A password will be e-mailed to you.

Закінчивши філфак і отримавши диплом “Бакалавр філології, вчитель української мови та літератури”, я казала, що вчительство – це не для мене, і я ніколи й нізащо не буду цим займатись. Це надзвичайно хороша професія, але для когось іншого, бо я не люблю дітей, не вмію пояснювати і говорю занадто швидко. Тим не менш, через тиждень після того, як приїхала у В’єтнам з метою подорожувати Азією, я запостила в групу “English Teachers Hanoi” пост про те, що молода, перспективна і любляча дітей європейка шукає роботу вчителя англійської мови в дитячому садочку або мовному центрі.

Для початку, невеличка історична довідка.

В’єтнам далеко не найрозвиненіша країна Азії. Останні роки, в країні економічне піднесення, збільшується кількість туристів і вона почала розвиватись, але на даному етапі все ще вважається бідною. Середня зарплата у В’єтнамі – 200 доларів. Прірва між бідними й багатими велика, неймовірний контраст між соціальними групами населення. У в’єтнамців, як і у всіх жителів азійських країн, культ Європи і білих людей, європейської зовнішності й типу життя.

Але останні роки, в країні інгліш-бум. В’єтнамці твердо вирішили, що їх діти повинні володіти англійською мовою не тільки на рівні “Хело вотс йо нейм?”, тому вже в рік починають шукати англомовну няньку для дітей, а з двох-трьох років відправляють їх в англійські садочки і центри вивчення мови. В школах, навіть в далеких селах, раз на тиждень заняття в кожному класі проводять іноземці. Американці, британці, жителі Нової Зеландії, Австралії, Південно-Африканської республіки, всіх країн Європи їдуть у В’єтнам. От тільки не відпочивати, не засмагати на пляжах, не просто подорожувати, а викладати англійську. Це наче золота лихоманка, і ти ще встигаєш застрибнути на щасливий корабель золотошукачів. Тренд почався 3-4 роки тому, а досягає свого піку зараз.

В Ханої є цілий район, заселений експатами, називається Тай-Хо (Tây Hồ District). Більшість інгліш тічерів живуть там. Ідучи вулицею ти з більшою ймовірністю зустрінеш європейця, ніж азіата, а на вузеньких вуличках знайдеш ресторанчики з кухнями всіх країн світу – від мексиканської до української зі смачними варениками й офіціантом-в’єтнамцем у вишиванці.

Експати – люди, що тимчасово мешкають за межами рідної країни і реалізують там свій трудовий потенціал.

Бум на тічерство зараз в багатьох азійських країнах – Китай, Тайвань, Таїланд. Напевно, у тебе навіть є знайомі, які поїхали працювати вчителями в одну з цих країн? Тільки в усіх вищеперечислених країнах, ти повинен мати робочу візу, контракти, дозволи, сертифікати й так далі. У В’єтнамі ти повинен мати світлу шкіру і відсутність епікантуса. Перша умова навіть не є необов’язковою. А, ну й ще ти повинен знати англійську, як мінімум на рівні intermediate.

З непоганим знанням англійської, відсутністю сильного акценту і привабливою зовнішністю (я на цьому так наголошую, бо зовнішність тут грає роль навіть важливішу за твої знання), ти можеш без проблем мати 10-30 уроків на тиждень в англійських центрах чи садочках, отримуючи в середньому від 18 до 22 доларів за годину.

А з сертифікатом CELTA чи TOEFL ти бог та король викладацького світу. Крім садків і шкіл ти можеш ще викладати в старших школах і центрах, готувати дітей до екзаменів, до тестів чи вступу до закордонного університету.

Я не мала наміру бути вчителем, але подумала, що це класна можливість підзаробити на продовження подорожі, до того ж в мене було багато вільного часу, і я хотіла отримати новий досвід. В результаті, два тижні працювала в садочках і центрах в Ханої, і ще два тижні провела в селі за 40 км від Ханоя, працюючи викладачем в початковій школі. Зазвичай я не приховувала, що з України. Але в одному садочку мене попросили казати, що я нейтів з Англії, тоді хутко згадувала всі tips and tricks про британську вимову і акцент.

Ти думаєш, як можна бути вчителем, якщо не знаєш в’єтнамської?

Легко. Зазвичай, урок відбувається наступним чином – тобі дають з десяток флешкарток з зображенням, наприклад, тварин. Все, що ти робиш свою годину, це показуєш дітям флешкартки, повторюєш з ними слова, виправляєш їх вимову, виправляєш їх вимову, виправляєш їх вимову знову, граєшся в 2-3 гри, повторюєш слова, виправляєш вимову і їдеш додому. В тебе є асистент, який зазвичай знає англійську ледь краще за дітей, але з наявністю google translate і мови жестів може тобі допомогти.

Фонетика в’єтнамської мови зовсім інша, інший набір тонів і звуків. Через це маленьким в’єтнамчикам складно вимовляти англійські слова. Для цього їм потрібні люди, вимова яких краща і вони можуть почути ці неточності й виправити (хоча б на побутовому рівні). Зазвичай повторювання слів виглядає, як епізод з серії Друзів “Джої вчить французьку”. Наприклад, діти просто не можуть вимовити елементарну фразу “it is a..”. У початковій школі ми витрачали 10 хвилин з 30-хвилинного уроку, щоб навчитись це вимовляти. Вони добре вимовляли “it” i “is” окремо один від одного, але ніяк не могли скласти їх разом – виходила каша на кшталт “iit” або “ii”.

Життя у В‘єтнамі дивне і зовсім не схоже на звичне в Україні. Інший клімат, люди, правила. Інші звуки і запахи. Спочатку може бути важко. Мені перші два тижні все абсолютно не подобалось, але повільно звикаєш, вливаєшся. А якщо проводити вільний час у Старбаксі, спілкуватись із іноземцями (чи українцями) і купувати смачні французькі багети і круасани, то й зникає відчуття, що ти десь в Азії.

Тому якщо ти наважишся піти на таку авантюру, провести якийсь час у В’єтнамі, їздячи на байку, ненавидячи рибний соус і навчаючи дітей англійських слів, то от тобі інструкція, що робити:

  1. Відкрити візу. В’єтнамська  туристична віза відкривається легко і безболісно – два кліки на сайті cheapvietnamvisa.net і 15 доларів, щоб отримати запрошення на три місяці з одноразовим в’їздом. Запрошення тобі надсилають на пошту протягом 1-2 днів. Роздруковуєш запрошення, заповнюєш візову анкету, береш з собою 2 фотографії.
  2. Купити квиток до В’єтнаму, сісти на літак, побачити Гімалаї з ілюмінатора літака.
  3. Прилетіти в аеропорт, віддати “візовому офіцеру” запрошення, анкету і фото, заплатити 25 доларів і отримати візу на три місяці.
  4. Зняти на перший час житло на booking або airbnb.
  5. Тепер починається рутинна робота – знайти постійне житло і роботу. Для цього вступаєш в групи на Фейсбуці – Hanoi Massive, Hanoi Housing, Hanoi Teacher Jobs і т.д. Так, пошук житла і роботи відбувається на Фейсбуці.
  6. В групі Hanoi Housing щодня з’являється з десяток варіантів житла. Вибирай район Tay Ho біля озера West Lake – саме там живуть експати. За кімнату з санвузлом в shared house (спільна кухня і вітальня), де крім тебе житиме 3-4 таких же тічерів, ти платитимеш від 150 до 250 доларів + депозит в такому ж розмірі.
  7. В групі Hanoi English Teachers Jobs (і всі подібного типу групи) ти знайдеш десятки вакансій про роботу. Потрібні вчителі в школи, садки, англійські центри. Відправляєш резюме і фотографії з дітьми. Або ж постиш пост про те, що класний європеєць приїхав в Ханой і шукає роботу. Декілька годин надсилання резюме, писання повідомлень різним школам та менеджерам — і ти матимеш свої перші години з дітками.
  8. Я дивилась десятки відео про тічерство, ігри з різними віковими групами, ігри з флешкартками і на уроках застосовувала це все, імпровізувала, співала, танцювала і робила зарядку. Скучних уроків тобі не пробачать – чим голосніше діти кричать і чим більше обіймають тебе після уроків – тим краще на це реагують батьки (які й платять за всі ці заняття).
  9. Взяти на прокат байк. Адекватна ціна на місяць – 800-1000 тис. донгів (25-30 доларів). Спочатку буде страшно, але, повір, ти звикнете, полюбиш байк і вже через 2 дні ганятимеш як місцеві. Без байка як без рук в Ханої.
  10. Жити. Знайомитись з людьми, вкладати знання в маленькі в’єтнамські головки. Якщо тобі це подобається і хочеться залишитись довше – то раз в три місяці їхати на visa-run (щоб відкрити нову візу, тобі потрібно виїхати з країни й заїхати знову), таким чином ще побуваєш в далеко не одній сусідній країні – Таїланді, Малайзії, Камбоджі тощо. Досліджувати, подорожувати і насолоджуватись.

    P.S. Я жила в Ханої, тому пишу саме про нього. Але ти можеш поїхати в Хо Ши Мін (Сайгон), Нянчанг, Да Нанг – умови такі ж.

Життя у В’єтнамі.

За 500-700 доларів ти відчуватимеш себе Біллом Гейтсом азійського світу, цього абсолютно вистачатиме, щоб платити за житло (200$), їжу (3-10$ в день, залежно чи ти полюбиш дешеву в’єтнамську їжу), байк (25$), бензин (30$) і розваги, зали, мандрівки В’єтнамом. Подорожі взагалі дуже доступні і є багато азійських лоукостерів, щоб мандрувати Підвенно-Східною Азією, автобуси, нічні автобуси з ліжками і т.д.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Я попрацювала вчителем місяць. Тоді в Ханої похолодало, а я розуміла, що займатись цим довго не можу, бо більше хочу мандрувати і вирушила на Південь. Тим не менш, це чудова можливість отримати новий досвід і заробити на продовження подорожі, курси серфінгу, новий телефон чи квиток додому.

Тому, якщо ти трошки втратив себе в житті або не знаєш, чим займатись, хочеш спробувати щось нове або тебе просто манить Азія, то купуй квиток у В’єтнам. Віза відкривається швидко, ціни дешеві, а досвід цікавий. Проведи тут місяць або зиму, або може декілька років, бо раптом, це саме те, чого ти так довго шукав?

 

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Shift + Enter або клікніть тут, щоб повідомити нас.