Звідки він береться і як опиняється в наших шлунках

---

[ads-pc-2]

Дослідження показали, що людина в середньому споживає 330 часток мікропластику щодня, його знайшли у воді з крана в різних країнах світу, в організмах риб і навіть в людських екскрементах. У квітні 2019 року мікропластик вперше виявили в повітрі в Піренейських горах. Разом з екологинею розбираємося, як мікропластик став всюдисущим, звідки він береться, як потрапляє до організму людини та чим це нам загрожує. 

---

Що таке мікропластик і як він з’являється

Мікроплаcтиком називають маленькі частинки пластику діаметром менше 5 міліметрів. Вони не обов’язково зроблені з конкретного типу пластику, суть − саме в розмірі.

Існує два види мікропластику: первинної і вторинної появи.

Мікропластик первинної появи − це шматочки пластику до 5 міліметрів, які мають такий розмір від початку, ще до того, як потрапляють у навколишнє середовище. Наприклад, багато косметичних брендів додають мікропластик у декоративну косметику, засоби догляду за шкірою, особливо у скраби, а також шампуні й зубну пасту, як правило, для надання продукту відлущувальних властивостей. Блискітки − ще один декоративний продукт, що належить до цієї категорії. 

Велике первинне джерело забруднення − це наш одяг. Під час прання маленькі шматочки волокон відокремлюються від таких матеріалів, як поліестер, нейлон, та від інших синтетичних тканин, звідки потрапляють у водні шляхи. 

 

Також велике джерело мікропластику − шини автомобілів. Хоча вони зроблені не з пластику, у них є різні пластикові домішки. Під дією сили тертя волокна шин від’єднуються та потрапляють у довкілля.

Згідно з дослідженнями, найбільшими причинами потрапляння мікропластику в моря є прання синтетичного одягу і тертя шин автомобіля під час їзди. Мікропластик опиняється у водоймах через системи очищення стічних вод, а також переноситься вітром.

Мікропластик вторинної появи утворюється з великих пластикових предметів у результаті їхнього розпаду під впливом довкілля. Його джерелами є будь-яке пластикове сміття, що потрапляє в довкілля: пластикові пляшки і упаковка, поліетиленові пакети, морські сітки тощо.

Те, як швидко той чи інший матеріал розпадається на дрібніші шматочки або розкладається, залежить від типу самого матеріалу, його структури, розміру, товщини, а також від умов навколишнього середовища (сонячні промені, вітер, хвилі в океані, вологість, температура). Вчені припускають, що пластик розкладається від 450 до 1000 років. Скільки розкладається мікропластик, невідомо, але ми знаємо, що це нешвидкий процес.

---

Звідки мікропластик потрапляє до людського організму

Мікропластик знаходять усюди: від озер, морських вод і риби, яка в них плаває, до бутильованої води, води з крана і навіть людських екскрементів. Морські жителі сприймають мікропластик за їжу, тому його часто знаходять в організмах риб. Але на цьому забруднення не зупиняється. Мікропластик стає таким всюдисущим, що його знаходять навіть у повітрі. Наприклад, у квітні цього року його виявили в повітрі у Піренейських горах на півдні Франції. Вчені змогли визначити, що маленькі фрагменти пластику «прилетіли» з відстані не менше 95 кілометрів. Так, мікропластик потенційно може стати не тільки забруднювачем води, але й забруднювачем повітря.

Точно простежити, як він потрапляє в організми тварин і людей, так само складно, як і з’ясувати, звідки саме. Пластикова упаковка від їжі та інших предметів, наш синтетичний одяг, килим у квартирі чи просто блискітки з вечірки − все це потенційні джерела мікропластику.

У доповіді IUCN йдеться про те, що від 15 до 31% всього пластику в океанах походить з первинних джерел, а переважна більшість первинного мікропластику (98%) з’являється внаслідок діяльності на суші. Тільки 2% мікропластику потрапляє в океан внаслідок діяльності в самому морі, наприклад, вилову риб за допомогою морських сіток.

---

Чим небезпечний мікропластик

Експерименти показують, що мікропластик завдає шкоди морським жителям: рибам, черепахам, птахам тощо. Він блокує травні шляхи, притупляє відчуття голоду і потребу в їжі. Тваринам здається, що вони поїли, але насправді пластик не містить ніяких поживних речовин або калорій. Він змінює харчові звички і поведінку тварин, що надалі знижує зростання і репродуктивну функцію. Зараз доволі часто рибу або морських птахів знаходять із шлунками, набитими пластиком. Деякі тварини через це голодують і вмирають.

Як саме мікропластик впливає на організм людини, поки що невідомо. Але відомо, що пластик дуже добре збирає в собі токсини. В екології існує таке явище, як біоакумуляція − накопичення шкідливих речовин в організмі у більшій концентрації, ніж вони є у довкіллі, в залежності від етапу харчового ланцюга. Чим вищий організм у харчовому ланцюгу, тим більше токсинів він у собі збирає. Наприклад, мікропластик потрапляє в море, де його їсть анчоус, потім приходить більша риба і їсть анчоус, її з’їдає ще більша риба − і так далі аж до того моменту, поки найбільша риба не опиниться на нашій тарілці. Чим вище риба стоїть у цьому ланцюгу, тим більше токсинів вона накопичує, але найбільша доза дістається людині. Саме тому не рекомендується їсти велику рибу, як, наприклад, тунець чи лосось.

---

Як вберегти себе від мікропластику 

Те, що мікроплатик всюдисущий, ще не означає, що він є у кожній пляшці води, будь-якій рибі та в повітрі навколо вас. Але ми можемо посприяти тому, щоб він менше потрапляв у довкілля.

Поки що не вигадали способу, за допомогою якого наші міські системи очистки води могли б відфільтрувати мікропластик. Але вже існує рішення для проблеми утворення мікропластику під час прання. Спеціальний пристрій Cora Ball можна покласти у машинку під час прання, де він збиратиме волокна синтетичних тканин.

Також зменшити утворення мікропластику під час прання кожен з нас може, дотримуючись таких правил:

• за можливості не купувати речі з синтетичних матеріалів, а надавати перевагу натуральним тканинам;
• рідше прати в машинці, натомість частіше провітрювати речі та прати руками;
• прати при температурі не більше 30 градусів;
• зменшити кількість оборотів під час віджимання;
• не прати взуття в машинці;
• прати окремо тканини з м’яких і грубих матеріалів;
• не сушити одяг у сушарці, а розвішувати його в кімнаті або на балконі;
• використовувати режим швидкого прання;
• використовувати засоби для прання з нейтральним значенням pH та без відбілювачів;
• використовувати мішки для прання та встановити фільтр для пральної машини.

Аби зменшити потрапляння мікропластику в організм, краще:

• зменшити споживання великої риби;
• скоротити споживання риби загалом або ж дізнаватися, де ця риба була виловлена;
• скоротити використання косметичних засобів, які містять мікропластик;
• не купувати товари, які мають у складі мікропластик, адже чим більший попит на них ми створюємо, тим більше їх виготовляють.

Як дізнатися, чи є у складі товарів мікропластик

Уникайте у складі: Polyethylene (PE), Polypropylene (PP), Polymethyl methacrylate (PMMA), Nylon (PA), Polyurethane та Acrylates Copolymer.

Перелік компонентів, які позначають мікропластик:

• Acrylates/C10-30
• Acrylates Crosspolymer (ACS)
• Alkyl Acrylate Crosspolymer
• Carbomer
• Ethylen-Vinylacetat-Copolymere
• Nylon-6
• Nylon-12
• Polyacrylate
• Polymethyl Methacrylate
• Polyquaternium
• Polyquaternium-7
• Polyethylene (PE)
• Polypropylen (PP)
• Polyothylenteraphthalat (PET)
• Polyurethan (PUR)
• Polyurethan-2
• Polyurethan-14
• Polyurethan-35 

Якщо складно запам’ятати всі назви, достатньо просто перевіряти, чи є в складі компоненти, що починаються зі слів Poly і Acry. Найімовірніше, це пластиковий порошок.