму кількість обслуговуючого персоналу і майже повністю очистити територію. Варто зазначити, що така ідея не революційна в масштабах Гельсінкі. Як виявилось, кожен супермаркет також оснащений спеціальним автоматом, що повертає вам гроші – щоправда, лише від 20 центів до 1 євро в залежності від розміру та типу тари.
Звук
Організатори багато уваги приділили відсутності шумового забруднення, та це жодним чином не вплинуло на якість та гучність звуку. Власне він був близьким до ідеального і більш ніж достатньої гучності на кожній з п’яти сцен. Навіть під навісом двох стейджів фанати змогли оцінити блискучу гру одного з найгучніших реюніонів року Slowdive, що грають пост-рок, де саунд та точність виконання грали одні з головних ролей.
Незабутні враження
Як показала практика, справжні відкриття чекають на вас там, де ви їх навіть не очікуєте. FKA Twigs — одне з головних відкриттів року в останній момент відміняє свій виступ. Натомість на головній сцені співає Jessie Ware, яку я вперше почув лише за тиждень до Flow. І її витончені пісні зі справді багатим аранжуванням, надзвичайним вокалом та нотками пост-дабстепу змогли як мінімум вразити.
Real Estate були особисто для мене безумовними фаворитами. Їх блискучий виступ тільки підтвердив для мене цю думку, а для Ксенії — автоматично переніс цей квартет у число кумирів та додав до скриньки музичних відкриттів фестивалю. Серйозно, єдине, чого хотілося того недільного дня — щоб їх прекрасні монотонні мелодії серф-року ніколи не завершувались.
Ми чекали на The National. Чекали ще з обіцяного концерту в Києві, який відмінили. Ми отримали The National. І отримали навіть більше, ніж очікували. Після того, як гурт відіграв майже всі хіти з «Trouble Will Find Me» та попередніх альбомів, Мет Бернінгер виконав «Mr. November», яка стала кульмінацією виступу. Неймовірна атмосфера перелилась за край і фани радісно зустріли свого кумира, що проривався крізь них, повторюючи «I’m Mr. November, I won’t fuck us over».
Ось так, розштовхуючи вражених відвідувачів, та наступаючи їм на ноги, Мет пройшовся крізь весь натовп та повернувся на сцену. Усі просто шаленіли, а нашому захвату не було меж. Звичайно, потім ми дізнались, що саме так відбуваються всі останні концерти гурту, але те, що ми побачили, було як мінімум щиро.
Найгучніший реюніон цього року став справжнім ковтком позитиву недільного вечора. Беззаперечні хедлайнери, ці двоє ветеранів хіп-хопу танцювали та стрибали, запалювали натовп, створювали справжнє шоу так, ніби і не було цих 10 років перерви. Близько 20 000 фанатів шаленіли та підспівували коли André 3000 та Big Boi виконували хіти «Ms. Jackson» та «Hey Ya!». Чудове завершення чудового фестивалю.
Недоліки
Щодо недоліків. Так, зробити Lumia Tent та Black Tent відкритими було би неможливо внаслідок їх безпосередньої близькості до головного стейджу та власне один до одного, але там було відверто гаряче. Це було мабуть єдиною завадою, яку нам довелося відзначити за весь час.
Ця подорож стала для нас надзвичайним досвідом, подарувала нам чудових людей, щирі емоції та відчуття, коли один день вартий тижня. З шести ночей ми нормально спали лише три, харчувались бутербродами та приймали душ у найближчих хостелах. Ми вставали о сьомій та лягали далеко за північ. Ми відвідали три столиці та побачили вживу наших кумирів. Нас розштовхав соліст The National, ми зловили пост-дабстеп хвилю Jamie xx, а музиканти Real Estate грали на відстані витягнутої руки. Це те, що справді запам’ятається надовго, це був щасливий тиждень. Ми зрозуміли, що такі фестивалі — обов’язковий атрибут вдалого літа. Спробуйте, і ви не пожалкуєте.
0 Коментарів