Меню & пошук

Екошкіра, паперові пакети, сортування: 6 міфів про екологічний спосіб життя

Екошкіра, паперові пакети, сортування: 6 міфів про екологічний спосіб життя

Екошкіра − не еко, а сортування не вирішує проблему забруднення


[ads-pc-2]

Носити екошкіру, мас-маркет з перероблених матеріалів, замінити поліетиленові пакети на паперові та їздити на електрокарі − це справді екологічно чи просто данина трендам? На прохання Inspired авторка telegram-каналу My Eco Routine Лада Полтавська спростовує міфи про еко-лайфстайл і розповідає, як стати свідомішим у споживанні.


Лада Полтавська, авторка telegram-каналу My Eco Routine  
Міф 1: Замінити поліетиленові пакети на паперові − це екологічно

Якщо паперові пакети зроблені з первинної сировини (тобто зі свіжої деревини), то це − не найбільш екологічний варіант. Виробничий процес створення будь-якого паперу складається з багатьох етапів, а наприклад, на «варку» деревини йде велика кількість води. Проте виробництво пластику (синтезування полімерів на основі нафтопродуктів) + тривалість його життєвого циклу + час на розкладання підказують, що пластик все ж таки шкідливіший для нас і для навколишнього середовища. Папір розкладається в землі набагато швидше і не завдає тієї шкоди, яку завдає поліетиленовий пакет, потрапляючи в ґрунт.

Що відбувається після того, як ми викидаємо пластикову упаковку в смітник? Вона потрапляє на сміттєзвалище, де лежить сотні років. Під дією сонця пластик починає виділяти небезпечні фільтрати, які разом з мікропластиком потрапляють через ґрунтові води спочатку у водойми, а потім і в наші труби, так як навіть найпотужніші системи аерації не здатні відфільтрувати найдрібніші частинки пластику. Так пластик потряпляє в наш харчовий ланцюг. Крім того, папір може бути перероблений, а тонкий маєчний пакет − ні. Для того, щоб поліетиленовий пакет був перероблений, його щільність повинна бути щонайменше 40-50 мікрон. Тоді в цьому буде сенс.

Якщо паперовий пакет зроблений з щільної recycled целюлози, то його життєвий цикл збільшується. До того ж, вже зараз з’являються більш довговічні аналоги − нанопапір і папір з додаванням латексу. Останній можна зустріти в продукції українського бренду Raw Flaw. Такий папір не рветься і не розмокає, при цьому він зроблений на основі рослинних матеріалів.

В якості більш екологічної альтернативи я б порадила завести авоську і мішечки з органічної бавовни. В них можна купувати овочі, фрукти, горішки, крупи, хліб  все, що завгодно. Для вологих продуктів, або якщо раптом ви вирішили завітати на вуличний фудкорт, є багаторазові металеві контейнери, якими користуватимуться ваші онуки.


Міф 2: Маркування Eco означає, що упаковка або товар екологічні

Насправді, складно сказати чи продукт є екологічним, не протестувавши його. Екологічність не закінчується на упакуванні. Існує багато різних критеріїв, які вказують на екологічність продукції, починаючи від технологічної складової (в яких умовах вирощувалася сировина для вашого світшота) і складу продукції, закінчуючи логістикою та упаковкою, не кажучи вже про етичну сторону питання. Я знаю багато брендів, які взагалі уникають слово «еко», але є екологічними. І знаю тих, хто спекулює на цій темі задля власної вигоди.

Якщо мова йде про продукти харчування, в цьому контексті мені дивно бачити надпис «еко». Я скоріше очікую побачити «ogranic», «vegan» або «bio». Щоб називати свій продукт органічним потрібно пройти спеціальну сертифікацію, яка підтвердить, що цей продукт відповідає нормам.

Для кожного виду продукції є своя сертифікація. Ecocert, наприклад, сертифікує косметичні засоби, що мають у своєму складі більше 95% натуральних інгредієнтів рослинного походження. Стандарт ICEA спочатку був створений виключно для продукції харчової галузі, але пізніше поширився і на інші «organic» товари. Всі продукти, марковані логотипом «Vegan», гарантовано відповідають вимогам vegan society. Для отримання права на реєстрацію в якості веганського продукту, бренд має відповідати певним критеріям: при розробці і виробництві продукту, як і серед його компонентів не допускається використання будь-яких продуктів тваринного походження (побічних продуктів або похідних), не допускаються будь-які випробування на тваринах, а також використання ГМО, які містять тваринні гени. Існує ще багато різних видів сертифікації: Cruelty-free, Fair Trade, GOTS, Nordic Ecolabel, FSC, євролист, які все частіше з’являються на упаковці.


Міф 3: Сортування сміття повністю вирішує проблему надлишку відходів

Я б не називала це сміттям. Якщо ми говоримо про ресурс, який потенційно може бути використанним повторно − це сировина. Я завжди наголошую на цьому, оскільки слово «сміття» асоціюється з непотрібом, з чимось, що не хочеться брати до рук. Я дуже хочу, щоб з часом у людей з’явилося розуміння, що пакет, в який загорнуті макарони або картонна упаковка від соку − це цінний ресурс, який дає нове життя іншим речам.

Але сортування − це лише інструмент в боротьбі з надлишковим виробництвом. Він не вирішує проблему, він її пригальмовує. Оскільки більшість видів сировини мають недовготривалий життєвий цикл (виняток − скло і метал, при переробці вони не втрачають своїх якостей), така сировина не може бути перероблена нескінченну кількість разів.

Так, наприклад, целюлозні волокна можуть бути використані 3-6 разів. Це означає, що в процес повторного виробництва необхідно включати нові волокна, щоб її відновити. Теж саме відбувається з пластиком. Залежно від виду та щільності, такий матеріал можна піддати переробці 2-3 рази*. Це складний термічний процес, який з кожним разом погіршує якість сировини.

Рано чи пізно такі речі відправляться на сміттєзвалище, хочемо ми того чи ні. Тому замість того, щоб боротися з наслідками, важливо їх попереджати. Уникати імпульсивних покупок і користуватися тим, що є якомога довше.


Міф 4: Екошкіра − екологічний та етичний замінник натуральної шкіри

Мене досі дивує, коли я чую слово «екошкіра». Хтось може подумати, що це шкіра з ананасового листя або з евкаліпту, але ні. Це просто штучна шкіра, яка зроблена без використання PVC.

Оскільки натуральна шкіра вважається неетичною і її використання є неможливим в окремих випадках, винайшли більш економний і недорогий замінник. Технологічний процес виготовлення екошкіри полягає в тому, що на бавовняну або поліефірну тканину наноситься шар поліуретану з мікропорами. Він утворює плівку, яка володіє високою зносостійкістю і морозостійкістю. На цьому плюси закінчуються. Якщо натуральну шкіру використовувати негуманно, то використовувати екошкіру − неекологічно.


Міф 5: Купувати одяг у мас-маркеті з переробленого поліестеру або «океанського пластику» екологічно

Хтось вважає екологічною тканину з перероблених pet-пляшок або «океанічного пластику», але варто враховувати, що на переробку також витрачається енергія, вода та інші ресурси. Я б намагалася уникати чи хоча б зменшила кількість речей, які купуються у мас-маркеті, навіть тих, що зроблені з recycled поліестеру, оскільки своєю політикою мас-маркет-бренди лише стимулюють надмірне споживання, зводячи нанівець всі свої «зелені ініціативи».

Для себе я виокремила 10 основних принципів екологічності:

  • екологічно чисті та довговічні матеріали, наприклад, органічні матеріали (льон, бавовна), тканини з коноплі й кропиви, бамбук, tencel (евкаліпт), ingeo (на основі цукрової тростини),
  • раціональне виробництво,
  • мінімальні викиди,
  • локальність,
  • справедливі умови праці,
  • відмова від тестування на тваринах,
  • прозорі виробничі та бізнес процеси,
  • можливість повторного використання,
  • висока якість, 
  • чесна цінова політика.

Коли хоча б один з цих факторів ігнорується, про яку етичність або екологічність може йтись?

Що стосується споживання − кожен обирає той варіант, який йому ближче. Купувати можна як у невеличких локальних брендів, так і в шоурумах charity-формату.


Міф 6: Електрокари − екологічна альтернатива звичайним автомобілям

Експерти з норвезького науково-технічного університету довели, що електрокари можуть забруднювати повітря навіть більше, ніж звичайні авто. Вони завдають значної шкоди як під час виробництва, так і після завершення терміну експлуатації, адже батареї потрібно міняти раз на 3-5 років, тим самим збільшуючи кількість викидів і посилюючи парниковий ефект.

Енергія, від якої заряджається електромобіль не береться з повітря. Часто для цього використовують традиційні виробничі ланцюжки і невідновлювані енергоресурси (електроенергія надходить від тих же вугільних електростанцій). Залишається лише сподіватися, що з часом компанії повністю перейдуть на альтернативні види енергетики і знайдуть більш екологічні варіанти утилізації акумуляторів.

Фото: Лада Полтавська


* 02.03.2020 в статтю внесли правку, раніше було некоректно вказано, що пластик можна піддати переробці від 6 до 16 разів.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: