[ads-pc-2]

Олександр Скакунов, український програміст родом з Севастополя, минулого року переїхав працювати до Копенгагена. Вражень від життя в Данії, не зважаючи на невеликий термін, вистачило уже на цілу статтю, переклад якої ми пропонуємо вам почитати. 

Ось уже півроку, як я живу в Копенгагені, столиці Данії. У цій статті я хочу показати, чому я вважаю цю країну королівством адеквату.

Довіра

«Довіряй, але перевіряй» – це про Данію. У торговому центрі з дивною назвою «Magasin» я запитав, як вони контролюють крадіжки, адже камер спостереження зовсім не видно. Відповідь була проста – а камер немає. На якомусь етапі вони дійшли висновку, що рівень крадіжок не перевищує допустимий поріг, і їм вигідніше відмовитися від спостереження і просто довіряти людям.

Якось я вирішив орендувати човник, щоб покататися по каналу. На моє запитання, які документи потрібно приносити, відповіли, що ніяких, «ми в Данії довіряємо людям» була відповідь. Воно-то зрозуміло – далеко з веслами все одно не запливеш, але все одно приємно, нічого не скажеш.

Якщо таксист каже, що «ну тут приблизно крон 200 вийде», то може вийти і 150. У метро немає турнікетів – просто сідаєш у потяг і їдеш.

Контроль

Довіра не означає розбещеності. Данці все дуже чітко контролюють.

З одного боку, поліції майже не видно – настирливого наряду поліції, як у нас, на кожній станції метро – немає. ДАІ я взагалі жодного разу не бачив.

З іншого боку, є перевіряючі. Наприклад, те, що в метро немає турнікетів, не означає, що всі хочуть проїхати зайцем. Якраз навпаки. Ходить спеціальний працівник, що перевіряє і уважно, не забуваючи посміхатися і дякувати, дивиться квитки. Ті, у кого квиток скінчився, або ті, хто забув сплатити перевезення велосипеда, виводяться на перон і їм виписується чималий штраф – 700 крон ($ 125). Моїй колезі якось виписали штраф за проїзд на велосипеді на червоне світло – 1000 крон ($ 175).

Проїзний на метро зроблений так, що не підкопаєшся: це така пластикова книжечка, з одного боку – перманентний талон з перерахуванням доступних зон метро і вашою фотографією, з іншого – змінний талон на поточний місяць, причому контрольний номер в обох частин збігається.

Я бачив, як моєю вулицею ввечері йшли 2 людини в уніформі і з ліхтариком – перевіряли паркувальні талони під лобовим склом.

фото instagram.com/visitcopenhagen

Правда

Як відомо, в СРСР не було ні сексу, ні проституції, ні гомосексуальності, ні наркоманії. Всі звичайно розуміють, що вони були, і що можновладці за допомогою статистики і окозамилювання намагалися зробити хорошу міну при поганій грі.

У Данії не так. У привокзальному районі вечорами стоять негритяночки, у місті щорічно проходять гей-паради, в центральному кварталі Копенгагена і при цьому самопроголошеній країні Християнії можна вільно і недорого купити косячок. Однак при цьому влада не роблять вигляд, що цього немає – вони віддали перевагу локалізувати проблему: можеш обкурюватись в Християнії, але бажано робити це тільки там.

Люди

Стандартний російський багач – це, як правило, нахабний пузатий дядько на джипі. Стандартний заможний датчанин – в дуже хорошій спортивній формі, усміхнений, їздить на метро або таксі. Низка моїх начальників і інвесторів пробігають 10 км не більш як за годину, багато з них брали участь в марафонах. Взагалі спорт дуже популярний – дорогою додому я зустрічаю до десятка бігунів, навіть зараз в січні.

Більшість данців, від підлітків до бабусь, розмовляють англійською.

Всім по барабану, як ти виглядаєш і чим займаєшся. Я бачив дівчат в шубі і на підборах, що їдуть на велосипеді (у нас би це якось в голові не вкладалося). Крім звичайних велосипедів, дорослі дядьки можуть їхати і на напівлежачих велосипедах, і на самокатах, і на гібриді роликів зі скейтом та ще й з лижними палицями в руках.

Дозволю собі порівняти українських/російських та данських програмістів. З мого досвіду, начальство може зіграти на почутті відповідальності слов’янського інженера, і при знаходженні важливого багу наша людина може вирішити залишитись після роботи і доробити все в авральному режимі. А датчанин почне все з наступного дня на свіжу голову.

Навчання

Що вразило: студенти департаменту архітектури роблять випускні роботи не на абстрактні теми, а проектують реальні архітектурні форми, які стоятимуть в Копенгагені. Вони можуть ткнути пальцем в карту міста і сказати, що, мовляв, ось тут на центральній площі стоятиме парковка для велосипедів, ескіз якої я зараз малюю.

Влада

Взагалі показова така легенда: у Другій світовій війні Данія здалася без бою, але коли фашисти наказали євреям надіти нашивки з «зіркою Давида», першим її прилюдно вдягнув данський король, а за ним пішли й прості данці.

Я пам’ятаю, як проїжджав кортеж якоїсь “шишки”. Ніяких пробок на кілька годин – під’їхали 4 мотоцикліста, перекрили ключові точки перехрестя, знаками рук показали тим, хто не зрозумів або не побачив, зупинитися. Проїхав кортеж, а перед ними – інша четвірка мотоциклістів, яка поїхала перекривати наступне перехрестя. Знялися – поїхали. Вся процедура зайняла 1.5-2 хвилини.

Мене вразила ось ця фотографія на виставці (вибачте за якість). На ній зображений Йенс Отто Крог, який тоді зайняв пост прем’єр-міністра. При цьому на передньому плані видно стерту підошву його туфель. Може, звичайно, це й піар на зразок дешевого годинника Обами, але все одно вражає.

Про армію. Якось я розмовляв з данцем, який служив в Афганістані. Цей життєрадісний хлопець згадував контрактну службу як курорт – так, стріляли, але зате у них було все: краще забезпечення і їжа, хороше житло, велика зарплата. Хоче поїхати ще.

Технології

Метро – одне з найкращих в світі, безпілотне, тобто спереду і ззаду – лобове скло; тунелі яскраво підсвічені, тому на передньому сидінні прекрасний огляд. Квиток на метро можна купити SMS-кою. У приміських поїздах S-Train є wi-fi.

Прекрасно організовані черги. Підходиш, натискаєш кнопку на апараті, береш талончик з порядковим номером, і чекаєш, поки він висвітиться на табло (зазвичай швидко). У нас таке теж починає з’являтися, а тут так скрізь: і в міністерстві, і в обміннику на вокзалі, і на пошті, і в кондитерській. Фрази на зразок «я тільки запитати» втрачають сенс.

Ще замальовка налагодженої системи. У мене не пройшов запланований платіж в клієнт-банку. Щоб я про це дізнався, банк послав мені повідомлення паперовою поштою. Я отримав цей лист ввечері того ж дня.

До речі про листи. Коли на поштамті віддаєш лист на відправку, адресу відправника перекреслюють ручкою – щоб на сортувальній станції заощадити час на «парсинг» адреси одержувача.

Економія води

У Києві є таке місце – «Музей води». Так от, він створений за підтримки Міністерства навколишнього середовища Данії для поліпшення інформованості населення щодо цінності водних ресурсів.

У Данії практично немає ванн. Ванна кімната зазвичай дуже маленька, поєднана з туалетом. Таким чином датчани економлять воду. З крана тут тече питна вода, в якій багато кальцію – таку не гріх економити.

Електронні гроші

Тут мені якось подарували класний гаманець, але іронія в тому, що в Данії він не потрібен. Я дістаю його лише толі, коли лечу в інші країни. Як правило, з собою мені доводиться носити лише банківську картку, ну плюс проїзний. Карткою можна розплатитися майже скрізь – не лише в торгових центрах, а й на пошті, і в бургерній, і в таксі.

Не можна сплатити карткою тільки проїзд в автобусі (альтернатива – метро і S-Train) і все, що продають з рук – сувеніри на блошиному ринку, дари Християнії, і т.д.

Транспорт

Система транспорту налагоджена так чітко, що є спеціальні сайти, за допомогою яких можна прокласти маршрут з пункту А в Б з пересадками з точністю до хвилин. Сюди входять: метро, приміські поїзди S-Train, автобуси і річкові трамваї. У S-Train є спеціальний вагон для велосипедів.

Велосипеди – взагалі ціла пісня. Я вам не скажу за всю Європу, але мені здається, що їх тут більше, ніж, скажімо, в Нідерландах. І одиночні, і тандеми, і з люлькою спереду, і з сідлом для малюка ззаду, і напівлежачі з педалями спереду. Звичайно, для цього є інфраструктура – всюди (не лише в центрі) є широченні велодоріжки, розмітка, спеціальні світлофори, безкоштовні шланги зі стисненим повітрям.

«Податок на розкіш»

Пиво в супермаркеті коштує 8-10 крон ($1.5) , в барі – 50-70 ($9).

Податок на покупку машини становить 100-200% (так, сто-двісті відсотків). Взагалі податок із зарплати становить близько 40%, і видно, куди витрачаються ці гроші. Наприклад, дітей, які ходять в підготовчий клас данської школи, возять на таксі за державний рахунок, а таксі тут дуже дороге.

Загалом, Данія справила на мене незабутнє враження своєю розсудливістю. Якби сучасний Петро I вирішив відправляти студентів вчитися до Європи, я б побажав йому обрати саме цю країну.

Вперше опубліковано на Habrahabr.ru, переклад українською – Inspired