Меню & пошук

«Ким ви бачите себе через 5 років»: що таке незручні питання на співбесіді та як їх перетворити на свій актив

«Ким ви бачите себе через 5 років»: що таке незручні питання на співбесіді та як їх перетворити на свій актив

Найголовніше – готуватися до співбесіди та мати власний список питань до роботодавця


У червні цього року соцмережа для пошуку й налагодження ділових контактів LinkedIn оприлюднила список питань на співбесіді, яких найбільше бояться потенційні працівники. Для 54% шукачів роботи саме співбесіда видається найскладнішим етапом через незручні питання про сильні та слабкі сторони, самопрезентацію, мотивацію працювати на певній посаді тощо. Однак для тих 52%, хто готується до зустрічі з «драконом» – HR-департаментом – та завчасно прописує відповіді на можливі запитання, співбесіда завершується запрошенням на роботу. Як не розгубитися через незручні питання, на які з них можна відповідати жартома та як у розповіді про слабкі сторони презентувати свої супергеройські здібності – розбиралися з Уляною Ходорівською, кар’єрною консультанткою.


Уляна Ходорівська, кар’єрна консультантка

Будь-яке питання на співбесіді може виявитися незручним, якщо ви не готові до нього.Основна причина незручності полягає не в самих питаннях, а в нашому сприйнятті. Ми часто сприймаємо співбесіду як іспит або ситуацію, де HR намагається знайти наші слабкі сторони й викрити їх. А наше завдання – нібито їх приховати. Люди очікують, що зараз їх на чомусь такому негативному піймають і це катастрофічно вплине на результат співбесіди. Звідси виникає напруга і нервування, тож людина реагує гірше, ніж якби була розслаблена.

Розкажіть про себе

Із цього часто починають співбесіду. Адже в резюме складно вмістити всю інформацію про людину. Це питання – гарний шанс взяти ситуацію у свої руки й одразу налаштувати всіх грати на своїй частині поля. Для цього, звісно, потрібно вміти розказати про себе – незалежно від того, чи ви молодий спеціаліст, чи з великим досвідом за плечима. Я раджу на це питання спочатку відповідати вдома, задовго до співбесіди. Навіть до того, як надсилатимете резюме, а в ідеалі – ще й до того, як його писатимете. Найголовніше відповісти собі, чого ви хочете і чому. Чому ви хочете цю посаду? Чому ви змінюєте сферу діяльності? Якщо вам це під силу, то чому?

 

Презентувати себе дійсно складно. Але ви маєте для себе визначити, що саме ви хочете донести відділу кадрів чи керівнику в цій розповіді. При цьому зовсім не обов’язково, аби це були винятково професійні досягнення. Розповідь про вас – це те, що вас наповнює – тут і родина, хобі, волонтерська діяльність. На цьому не варто робити акцент, але згадати можна.

Аби краще підготуватися до самопрезентації, її можна виписати на папір і самому собі розповісти. Можна залучити когось, хто готовий доброзичливо вас вислухати й дати коректний зворотній зв’язок. Якщо немає такої людини, можна розказати коту. Або записати на камеру. Це дуже хороший спосіб – ви одразу відчуєте, як написані слова не «лягають» у розмову, зразу коригуються якісь речі. На записі одразу чути, де применшуєте свій досвід, де слова невдало підібрані, а де все виходить штучно.

Чому важливо проговорити? Тому що навіть прописавши текст і розказавши його в голові, ви все одно можете щось забути або в певний момент відчути, що звучите неприродно, або злякатися у процесі. А коли ви це проговорили кілька разів, то буде істотно менше напруги під час розмови.


Чому ви змінюєте сферу діяльності?

Це особливо актуально для молодих спеціалістів, які мали досвід роботи, але зовсім з іншої сфери. Наприклад, людина під час навчання кілька місяців, а то й років, працювала офіціантом, продавцем чи барменом. Але тепер хоче перейти в зовсім іншу сферу – ту, яка її цікавить і освіту з якої вона здобувала.

 

Звісно, на співбесіді виникає питання «чому?». Якщо, наприклад, в мене немає причини стати бухгалтером, а я подаюсь на цю позицію просто знічев’я або від страху, що нічого більше не знайду, то в мене не буде відповіді на це питання. Тоді воно автоматично стає незручним. Це шлях у нікуди. Якщо я йду не туди, куди хочу, то або я з часом розчаруюся, або не буду відповідати вимогам і мене звільнять. Або я все-таки пристосуюсь і декілька років проведу на роботі, яка мені насправді нецікава і яка мене ніяк не розвиває. Тому спочатку зупиніться і зрозумійте, чи ця робота дійсно вам потрібна. Якщо так, то у вас з’явиться відповідь на питання «чому?».

Насправді люди сферу діяльності міняють досить часто. Просто ми не звикли до цього і дуже боїмося. А на Заході міняти професію два-три рази за життя – це норма. Для молодих людей «гуляти» між сферами – взагалі ледь не вимога. Як інакше вони визначаться, що їм підходить? Тут не потрібно надто мудрувати з відповіддю, а треба пояснити, чим вас приваблює та чи інша сфера. Головне, щоб справді приваблювала.


Розкажіть про власний досвід

У дослідженнях LinkedIn питання такого штибу називають «лінивими». Досвід уже ніби описаний у резюме. Але резюме – це лише 15-20% того, що ви можете розповісти про себе на папері. Погодьтеся, дуже складно 10 років досвіду вмістити на 1,5 сторінки. Але формат такий. Не може HR читати по 15 сторінок біографії від кожного претендента на посаду. Тому коли ви озвучуєте інформацію про власний досвід – це зовсім інша історія. До цього питання можна й треба підготуватися вдома. Особливо якщо ви переходите в іншу сферу.

У прикладі з барменом (заробляв на життя барменом під час навчання, а потім захотів стати бухгалтером чи фінансистом) я б говорила про будь-який релевантний досвід. Навіть якщо це був фріланс, халтурка, яку «робили для знайомих», чи одноразова робота. В резюме це теж потрібно вказувати. Тому що і резюме, і співбесіда – це про те, що я вмію, а не про те, що було задокументовано.

 

Варто вказати будь-який досвід, який може бути пов’язаний з посадою, на яку ви подаєтеся. Практика, стажування, курси, сертифікат, сімейний бізнес. Якщо ви працювали зовсім в іншій сфері, то подумайте, які навички з попередньої роботи можуть вам знадобитися в новій. Наприклад, ви були журналістом і йдете в піар. Що може бути вашою перевагою – знайомства з журналістами, вміння налагоджувати контакти, писати тексти, пошук та створення інфоприводів, вміння перевіряти інформацію, організовувати події.

Журналіст, бренд-менеджер, піарник – для деяких із цих сфер потрібні будуть додаткові курси, але вони всі з однієї галузі. Якщо ви журналіст і хочете перейти в піар, або ви маркетолог і хочете перейти в продажі, і у вас є на додачу до основного досвіду тільки одні курси, прослухані на «Прометеусі», говоріть про них. Вказуйте про якісь ситуації на роботі, де ви вирішували схожі задачі.

Наприклад, у ситуації з журналістом, який іде в піар, відповідь може бути такою: «Декілька разів мені довелося ставати буферною зоною під час конфліктів на каналі/в газеті, вирішувати, хто мав рацію, а хто ні, шукати спільне вирішення проблеми. Це мені допоможе в роботі тим, що з творчими та емоційними людьми навіть у конфліктних ситуаціях я можу знаходити спільну мову». Подумайте про два-три подібних кейси. Це хороший досвід, який не впишеш у резюме, але який можна згадати на співбесіді.


Чому ви хочете в нас працювати?

Зрозуміло, що ми хочемо роботу через те, що нам потрібні гроші. Але це не причина подаватися на конкретну вакансію. Гроші є багато де, але ж ви, напевно, ніколи не чули історію про те, що людину найняли, бо їй дуже потрібні були гроші. Нас наймають, тому що ми можемо вирішити якесь питання бізнесу. Ідеально, якщо нам це питання цікаво вирішувати. Тому відповіддю може бути: «Мені подобається мати справу з цифрами, я точна і скрупульозна людина – відповідно, мені цікава ця вакансія». Цифри тут – умовність, їх можна замінити на будь-яку іншу діяльність.


Ким ви бачите себе через 5-10 років?

Коли нам ставлять таке питання, варто розуміти, що це не для того, щоб загнати нас у глухий кут. Є вакансія і є резюме – це дуже обмежена інформація, і здебільшого 80% деталей залишаються поза вакансією просто тому, що їх складно описати. Тому співбесіда – це спроба з’ясувати, наскільки ви підходите під конкретні завдання саме цієї вакансії.

 

Питання «ким ви бачите себе через 5-10 років?» ставиться не для того, щоб ви відповіли «керівником відділу». Не відповідайте в термінах посади і кількості підлеглих. Це питання про те, чи людина думає про свою кар’єру, чи вона бачить себе в цій професійній сфері. Яка може бути відповідь? Наприклад: «Я знаю, що через 5 років працюватиму з людьми і матиму стосунок до комунікацій».

Насправді можна відповісти на будь-яке питання HR «не знаю» – і це теж нормально. У мене є знайомі HR-спеціалісти, які кажуть, що їх влаштовує будь-яка відповідь на питання про майбутнє. Абсолютно будь-яка, навіть у такому дусі: «Можливо, через 10 років я кину все і піду в буддійський монастир».

Є певний перелік соціально прийнятних відповідей, а є абсолютно щирі. Бажано триматися середини: «Я працюю в комунікаціях і планую тут залишатися».


Ваші слабкі сторони

Я не дуже люблю стверджувати, що в людини є слабкі сторони. Так, бувають сильні, бувають ті, які можна розвивати або які перебувають у процесі розвитку, а зовсім слабкі – дуже рідко.

Сильні сторони є в кожного. І добре було б їх знати. Сильна сторона – це те, що дається легко, те, що ви робите із задоволенням. Необов’язково те, що робите добре. Не те, за що вам зараз платять, але те, що може дорого коштувати. Можна говорити про те, що ви швидко засвоюєте нове. Але заїжджена фраза про «здатність швидко вчитися» – це студентська штука, я б на неї не робила акцент, якщо ви спеціаліст з досвідом від двох років. Ми всі швидко навчаємося – життя зараз таке. А от відзначити, що ви швидко розбираєтеся в новому, – звучить інакше.

 

Питання про слабку сторону на співбесіді – це радше перевірка самокритичності або знання себе. Тут може бути щира відповідь «Я вас боюся» або «Я дуже не люблю рутину». Але варто пам’ятати: слабка сторона стає такою тільки тоді, коли ви її так озвучите. Моя порада – перетворити її на сильну.

Наприклад, я давала таку відповідь: «Моєю слабкою стороною для декого може стати надмірна настирність у процесі ознайомлення з тією чи іншою справою. Поки я не розібралася з чимось, я ставлю багато запитань, потребую максимального залучення інших людей. Однак коли я вже все освоїла, то потім легко справляюсь». З одного боку, це моя слабка сторона. А з другого – характеризує мене як людину, яка перед прийняттям рішення добре його обдумає, дійде до суті та зробить зрозумілі обґрунтовані висновки. Знайдіть щось таке про себе.


Ви осилите цей обсяг роботи?

Питання «з кислинкою»: з одного боку, якщо ви скажете, що все виконаєте, а потім у вас щось не вийде, ви не виправдаєте очікувань. З другого боку, якщо скажете, що це завеликий обсяг, з вами можуть попрощатися, бо в коридорі черга з тих, хто готовий за це взятися. Не вживайте формулювання «впораюсь» чи «не впораюсь», а візьміть час на подумати, поставте кілька уточнювальних питань.

Я б пішла за порадою до того, хто більше тямить у цій сфері, ніж я. Якщо людина з досвідом мені скаже, що це обсяг роботи на чотирьох людей, то я, найімовірніше, піду звідти. А якщо це просто мої сумніви, то можна обговорити умови: може, потрібна буде допомога – людський ресурс або технічна/фінансова підтримка. Наприклад, є запит «робити піар-заходи» – добре, а бюджет на ці піар-заходи є?

 

Ви також можете й повинні ставити питання про випробувальний термін та результати, які маєте показати. Бажано, щоб це було задокументовано. Тоді ви розумітимете, на що вам сподіватися далі і чи це вам під силу. Якось один з моїх потенційних роботодавців хотів, аби я йому за місяць організувала 40 згадок у західноєвропейській пресі. Коли він це озвучив, я зрозуміла, що мені потрібно більше часу, щоб розігнатися, бо там і продукт специфічний, і завдання не з легких. Я поговорила з людьми, які займаються міжнародним піаром, і виявилося, що нормальний термін для такого – три-чотири місяці. Це їм не підійшло, тому ми розійшлися.

Узагалі запам’ятайте: коли ви не справляєтеся з тим обсягом роботи, якого від вас вимагає роботодавець, це не значить, що ви – поганий спеціаліст. Це значить, що їм потрібен інший працівник, а ви будете потрібні десь в іншому місці. У будь-якому разі окреслений обсяг роботи – дуже цінна інформація, яка дає усвідомлення того, чого від вас очікують на цій посаді.

Ви плануєте найближчим часом іти в декрет?

Такі питання на співбесіді незаконні. Але все дуже залежить від того, яким тоном це ставлять. Роботодавця в якомусь сенсі теж можна зрозуміти: якщо в нього з ключової позиції нова людина піде в декрет, для нього це означатиме збитки і ризики. Він не має права не найняти таку людину, але може.

 

Варто поставити зустрічне запитання: «Чому вас мій сімейний статус цікавить більше, ніж мій професіоналізм?» – але це означає піти на конфлікт. Тут важливо оцінити, як вам поставили це питання. Якщо в коректній формі і ви внутрішньо відчуваєте, що вам комфортно, то просто дайте чесну відповідь. Я б, наприклад, сказала, що зараз незаміжня, але планую вийти заміж, і в будь-якому разі планую працювати. Я не можу гарантувати, що через два роки не піду в декрет, але я попереджу завчасно.

Інколи мої клієнти жалілися на питання від роботодавця в дусі «Нащо вам робота, чому ви не йдете заміж?» Це дуже дивне питання. Але можна і на нього відповісти цілком адекватно: «Я не йду заміж, бо мені цікава робота. І шлюб не відміняє професійних цілей». Взагалі якщо роботодавець порушує подібні питання, то, найімовірніше, в його голові великі проблеми. Я б від такого трималася подалі. Співбесіда – це не коли вас оцінюють, але й коли ви оцінюєте. Про це варто завжди пам’ятати.


Чи маєте питання до нас?

Ходіть на співбесіду з набором з 10-15 питань. Для цього, звісно, треба вивчити сайт компанії, вакансію, сформувати свою думку та очікування. Якісь важливі для вас речі: «як у вас із овертаймами – чи вони відшкодовуються?», «як з відпустками?», «як швидко приймаються рішення?», «скільки людей буде в команді?», «які ваші стратегічні цілі?» і т.п.

Моє улюблене особисте питання до роботодавця: я прошу уявити, що в компанію прийшов ідеальний кандидат і пропрацював місяців три-чотири чотири. Далі я прошу сказати, що змінилося – і тут може бути відповідь від «працівник в курсі всіх процесів, що відбуваються в компанії» до «наші продажі виросли в чотири рази». Останнє – вже неадекватні очікування.

 

 У цілому я рекомендую ходити на співбесіди просто так – не лише тоді, коли шукаєте роботу. Так не виникатиме страх перед незручними питання. Запрошують – ідіть. І спостерігайте за собою: з якими питаннями у вас виникають проблеми, як би ви на це відповіли наступного разу. При цьому треба перебувати не в пасивній позиції, а й самому ставити питання й аналізувати відповідь.

Не потрібно проходити всі етапи співбесіди за будь-яку ціну. Вам теж повинне підійти це місце. Має бути магія – співпадіння інтересів і характерів, тоді ви зможете розкритися та показати результат.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: