Меню & пошук

Чому корисно сумувати і злитися, а позитив буває токсичним

Чому корисно сумувати і злитися, а позитив буває токсичним

Намагатися залишатися позитивним і не відчувати сум – це все одно що намагатися не відчувати голод


Доведено, що позитивне мислення допомагає краще справлятися з тривогою і стресом та навіть продовжує життя. Але воно стає токсичним, коли ми намагаємося придушувати свої справжні емоції, щоб залишатися позитивними, або змушуємо інших людей це робити. Разом з психологом розбираємося, чому не можна заперечувати неприємні емоції і в яких випадках позитив може нашкодити.


Наталія Трушина, психологиня, сімейна психотерапевтка

Чи можливо завжди бути позитивним

У житті не буває все добре тільки тому, що ми на все дивимося з позитивом. Коли відбуваються неприємні для нас події, ми не можемо відключити свої емоції, адже вони – реакція нашого організму. В емоціях присутній не лише психологічний компонент, а й фізіологічний. Візьмемо для прикладу злість, яка має сильний фізіологічний компонент. Якщо хтось нас різко штовхнув або видав гучний звук, в організмі відбувається викид адреналіну і ми відчуваємо сплеск злості. Ми не можемо контролювати появу емоцій, а лише форму, в якій їх виражаємо. Сум – це реакція нашого тіла, на яку ми не можемо вплинути, але ми можемо обрати, будемо ми плакати, ридати або стримаємо сльози і поплачемо пізніше. Ми можемо регулювати злість та обирати, нам кричати, штовхатися, відповісти словами, або просто промовчати і відійти. 

 

Тому намагатися залишатися позитивним і не відчувати якісь емоції – це все одно що намагатися не відчувати голод. Ідея про те, що завдяки позитиву ми можемо не відчувати неприємних емоцій, просто нереалістична. 

Коли відбуваються неприємні для нас події, ми не можемо відключити свої емоції, адже вони – реакція нашого організму.

У цьому може бути лише одне слушне зерно, якщо цю ідею змінити до такого формулювання: «Іноді буває корисно подивитися на події з різних боків». Тобто навіть якщо відбувається щось неприємне, для втішення та заспокоєння себе можна спробувати помітити у ситуації щось корисне для себе. Але до цього треба також ставитися обережно, адже існують події, в яких немає взагалі нічого корисного. 


Як правильно переживати та виявляти емоції

Ми всі по-різному справляємося з неприємними ситуаціями, але на самому початку дуже важливо пережити весь спектр емоцій, які виникають. Потім, коли ми осмислюємо ситуацію, можна спробувати подивитися на неї з різних сторін. Це свого роду винесення досвіду, яке може стати втіхою. Але це може спрацювати лише в окремих ситуаціях. Якщо ж для вас це не працює, не втішає, а лише викликає напруження, не потрібно шукати ніякого позитиву в негативі. Сум, злість та інші емоції, які називають негативними, якраз для того й існують, щоб допомагати нам переживати різні життєві ситуації.

 

Для того, щоб коректно обходитися з емоціями, їх потрібно визнавати в собі, знати, розпізнавати і розбиратися у своїх емоційних процесах. А виражаючи емоції назовні, було б добре підбирати для них форми, які б відповідали ситуації. 

Зазвичай вважається, що злість – це дуже погана емоція. Все тому, що в неї є багато неприємних форм вираження. Наприклад, коли людина махає руками, кричить в обличчя, говорить образливі слова або переходить до фізичної агресії, звісно, хочеться одразу перекрити злість. Але тут справа не в тому, що злість погана, а в тому, що форма її вираження може бути недоречною або шкідливою для інших людей. 

Намагатися залишатися позитивним і не відчувати якісь емоції – це все одно що намагатися не відчувати голод. Ідея про те, що завдяки позитиву ми можемо не відчувати неприємних емоцій, просто нереалістична. 

Некоректно думати, що ваші емоції ніколи не мають ранити інших, адже іноді відповіді мають бути симетричними. Якщо на вас хтось голосно кричить, не обов’язково стояти і думати «Як мені підібрати слова, щоб не образити цю людину?». Можливо, в такій ситуації краще прикрикнути у відповідь, щоб людина зупинилася. Форма вираження емоцій має відповідати ситуації – це важливо.

 

Підібрати правильну форму вираження емоцій – це також робота, для якої в нас має бути ресурс. Людина, яка не дуже добре розбирається у своїх емоціях, може бути захоплена ними, коли щось трапляється. Їй важко обрати форму, підібрати правильні слова і вкласти в них той заряд, який вона хоче передати. Для цього потрібні емоційні тренування та навчання. На жаль, цього взагалі не вчать у школі, ми вчимося цього протягом життя у сім’ї, в колі друзів, нашого оточення. Але нам не завжди вдається опинитися в такому оточенні, де ми можемо не просто віддаватися емоційному потоку, а знати свої емоції та розуміти, як вони влаштовані. Наприклад, людина знає, що вона запальна і в пориві злості може почати махати руками. Тоді вона знатиме, в якій ситуації їй краще відійти, трохи подихати, заспокоїтися, а потім говорити. Це начебто звучить просто, але знання про себе потребує досвіду і роботи над собою. Це відбуваєть або протягом життя, або в кабінеті психотерапевта. 


Чим шкідливий позитив

Скільки не заперечуй сум, тобі все одно буде сумно.

Коли ми намагаємося залишатися позитивними, заперечуючи свої емоції, це шкідливо. По-перше, це не має сенсу. Скільки не заперечуй сум, тобі все одно буде сумно. Людям, які намагаються не сумувати чи не злитися, доводиться докладати колосальних зусиль та витрачати багато енергії, щоб стримувати та не показувати емоції. Це все одно що заперечувати, що людина хоче в туалет: спочатку це можна відкидати, потім стане дуже складно, а ще через якийсь час це почне шкодити організму. З емоціями приблизно так само: якщо дуже довго не дозволяти собі сумувати, непрожитий сум або непрожите горе виливається в депресію і хронічно знижений емоційний фон, коли людина ніби й не сумує, але її нічого не радує. Заперечення злості також може бути механізмом виникнення депресивних станів. Оскільки у злості дуже багато біологічної енергії, її подавлення може призводити до виникнення тілесних симптомів, таких як хронічні головні болі та тілесні зажими. 

 

Позитив може бути шкідливим, бо в ситуації, коли у людини трапилося щось неприємне, їй доводиться докладати величезних зусиль для того, щоб намагатися відчути те, чого немає. Посміхатися, коли посміхатися не хочеться – це дуже велика робота. Коли людина погано почувається, це може бути на межі її можливостей і відбирати останні сили. 

Людям, які намагаються не сумувати чи не злитися, доводиться докладати колосальних зусиль та витрачати багато енергії, щоб стримувати та не показувати емоції. Це все одно що заперечувати, що людина хоче в туалет. 

Шкідливо очікувати від себе позитиву, бо якщо ми не можемо виправдати це очікування, з’являється відчуття провини і сорому. «Ну що ж я така сумна? Всі радіють, а я якась не така». Якщо мені сумно, бо в мене сталося щось неприємне, а зверху на мене ще тиснуть сором і провина, це тільки ускладнює все і сплутує емоції.


Чому слова «Посміхнися! Не розкисай!» можуть бути токсичними

Фрази на зразок «Чому ти такий сумний? Просто посміхнися! Не розкисай» насправді говорять «Не відчувай те, що ти відчуваєш. Не показуй мені свої почуття, покажи мені щось інше». Це токсично. У близьких стосунках ми маємо приймати людину з її почуттями такими, якими вони є, і очікуємо цього від неї. А коли ми кажемо іншій людині «Перестань відчувати те, що ти відчуваєш», ми залізаємо на її територію і даємо їй вказівки, як їй жити. Це не допомагає, а лише погіршує ситуацію.

 

Зазвичай люди говорять так, бо просто не знають, як влаштовані емоції. Зараз у нас є дуже багато інформації з психології, ми можемо дізнаватися, як працюють емоції. А раніше вважалося, що треба просто працювати, займатися ділом і радіти життю. А те, що відбувалося у людини всередині, нікого не цікавило. Усе це через незнання – психологічне невігластво. 

Cловами «Не сумуй, розвеселися», перш за все, ми хочемо спростити життя собі, адже бути поруч з людиною, яка переживає сум чи горе, – це дуже складна емоційна робота, на яку здатен не кожен.

Ще одна причина в тому, що всі ми важко переносимо сум. Коли ми бачимо близьку людину, яка сумує, у нас у відповідь на це виникають власні емоції. Тому словами «Не сумуй, розвеселися», перш за все, ми хочемо спростити життя собі, адже бути поруч з людиною, яка переживає сум чи горе, – це дуже складна емоційна робота, на яку здатен не кожен.

 

Допомагає валідація – процес, під час якого ми повідомляємо людині що помічаємо її почуття, приймаємо їх, даємо зрозуміти, що так почуватися нормально.

Що може допомогти у складній ситуації, так це запитання «Що ти відчуваєш? Тобі сумно? Я з тобою». Також допомагає валідація – процес, під час якого ми повідомляємо людині що помічаємо її почуття, приймаємо їх, даємо зрозуміти, що так почуватися нормально. Наприклад, «Я бачу, що ти сумуєш. Якщо хочеш, я побуду поруч. А якщо хочеш, я залишу тебе на самоті». Суть в тому, щоб дати людині зрозуміти, що ви приймаєте її емоції і розумієте, що вона має на них право. 


Чому нам соромно говорити про негативні переживання

Усе тому, що ці почуття стигматизовані, табуйовані та навіть демонізовані. Є уявлення про те, що горе – це щось погане, про це не треба говорити, сльози – це соромно, їх треба приховувати, а злитися взагалі не можна. Існують якісь неписані правила про те, що, наприклад, не можна злитися на батьків, їх треба тільки любити. Є ідея про те, що якщо ти любиш людину, ти не можеш на неї злитися. А якщо злишся, значить це не любов. Насправді ми можемо злитися на наших батьків, батьки можуть злитися на своїх дітей, навіть на маленьких. Батьки малюків часом зляться на них, бо в певні моменти діти можуть ускладнювати життя. Зазвичай мами маленьких дітей дуже соромляться своїх злості. «Як же можна злитися на такого пупсика?» Можна! Інша справа, що краще не кричати, тим більше, не застосовувати фізичну агресію, але злитися можна і треба. Також потрібно обговорювати свою злість, але спочатку, поки емоції сильні, це можна робити з іншими, а не з тим, на кого злишся, – це призводить до полегшення.

Коли ми любимо людину, ми все одно можемо на неї злитися, сумувати через неї та навіть переживати відразу. Коли людина зробила якийсь неприємний для нас вчинок, нормально переживати емоції з цього приводу. І це не відміняє того, що в цілому ми любимо одне одного.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: