Я не відчуваю запахи краще за інших, я просто надаю їм більшого значення.

---

[ads-pc-2]

Inspired поговориd із парфумерним дегустатором Максимом Павловським про найпопулярніші міфи навколо парфумів, лайфхаки щодо вибору власного запаху, і про те, як працює нюхова пам’ять парфумерних колекціонерів.

---

Свою професію я називаю парфумерний баєр, клієнтам я пропоную послугу підбору аромату. Парфумерними критиками стають завдяки нюховому досвіду, зазвичай це ті, хто колекціонують парфуми. Вони вміють якісно порівнювати різноманітні аромати, виділяти в них головне і другорядне. Вони можуть зрозуміти, який аромат буде популярним протягом кількох тижнів, а що лишиться на десятиріччя.

Одна з моїх задач − допомогти розібратися в масі ароматів. Раніше парфумерних новинок було 10-20 на рік, сьогодні це 200-500 нових ароматів. Без парфумерного дегустатора підібрати своє в цьому потоці складно.

Французи розрізняють два терміни щодо взаємодії із запахами :«нюхати» і «сприймати». Наприклад, у собаки надзвичайно розвинений нюх, але вона не здатна сприймати, уявляти, у неї немає розвиненої фантазії. Тому парфумер із собаки не вийде. Будь-яка людина здатна і нюхати, і сприймати, тож їй доступна професія парфумерного дегустатора. На мою думку, займатися цим варто, коли є багатий нюховий досвід, тобто ви спробували і запам’ятали безліч парфумів.

Нюхова пам’ять − це вроджена здатність людини. Я вивчаю аромати досить давно, і моя нюхова пам’ять вже досить розвинена.

Я ніде цьому не вчився, я просто ще підлітком зрозумів, що мене захоплюють запахи, і почав їх колекціонувати. Я не відчував запахи краще або чіткіше за інших, я просто надавав їм більшого значення.

Я точно пам’ятаю як пахне портове місто, цей запах моря, йодисті ноти одразу відчуваються, як тільки туди прибуваєш. Я точно пам’ятаю як пахне перший клас − пенали, резинки, олівці, свіжі зошити. Якщо зараз зайти в якусь школу в клас до «першачків», повірте, там буде пахнути так само. В дитячому садочку буде запах такий же, який був в вашому дитсадку −  це запах малих дітей і молочної каші. Я розрізняю всі ці запахи і розкладаю його на елементи.

Дітям парфуми дарують не часто, тому спершу я просто вивчав парфуми батьків. Коли мені було 13, я отримав у подарунок на День Народження свій перший аромат − Rochas Lui, тепер його зняли з виробництва.

Я розумів, що наступний аромат отримаю не скоро, хіба що через рік, знову на день народження. Тому почав потрошку збирати у своїх друзів і знайомих, брав кілька крапель у свою колекцію. Пізніше я почав цікавитися творцями запахів, історією парфумерних домів.

Вчився я в інституті туризму, отримав там диплом спеціаліста. Мій перший досвід роботи − швейцар в готелі «Опера». Він знаходився на вул. Богдана Хмельницького, я часто прогулювався пішки туди і по дорозі заходив в парфумерний бутік «Жан». Одного разу я зайшов туди в черговий раз, дуже хотів купити собі один аромат, а натомість познайомився з директоркою, яка запропонувала мені роботу консультанта. Це була перша посада, пов’язана з ароматами. Потім я вже працював і менеджером в компанії Hexagone − дистриб’юторі селективної парфумерії та косметики. Вивчив ринок, зрозумів де можна брати парфуми оптом. Так почав і сам підбирати і продавати аромати.

Особисто мені подобаються прості мінімалістичні композиції, в яких не намішано багато компонентів. Є аромати в яких 200 компонентів, а є такі де лише 20. Я надаю перевагу спокійним вкрадливим запахам. Захоплююсь роботами Жан-Клода Еллена, колишнього парфумера дому Hermes, Гези Шоена, творця ароматів Escentric Molecules.

В моїй колекції зараз понад 1000 ароматів, але я її поступово розпродаю. З них у повноцінних флаконах лише 20%. Все інше − в пробірках і тестерах, які просто замовляв на ebay, щоб спробувати. Часом із колегами купували на всіх один флакон, а потім «дерибанили» − зі шприцем по мілілітру роздавали кожному в пляшечку.

Найстаріший аромат який я маю − парфум Knize ten, це австрійська марка, заснована в 20-их роках минулого століття, зараз її вже не існує. Я купував його на ebay, продавець розповів, що цей аромат купував його батько ще в 60-их.

Я продаю аромати, тому що мені не треба зберігати їх у флаконах і пробірках, щоб пам’ятати. Я запам’ятав всю свою колекцію, я вже нею володію завдяки нюховій пам’яті.

---

Якщо дегустатор обіцяє підібрати вам аромат по кольору волосся чи по знаку зодіака, раджу вам послати його на три букви. Це все одно що порадити подивитися фільм Звягінцева, тому що ви Овен. Тут потрібен значно ширший підхід.

Я завжди грунтовно спілкуюся із клієнтами, щоб зрозуміти який аромат підібрати. Опиратися потрібно тільки на смаки людини. Я завжди раджу щось в тій гаммі, яка вже припала клієнтку до смаку, ніколи не варто пропонувати щось діаметрально протилежне.

Якщо до мене приходить хтось, хто зізнається, що ніколи не захоплювався парфумами і не користувався жодним, він для мене − чистий лист.

Тоді я пропоную якісь базові аромати, визнані у світі парфумерії, наприклад Acqua di Gio від Armanі, чи Terre d’Hermes від Hermès. Потроху я розумію куди веде його смак, бо вивчаю що із запропонованого підійшло.

Я не прихильник думки, що, наприклад, молодим дівчатам не пасують певні аромати, які найкраще підійдуть старшим жінкам. Парфум − це елемент стилю, його треба вправно вплітати в образ і в контекст. Я не піду з вінтажним ароматом на вечірку Схеми, але він добре пасуватиме на вечірці в стилі 50-их.

Є також такий стереотип: «якщо парфум дійсно «твій» і пасує тобі, то ти його не відчуваєш протягом дня». Це правдиво лише частково. Наша нервова система активно помічає нові аромати, раптом це ознака небезпеки (наприклад, запах горілого). Якщо людина часто користується певним парфумом, для її нервової системи аромат перестає бути подразником. З часом він стає ніби фоновою музикою.

Один з моїх «улюблених» стереотипів − це парфуми з феромонами. По-перше, запхати феромони в якусь пляшечку неможливо. Це речовина тваринного або людського походження. По-друге, не можна нанести на себе парфуми зі складовими типу феромонів, і чекати, що на вас накинеться купа людей. Нюх і сприйняття запаху у всіх різні. Такого як було в книзі «Парфумер» не буде. (прим. − головний герой роману Патріка Зюскінда Жан-Батист Гренуй, геніальний парфумер, обливає себе власноруч створеним ароматом, і натовп, засліплений потягом до нього, розриває його на шматки). Один аромат не може впливати на всіх однаково і викликати однаково сильний екстаз.

Часто мої клієнти просять допомогти їм із замовленням індивідуального аромату. Його може зробити вам приватний парфумер, або спеціаліст парфумерного дому. Виготовлення такої композиції займає півроку, бюджет − 30-40 тисяч євро.

У парфумерного дому Hermes є така послуга − створення індивідуального аромату до кінця життя. Це значить, що парфумер дому зустрічається із вами, з’ясовує вподобання і бекграунд, дає понюхати компоненти, розпитує все, щоб усвідомити яка ваша натура, може навіть запитати, яку музику ви слухаєте. Потім спеціаліст створює запах, і щороку надсилає вам нові 200 мл.

Сам я ніколи не хотів би бути парфумером. Для мене це досить монотонна робота. Дегустатор і колекціонер − це більш творча професія, яка не передбачає отримання технічних навичок для створення аромату. Я хочу ділитися своїм уявленням і досвідом, а не змішувати рідини.

---

Туалетна вода від парфумів відрізняється різницею концентрації води, спирту і парфумерної речовини. Процентна складова аромату в туалетній воді − 5-8%, в парфумованій воді − 8-15%, в парфумі 15-33%. Немає нічого поганого в користуванні туалетною водою, це зручний варіант парфумерії. Можна швидко нанести туалетну воду дозатором у вигляді спрею. Нанесення парфумів − це більш складний, інтимний процес. Не можна просто лийнути себе парфумів і піти, це більш свідомий, делікатний порядок дій.

Аромат наносять на внутрішню частину зап’ястя, це ближче до вен, в пульсуючому теплому місці парфуми швидше будуть «розкриватися». Аромат досить довго тримається на потилиці, особливо якщо довге волосся. Воно ніби закриває аромат, і зменшує контакт шкіри із повітрям.

Якщо ви знайшли свій аромат, і вам хочеться щоб він пах саме так, як пахне на блоттері (прим. − на папірці-тестері), то наносити його потрібно на одяг, а не на шкіру. Справа в тому, що шкіра додає свого запаху парфумам, аромат не може не взаємодіяти із нею. І результат цієї взаємодії не завжди приємний. Все залежить від того, як людина харчується, чи не хворіє, та й елементарно − чи приймала сьогодні душ.

Людям, які нічого не розуміють в парфумах, але хочуть обрати свій аромат, я пораджу заручитися підтримкою знайомих, які вже трохи розібралися що таке парфумерія. Відвідайте бутік, нанесіть аромат на шкіру, походіть із ним день. Хоча зараз роблять такі парфуми, які розкриваютсья одразу − щоб клієнт довго не думав, і одразу брав те, що до вподоби. Раніше використовували так звану пірамідальну структуру, коли у аромата були базові ноти, ноти серця і верхні ноти. Сьогодні так вже ніхто не робить, парфум має розкритися швидко.

Останні кілька років особливо популярна тема східних ароматів, в їхньому складі в основному смола удового дерева, ефірна олія дерев стіракс. Хоча сказати що саме на піку популярності сьогодні дуже складно, надто велике різноманіття ароматів. Тим краще для клієнта − у вас немає шансу не знайти свій запах, треба просто витратити певні зусилля і час. Якщо у вас немає змоги це зробити, просто довірте це комусь на кшталт мене.