Тригер−флешбек−істерика: що таке посттравматичний стресовий розлад і як з ним жити?
Тригер−флешбек−істерика: що таке посттравматичний стресовий розлад і як з ним жити?
[ads-pc-2]
Посттравматичний стресовий розлад, коротко – ПТСР, може розвинутися в людини після пережитих травматичних подій. ПТСР може з’явитися, якщо людина пережила насилля над собою, а також після смерті близької людини чи після повернення з війни.
Наслідками посттравматичного стресового розладу можуть стати підвищена тривожність, повна самоізоляція людини й навіть самогубство. Про те, що таке ПТСР, як його розпізнати й позбутися, ми поспілкувалися з Наталією, яка має ПТСР, а також з ветеранкою та ко-тренеркою ГО «Побратими» Аліною Вяткіною.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – це психічний розлад, який може розвинутися після травматичної події, що зазнала людина. Серед таких травматичних подій можуть бути сексуальне насилля, війна, аварія й інші події, що несуть загрозу життю людини.
Симптоми посттравматичного стресового розладу – це передусім тривожні думки, відчуття чи сновидіння, що пов’язані з травматичними подіями. Людину, що живе з ПТСР, супроводжують психічні або фізичні страждання, які відбуваються через нагадування про отриману психологічну травму. Унаслідок таких реакцій організму людина може змінювати свою поведінку, уникати певних місць, як-от великих скупчень людей, або загалом ізолювати себе від суспільства.
У більшості людей після психотравматичних подій ПТСР не розвивається. Ризик виникнення ПТСР залежить від тяжкості травми, контексту ситуації, психологічної схильності індивіда, а також того емоційного стану, у якому людина перебувала на момент й одразу після травми.
За ПТСР до людини час від часу повертається травматичний спогад. Будь-що, що хоча б віддалено нагадує травматичну подію, – тригер – автоматично викликає спогад й емоційну реакцію. Особливістю цих спогадів є те, що вони сприймаються як реальна небезпека, що має місце «тут і зараз», а не в минулому. Травматичні спогади, на відміну від звичайних, з’являються незалежно від бажання людини у формі флешбеків або нічних кошмарів.
ПТСР призводить до порушень функціонування мозку, нервової й ендокринної систем, а тому має негативний вплив на здоров’я людини. Люди, які живуть з ПТСР, частіше здійснюють самогубство, ніж інші.
Як проявляється ПТСР: історія Наталії
Кілька років тому машина збила мою бабусю і вона померла в реанімації в той же день. Спочатку мені здавалося, що зі мною все добре: я жила звичайним життям, працювала й була дуже продуктивною. У перші пів року після смерті бабусі мене насторожило тільки те, що я не могла плакати через цю подію.
Серйозні побоювання в мене з’явилися через рік. Тоді я почала всюди бачити тригери: нагадування про бабусю або її загибель, які провокували постійні флешбеки – спогади з минулого. Згодом це переросло в панічні атаки, які могли відбуватися кілька разів на день. Ще через пів року життя з панічними атаками стало просто нестерпним – і я звернулася до фахівця.
Коли почала помічати перші ознаки ПТСР, то тривалий час знецінювала свої проблеми. Я говорила собі, що в багатьох бувають ситуації гірші за мою: хтось втрачає батьків, хтось – дітей. Багато знайомих намагалися «підбадьорити» мене в такий же спосіб, але це не допомагає, а тільки погіршує ситуацію.
Життя з ПТСР
Усе, що зі мною відбувалося, можна пояснити за однією схемою. Спочатку я бачила тригер – предмет, слово або будь-що, що могло нагадати мені про пережиту травму. Тригер тягне за собою флешбеки – думки про те, що я пережила. У голові з’являлися картинки, які було складно контролювати або зупинити. Далі слідувала панічна атака як реакція на думки, які виникають, і на втрату контролю над ними.
Унаслідок ПСТР я стала дуже замкнутою. Найменша проблема на роботі чи вдома приводила до істерики. У певний момент втратила вміння адекватно реагувати на стресові ситуації. Я дуже багато спала й не висипалася, часто просто змушувала себе встати з ліжка. Усе дійшло до того, що в мене не було бажання жити, адже нічого не приносило радості. Я просто чекала, коли це все закінчиться.
ПТСР ускладнювало всі сфери життя, адже ніколи не знала, що може спровокувати флешбек. Не один раз на роботі я просто вибігала посеред наради, тому що якесь слово або картинка виявилися для мене тригером. Одного разу в офіс принесли маковий пиріг, схожий на той, що готувала моя бабуся. Це спровокувало чергову емоційну реакцію.
Я щаслива, що в мене є чоловік і друзі, які мене розуміють і підтримують. Проте через ПТСР я дуже від них відсторонилася. Навіть якщо мене витягали на прогулянку, то там спрацьовував якийсь тригер і все закінчувалося сльозами й істерикою. Усе це не приносило мені ніякого задоволення. Єдине, чого хотіла, – це зачинитися вдома й нікуди не виходити, щоб ніхто не бачив, у якому я стані.
Якщо в когось з ваших близьких ПТСР і ви хочете допомогти людині, скажіть, що ви завжди поруч і запропонуйте підтримку. Навіть якщо людина свідомо відштовхує друзів і близьких, їй однаково необхідно знати, що вона не лишилась один на один зі своєю проблемою.
Терапія ПТСР
Щоби впоратися з ПТСР, я звернулася до психотерапевта. Передусім я навчилася розпізнавати свої емоції й вчасно на них реагувати. Потім почала працювати над тим, щоб не накопичувати емоції, а проживати їх у той момент, коли вони з’явилися.
Виявилося, що однією з причин мого стану було накопичення емоцій, яке потім почало приводити до емоційних вибухів. Тепер, якщо я бачу тригер, то усвідомлюю, до яких емоцій це може призвести. У мене йде набагато менше часу й сил, щоб пережити свої емоції та не увійти в стан панічної атаки.
Перше, що варто зрозуміти людині, яка підозрює в себе ПТСР, – це те, що з нею все нормально. До того, як почала займатися з психотерапевтом, мені здавалося, що відчувати те, що переживаю я – це не нормально. Важливо усвідомити, що ПТСР – це реакція організму людини на пережитий стрес, яка лікується.
Аліна Вяткіна, ветеранка та ко-тренерка ГО «Побратими»
«Побратими» проводять тренінг по роботі з шоковим досвідом та попередженням розвитку ПТСР за принципом рівний рівному для ветеранів. Тренінг надає розуміння власної пережитої травми через дослідження теоретичного підґрунтя та особистого досвіду. Після проходження тренінгу ветерани можуть брати участь у роботі організації в якості ко-тренерів та проводити освітні лекції. Аліна Вяткіна – ведуча тренінгу про те, як жити з досвідом війни та подолати ПТСР.
Як розпізнати ПТСР: прояви посттравматичного стресового розладу
ПТСР може проявлятися в трьох сферах: соціальна, емоційна й фізіологічна. Небажання контактувати з людьми та страх спілкування – це ті прояви, які часто зачіпають соціальну сферу. Деякі люди намагаються подолати цей страх вживанням алкоголю або інших речовин, які мали б полегшити ситуацію, але насправді лише погіршують свій стан.
За ПТСР також може спостерігатися апатія, повна відсутність емоцій і мотивації будь-що робити. На противагу цьому можуть бути й раптові прояви агресії або перебування в панічних станах. Панічні приступи можуть траплятися в громадському транспорті, на відкритих площах або в тісних приміщеннях. Не існує однієї моделі емоційних реакцій під час ПТСР, оскільки все залежить від травматичного досвіду й психологічного стану окремої людини.
У людини, яка живе з ПТСР, може змінюватися стан здоров’я. Часто розлад супроводжується поганим сном, втратою апетиту або, навпаки, занадто великим споживанням їжі. Усе це негативно впливає на самопочуття й життя людини загалом, оскільки невиспана людина більш схильна до стресу та розвитку тривожності.
ПТСР – це діагноз, і поставити його може лише фахівець. А втім, є певні сигнали, які можна розпізнати в себе або близької людини:
1) Постійне очікування небезпеки
2) Зниження концентрації й уваги
3) Спалахи неконтрольованої злості чи агресії
4) Апатія, відсутність бажання будь-що робити
5) Надмірне вживання алкоголю або інших речовин
6) Ізольованість, відсутність бажання спілкуватись з іншими людьми
7) Проблеми зі сном: нічні жахіття, занадто короткий або довгий сон
8) Проблеми з апетитом: менший або більший, ніж був раніше
За наявності цих сигналів протягом кількох тижнів або місяців після травматичної події обов’язково необхідно звернутися по допомогу до фахівця. Усі вони можуть сигналізувати про ПТСР, гострий стресовий розлад або інші стани, які потребують консультації спеціаліста.
Міфи й реальність про ПТСР у ветеранів
Статус учасника бойових дій станом на 1 липня 2019 року в Україні мають 370 тисяч людей. Далеко не всі з них мають ПТСР, проте ветерани є групою ризику.
Абсолютно хибно говорити, що в усіх ветеранів є ПТСР. Це міф, який розповсюджують ще з 2014 року здебільшого ті, хто не розуміють, що таке посттравматичний стресовий розлад.
ПТСР трапляється не лише у ветеранів, але і в звичайному житті. Людина може потрапити в ДТП чи може загинути її близька людина – це теж травматичні події, після яких може, але не обов’язково, розвинутися ПТСР. Те, чи розвивається в людини ПТСР, залежить не так від самої травматичної події, як від психологічного стану людини до неї.
Ветерани, які пережили травматичний досвід на війні, після повернення в звичайне життя іноді думають, що тут немає людей, які могли би їх зрозуміти. Через це вони можуть важче переживати травму й ізолюватися від суспільства, бо вважають, що немає сенсу ділитися переживаннями з тими, хто подібного досвіду не мають.
Ізоляція може бути як свідомою, так і несвідомою: людина може не виходити на вулицю, не відвідувати заходи або не приймати запрошення на зустріч з друзями. Відомі випадки, коли люди ізолювали себе не через небажання спілкуватися з іншими людьми, а через тривогу перед певними ситуаціями.
Деякі ветерани з ПТСР не перебувають у людних місцях, бо там вони очікують, що може відбутися теракт або вибухнути граната. Такі думки значно підвищують їхню тривожність і можуть повторюватися в уяві людини безліч разів і створювати реалістичні образи ситуацій, які насправді навряд чи відбудуться.
Протидія й терапія ПТСР у ветеранів в України: що відбувається
Наразі багато психологів і психотерапевтів, які працюють з ветеранами у державних установах, проходили додаткові тренінги та навчання. Приємно спостерігати, що за п’ять років підвищилася якість надання психологічних послуг.
Громадський сектор також співпрацює з психіатрами, які є в державних установах. Коло фахівців, які розуміють особливості досвіду ветеранів і не є відірваними від їхньої реальності, значно розширилося. Така тенденція радує.
Проте громадський сектор досі має більше досвіду й експертизи в темі війни. Найкращою допомогою від держави має стати максимальна кооперація з громадським сектором і спільна робота над запобіганням і терапією ПТСР у ветеранів.
Ветерани успішно використовують метод «рівний рівному», коли самі ветерани проводять терапевтичні групи й психологічні тренінги своїм побратимам. Завдяки створенню безпечного середовища цей метод сприяє тому, щоб ветерани розкрилися й почали говорити про свої переживання. «Рівний рівному» допомагає позбутися тих наслідків, до яких могли призвести травматичні події на війні, і повноцінно включитися в звичайне життя.
