A password will be e-mailed to you.

DSC_3996

photo7Ми – Маша і Матвій. Подорожі – наша пристрасть. Свої навички редактора і фотографа ми успішно застосовуємо в своїх поїздках і житті в цілому. За декілька років ми встигли об’їздити Європу, повчитися і попрацювати в Польщі та Америці. У подорожах для нас важливі знайомства і спілкування з новими людьми, красива природа і звичайно ж місцева їжа.

Однією з наших цілей було дістатися до Йокюльсаурлоун. Це найбільша льодовикова лагуна в Ісландії, розташована на південному сході країни, між національним парком Скафтафетль та містом Хефн. Але щоб дістатися до цього чарівного місця, нам потрібно було подолати чималий шлях. Машини у нас не було, та й брати машину на один день невигідно – виходить дуже дорого. Їхати автостопом ми теж не хотіли, бо погода була не найкращою і не віщувала змін: дощ йшов цілими днями, і всього на якихось пару годин виходило сонечко. Тому ми почали шукати альтернативи.

В Європі існує рух Carpooling, який ми любимо і користуємося під час наших подорожей. Якщо хтось ще не знає, суть полягає в тому, що ти шукаєш на сайті кого-небудь, хто їде на машині в потрібному тобі напрямку, і ви ділите вартість бензину навпіл з водієм. В Ісландії існує свій сайт карпулінга, і називається він Samferda. Такий спосіб пересування по країні набагато зручніший і економніший автобусів.

Ми переглянули, хто куди їде в потрібний нам день і відразу ж знайшли дівчину, яка їхала в Скафтафетль. Ми їй написали. Як виявилося, вона не місцева, і приїхала сюди подорожувати. З нею ми і вирушили в дорогу, зупиняючись біля різних красот.

DSC_3600

DSC_3663

Вдруге ми насолоджувалися казковими місцями Золотого кільця. Ми були там, де зустрічаються Європа з Америкою, ми бачили, як вивергається Гейзер, ми гуляли всередині водоспаду і майже не намокли, вешталися по чорному пляжу, який є одним з найкрасивіших у світі, і, звичайно ж, ми милувалися дорогою і надзвичайними пейзажами, які проносилися з вікна машини.

DSC_3617
Where Europe meets America, Þingvellir National Park

DSC_3677
Долина гейзерів, Strokkur

DSC_3708

DSC_3745
Водоспад Seljalandsfoss

DSC_3854
Чорний пляж та його базальтові колони, Vík

DSC_3836

Так ми каталися весь день, і коли почало темніти, ми вже розуміли – сьогодні до льодовика нам не дістатися. Нам нічого не залишалося, як заночувати десь, а наступного дня вирушити далі. Погода була зовсім ні до біса, лив дощ, і вітер, здається, не припинявся ні на секунду. Звичайно ночувати в наметі нам ніяк не хотілося. Деніз, наша попутниця, розповіла нам, що забронювала житло недалеко від Скафтафетлю. Але, як виявилося, вона не знала, заплатила вона за місце в чотиримісному будинку або повністю за весь будинок. Ага, буває й таке. Зателефонувавши адміністратору, з’ясувалося, що оплата була здійснена за будинок цілком. Туди ми і вирушили, розділивши вартість за ніч на трьох.

Поки ми їхали, на вулиці зовсім стемніло, і крім, як освітленої фарами дороги, нічогісінько навколо видно не було. Приїхавши в гестхаус, мені найбільше на світі хотілося зігрітися гарячим чаєм і завалитися спати. Але ні, не все так просто. Діставши спальні мішки, Матвій вирушив на вулицю, щоб закинути наші рюкзаки на ніч в багажник машини, і раптом я бачу, як він починає шалено стукати у вікно і щось кричати. І тут я розумію – це воно, північне сяйво. Ми з Деніз відразу вибігли на вулицю і завмерли. Я в житті не бачила нічого незвичнішого і прекраснішого. Північне сяйво – це якась мерехтлива завісь, яка нагадує туман, що світиться. Чарівне видовище, від якого по-справжньому дух перехоплює. Нам неймовірно пощастило, ми милувалися сяйвом близько півгодини. Але буває й таке, що північне сяйво триває всього хвилину чи дві, а потім зникає. І тоді залишається тільки дивуватися, чи дійсно ти бачив його або ж тобі просто здалося. Справжнє містичне світло.

DSC_3929

DSC_3940

Яке у нас було здивування, коли ми прокинулись вранці і виглянули у вікно. Зі всіх сторон нас оточували зелень та неймовірні гори. Ми й гадки не мали, що навкруги така красота, оскільки ми дісталися гестхаусу серед ночі, коли була вже повна темінь, а тут таке.

DSC_3959

DSC_3952

Ми розпрощалися з Деніз і відправилися далі. Ми вийшли на дорогу і відразу ж нас підібрали дві дівчини з Данії на хіповському фольксвагені. Автостопити в Ісландії просто і приємно, оскільки зустрічаєш на своєму шляху не лише місцевих, а й купу іноземців з усього світу. Напевно, єдина складність автостопу в цій країні – непередбачувана погода. Автостопити в холодний дощ і при сильному вітрі – задоволення сумнівне.

DSC_3970

А кемпер дівчатам дістався абсолютно безкоштовно. Ще будучи в Данії, вони випадково побачили пост у фейсбуці. Якийсь хлопець повернувся в Данію з подорожі, залишивши свій кемпер в Ісландії. Будь-хто міг взяти його кемпер в Ісландії безкоштовно. Була тільки одна умова – потім переправити цей кемпер паромом назад у Данію, що дівчата і зробили.

DSC_3964

DSC_3981

Через якихось півгодини попереду нас вже виднівся льодовик і плаваючі айсберги величезних розмірів. Ми приїхали. І тут, я вже вдруге про себе подумала, що нічого прекраснішого в своєму житті я не бачила. Білосніжні айсберги, що пливуть по неймовірно блакитній воді, здаються просто нереальними. Лагуна Йокюльсаурлоун утворилася після того, як льодовик Ватнайекюдль почав відступати від берегів Атлантичного океану. Озеро виросло в розмірах, а його глибина зараз досягає двохсот метрів.

DSC_3999

DSC_3988

DSC_4064

DSC_4068

Біля лагуни є пляж із чорним піском, куди варто прогулятися. Величезні крижані брили прям лежать на березі. Таке відчуття, ніби ти потрапив в якийсь інший вимір, але ти точно більше не на планеті Земля. Це те місце, куди обов’язково слід поїхати, якщо ти в Ісландії. Спостерігати, як айсберги тануть і потім відправляються в океан, дивовижне видовище. Справжня магія.

DSC_4148

DSC_4111

DSC_4121

Для тих, хто читає нас у перший раз. Ви також можете переглянути наші попередні записи.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Shift + Enter або клікніть тут, щоб повідомити нас.