Чек-ліст: психологічне насильство у стосунках
Чек-ліст: психологічне насильство у стосунках
Психолог Ланді Банкрофт про ознаки морального насильства, які ми виправдовуємо.
[ads-pc-2]
Лише за останні півроку Національна поліція зафіксувала 60 тисяч звернень про факти домашнього насильства в Україні. І якщо старше покоління виховувалось на трагічно-жартівливому «б’є, значить любить», молоде, напротивагу, твердо переконане: «б’є, значить стаття 173-2 КУпАП України». Але окрім фізичного насильства існує також психологічне, воно може здійснюватись у вигляді агресії, заборон, контролю, засудження, погроз, залякування, приниження, ігнорування, дорікань, шантажу, лайки, маніпуляцій, висміювання тощо. Крістіна Бєтіна для Inspired систематизувала матеріали книги «Навіщо він це робить?» від американського клінічного психолога Ланді Банкрофта і склала чек-ліст ознак морального насильства.
Не кожну сварку між партнерами можна назвати психологічним насильством. «Характерною рисою психологічного насильства є циклічність, яка відрізняє насилля від звичайної сварки або конфлікту», – стверджує психолог Ланді Банкрофт, автор «Навіщо він це робить?». Дослідник виділив кілька фаз аб’юзу.
Перша фаза – зростання напруги, далі – безпосереднє насильство, потім – фаза перемир’я, яке з часом знову переходить у наростання напруги. Під час примирення може бути навіть щиросердне каяття насильника, яке при систематичному повторюванні перетворюється на ще одну маніпуляцію.
Частіше за все фізичне або економічне насильство ми можемо легко розпізнати і протидіяти йому в той час, як моральне, зазвичай, ігнорується, виправдовується або взагалі не визнається. Іноді жертви насильства навіть не помічають самого процесу насилля, проте важко переживають його наслідки.
Отже, якщо ти систематично відчуваєш сором і почуття провини, пригніченість чи свою другорядність поруч з партнером; якщо твій емоційний стан поруч із людиною стає нестабільним і нагадує хаос без жодних очевидних передумов, тобі варто читати далі.
Ми систематизували матеріали книги «Навіщо він це робить?» від американського клінічного психолога Ланді Банкрофта і склали чек-ліст ознак морального насильства.
Партнер ображає і ставить вас у незручне становище, адже його принижували в дитинстві
Я принижую, тому що мене самого/саму в дитинстві принижували
Зазвичай виправданням агресивної поведінки служить міф про наслідки зазнання агресії від батьків чи однолітків у дитинстві. За словами аб’юзерів, у стресовій ситуації вони не можуть втриматися та проектують свої образи і агресію на партнера. Така теорія дозволяє насильнику виправдовувати свою недостойну поведінку, а жертві насильства – перекинути вину зі свого аб’юзера на його батьків або колишніх кривдників.
Побачивши, як легко «важке дитинство» допомагає уникати відповідальності, аб’юзер може додати собі дитячих травм.
Цікаво: В одному дослідженні деструктивних чоловіків – гвалтівників-педофілів запитували, чи піддалися вони самі подібного роду насильству в дитинстві. 67% відповіли ствердно, проте, коли їм повідомили, що свідчення потрібно підтвердити на детекторі брехні, кількість постраждалих в дитинстві тут же впала до 29%. Аб’юзери різного роду швидко помічають, як легко здобути співчуття, просто сказавши «Я принижую, тому що мене самого в дитинстві принижували».
Ланді Банкрофт зазвичай говорить клієнтам-аб’юзерам, які прагнуть змінитися:
«Якщо спогади про важке дитинство такі свіжі в вашій душі, ви повинні добре розуміти, як почуває себе людина, яку принижують. Ви повинні пам’ятати, як це відчувати себе розтоптаним і заляканим, і чути, що ви ж самі в цьому винні. Пройшовши через це самі, ви повинні бути, навпаки, менш агресивні по відношенню до оточуючих».
Партнер постійно вишукує у вас недоліки, адже у нього низька самооцінка. Його треба підтримати
- Завжди ти все робиш неправильно
- Всі мої колишні важили до 45, може нарешті скинеш зайве?
- З косметикою ти дійсно привабливіша
Жертва насильства зазнає постійної критики від партнера, але навіть після того, як «виправляє недоліки», партнер знаходить нові. Той, хто перебуває в таких стосунках, часто вважає, що невдоволення коханої людини спровоковане ще й власною низькою самооцінкою. В такому разі жертва ризикує витратити велику кількість енергії на зміцнення самооцінки свого партнера-аб’юзера, в марній надії, що це допоможе уникнути наступного нападу невдоволення. Чи працює ця стратегія? За словами психолога Ланді Банкрофта – зовсім ні.
Виявляючи посилену турботу і увагу, ти можеш відвоювати собі трохи часу, але рано чи пізно, ситуація повториться. Коли ти намагаєшся допомогти аб’юзеру зміцнити віру в себе, його проблема стає тільки гострішою. Він чекає до себе особливої уваги, і чим більше він її отримує, тим більш вимогливим стає.
Але причина цієї поведінки не в тому, що у нього низька самооцінка, а рівно навпаки. Подумай про те, як поведінка партнера зруйнувала твою самооцінку. Якщо твоя низька самооцінка не перетворила тебе на монстра, то і для аб’юзера це не має бути виправданням.
У партнера немає здібностей до комунікації і вирішення конфліктів
Вибач, але я не звик нормально спілкуватися і розповідати про свої проблеми, навіть якщо вони стосуються тебе.
Аб’юзер принижує партнера не тому, що не може вирішити конфлікт іншим способом, а тому, що не хоче. Йому властиві нормальні здібності до вирішення конфліктів і комунікації, коли він вирішує ними скористатися. На роботі аб’юзери зазвичай нікого не шантажують, і приїжджаючи на свята до родини, не влаштовують істерик з дрібних приводів.
Але вони не хочуть стежити за собою, коли мова йде про спілкування з партнером. За словами Банкрофта, аб’юзера можна навчити найсучаснішим методам керування емоціями і пошуку взаємовигідних рішень, але в результаті вдома він всеодно гнобитиме партнера.
Партнер не вміє стримувати гнів. Йому потрібно навчитись контролювати його
Ніхто не засмучує мене так сильно, як він/вона.
Коли люди думають, що скандали, залякування та шантаж викликані гнівом, вони плутають причини і наслідки. Аб’юзер ображає партнера не тому, що не може стримати гнів, а тому, що не вважає за потрібне це робити, бо звик ображати.
Практично всі люди періодично потрапляють в ситуацію, коли вони сердяться абсолютно нераціонально, що просто шкодить їхньому здоров’ю. Люди доводять себе до гіпертонії та серцевих нападів. Але при цьому вони абсолютно не обов’язково кривдять когось.
Зазвичай у таких проявах гніву насильник звинувачує раптову неспроможність контролювати себе. Однак, як пише Банкрофт, проблема аб’юзерів не в тому, що вони втрачають контроль над собою, а в тому, що беруть контроль над своїм партнером (шляхом шантажу, залякувань,скандалів тощо). Щоб змінитися, їм потрібно не отримати контроль над собою, а відмовитися від контролю над кимось іншим.
Партнер кривдить тебе «заради твого ж блага»
Я не можу дивитися, як він/вона губить своє життя. Я занадто люблю її/його, щоб просто сидіти склавши руки.
Аб’юзери критикують партнерів, намагаються зменшити їхню самооцінку, змінити їхнє життя у вигідну для себе сторону, виправдовуючи це змінами на краще. Жертву переконують в тому, що те, що хоче аб’юзер – краще для вас. Таким чином егоїзм та намагання контролювати всі сфери життя виглядає щедрістю, а не маніпуляцією.
Що робити?
Якщо ви розумієте, що перебуваєте в аб’юзивних стосунках, найкраща порада від Ланді Банкрофта – якнайскоріше розірвати стосунки і ніколи не повертатися, адже ви не можете змусити або допомогти аб’юзеру змінитися. Ви можете лише створити контекст для змін, а інше залежить від нього/неї,тому що зміна поведінки це тільки верхівка айсбергу – змінювати потрібно цінності і світобачення аб’юзера.
Насильством є поведінка, яка:
- викликає у вас фізичний біль або страх
- систематично викликає відчуття пригніченості, провини
- використовує фізичний контакт, щоб контролювати або шантажувати вас
- позбавляє вас свободи пересування (наприклад, замикаючи в кімнаті або не даючи вийти з машини)
- залякує вас фізичною розправою
- змушує вас до сексуального чи іншого фізичного контакту
Куди звертатися?
Говорити про насильство важко, особливо коли ви в ролі жертви. Проте, щоб вирішити проблему, говорити потрібно: з сім’єю, друзями, найближчими людьми. Однак, якщо ви не знаходите розуміння і підтримки у близьких, радимо дзвонити на “Гарячу лінію”.
Безкоштовні консультації:
Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації:
0 800 500 335 або 386 (короткий номер з мобільного).
Київський центр роботи з жінками
телефони довіри:
тел.: (044) 219-44-48
тел.: (044) 213-30-38
E-mail: goncharuk@womans-center.kiev.ua
Київський міський центр соціально-психологічної допомоги
Телефон: 566-15-48. У разі потреби жертви насильства можуть перебувати в тимчасовому притулку до 90 діб.
Громадська організація «Ла Страда-Україна»
Працює для забезпечення ґендерної рівності, запобігання всім видам ґендерного насильства, зокрема насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та забезпечення прав дітей.
Тел./факс: +380 44 205 36 95
E-mail: info@la-strada.org.ua.
Центр у справах сім’ї та жінок Деснянського району міста Києва:
Надає безкоштовні психологічні та юридичні консультації. У разі потреби жертви насильства можуть перебувати в тимчасовому притулку від 1 до 3 місяців, в окремих випадках – протягом 6 місяців.
Адреса: м. Київ, вул. Курчатова 14а, телефони: (044) 518-73-72, 518-96-00.
Мережа приймалень Української Гельсінської спілки з прав людини
Безкоштовні юридичні консультації, зокрема з питань домашнього насильства. Зараз в Україні працює 32 приймальні у 23-ох областях.
