Зачитано: Дана Павличко про книжки для насолоди та щастя
Зачитано: Дана Павличко про книжки для насолоди та щастя
«Великий плюс чесної та якісної освіти в тому, що ти просто читаєш і пишеш»
[ads-pc-2]
У рубриці «Зачитано» Inspired спілкується з цікавими людьми про книжки, до яких варто повертатися. Директорка видавництва «Основи» Дана Павличко розповідає, як полюбила книжки, чим читання для насолоди відрізняється від читання для користі, і обирає три улюблені книги, які часто перечитує.
«Три мушкетери» замість катання на велосипеді»
Я народилася в сім’ї, де обидва дідусі – письменники, і читання було найважливішим завданням, щоб бути розумною та освіченою. Зізнаюся, коли була маленькою, то читала «з-під палки», іноді замість катання на велосипеді чи гуляння з друзями. Для мене нормальним було у сім років сидіти за товстезними книгами, наприклад читати «Три мушкетери». Я читала дуже багато, але не розуміла, наскільки це важливо. Це було просто приємно, я отримувала від цього задоволення. Але зрозуміла цінність книжки я вже в дорослому віці, коли вчилася в університеті.
Читання, як і освіта, це те, що потрібно для насолоди. Я бачу, як в Україні пишуть про книжки, які книжки читають. І чомусь часто люди вважають, що від читання обов’язково треба отримувати користь. Але користь у нашій голові не завжди асоціюється з чимось приємним і вимагає зусиль. Є колосальне щастя в житті – просто кайфувати. От я просто кайфую від книжок, мені подобається сам процес.
Ще читати потрібно, аби добре мислити, писати та збирати аргументи для того, що пишеш. Я навчалася за кордоном, там ми цим займалися постійно і я нарешті зрозуміла, наскільки це важливо. Великий плюс чесної та якісної освіти в тому, що ти просто читаєш і пишеш.
Навіть коли я читаю з практичною метою, наприклад, мені треба прочитати книжку для роботи, професійну літературу, я все одно кайфую від цього. Тому що кожна книжка – це новий світ, і я отримую велике задоволення від того, що дізнаюся щось нове.
«Нью-йоркська трилогія»
Коли я в шкільному віці поїхала вчитися за кордон, там усе навчання було англійською мовою. І мову я вчила через літературу. Пригадую, перша книжка, яка мене справді зачепила – «Нью-йоркська трилогія» Пола Остера.
Це роман, фантастичний, і я взагалі була вражена, що можна читати щось настільки сучасне, цікаве і філософське, чого ми не робили в школі в Україні. Певною мірою ця книжка змінила моє життя, тому що вона змінила моє ставлення до художньої літератури загалом. Передусім, я інакше почала читати, бо в Україні в школі ми переважно читаємо з-під палки. Не для насолоди, а потім учителі нам нав’язують те, як ми повинні це сприймати. А насправді літературу ми повинні сприймати так, як ми хочемо. Ми маємо ставити запитання, не погоджуватись, розвивати свою уяву.
Я думаю, навіть у зрілому віці треба вчитися поза класичною освітою.
Наш викладач дуже цікаво подавав свій предмет і добре працював з аудиторією. Ми багато думали, ставили запитання, не погоджувались, обговорювали, і він вітав думки всіх. Головне – аби думки були обґрунтовані. Це був перший крок до того, як правильно треба вчитись, і того, що освіта – це весело. Ми багато взаємодіяли з книгою, а тому читали її якісніше та повніше.
Завдяки цій трилогії я зрозуміла, що література – це спосіб пізнання світу та себе. Я думаю, навіть у зрілому віці треба вчитися поза класичною освітою. Багато читати, виписувати, підкреслювати і повертатися до нотаток і книжок.
Що робити, аби читати більше та краще
Відсутність часу – брехня і відмовка. У мене маленька дитина, власний бізнес, життя поза роботою, в якому я ходжу на концерти, виставки, зустрічі, але місце для книги в мене завжди знаходиться.
Читання – це звичка, до якої себе треба привчити. Не дивитись у телефон, не заходити у Facebook тощо. Просто читайте 15 хв на день: у транспорті, перед сном, у черзі, в таксі. Ви здивуєтесь, наскільки багато ви можете прочитати. Насправді час для цього завжди є.
Сьогодні я читала в таксі. Здебільшого читаю перед сном. Це для мене дзен-час, бо я можу побути на самоті й мене це заспокоює. Це суперснодійне, щоразу після читання дуже гарно сплю.
Читання – це певною мірою робота, але вона повинна бути в насолоду.
Я читаю художню літературу, нон-фікшн і часто класику. Зараз перечитую філософію. Я намагаюсь читати в різних жанрах. Якщо не подобається книжка, залишаю її і починаю щось нове. Читання – це певною мірою робота, але вона повинна бути в насолоду. Нам має бути цікаво – отримувати нові відповіді.
Мені здається, це наша людська натура – ставити запитання і цікавитись, що далі. Це якраз те, що нас веде вперед, що підбурює інновації, внутрішнє зростання. Це можна стимулювати, ми весь час повинні рости, не залишатися на місці. Читати нові книжки, відкривати нові теми, бігти далі. Без читання це просто неможливо, неможливо бути ні розумним, ні щасливим, ні успішним.
Книжки, до яких повертаєшся
Платон – «Держава»
Люди читають нон-фікшн з бізнесу, менеджменту. Але все уже написано в книжках з класичної філософії
У цій книзі – відповіді на багато питань про буття: як жити? що правильно? що неправильно? як отримувати насолоду від життя? як виховувати дітей? Люди читають нон-фікшн з бізнесу, менеджменту. Але все уже написано в книжках з класичної філософії, там є всі правила менеджменту, які тепер просто знову «пережовують».
Якби у мене був список топ-10 книжок, які треба прочитати, щоб бути щасливою та освіченою людиною, то я рекомендувала б Платона. Він дає розуміння того, чим є щасливе життя. Насамперед це гідне життя, побудоване на власних принципах. Гідність потрібно пізнавати усе життя.
Вільям Голдінг – «Володар мух»
Дуже складна для читання, але фантастично написана книга. Ми читаємо її в школі, але мені здається, що до неї потрібно повертатися якраз у зрілому віці. Тому що тут не про насолоду від життя, а про протилежне. Про жорстокість, про те, як ми неправильно взаємодіємо одне з одним.
Якщо Платон писав про розвиток, то це про людську деградацію. Її варто читати, щоб зрозуміти, яким чином люди іноді приходять до влади.
Люди, які цікавляться політикою і тим, що відбувається навколо, мають прочитати Гоббса.
Томас Гоббс – «Левіафан»
Гоббса читала в університеті. Коли вчила політику, історію, філософію, це була обов’язкова книжка. По суті, вона про державу. Держава – це левіафан (біблійне морське чудовисько – ред.). Люди, які цікавляться політикою і тим, що відбувається навколо, мають прочитати Гоббса.
Мені хочеться мотивувати людей, аби вони цікавилися політикою і мали бажання йти голосувати. Бо політика – це все навколо нас. І нові велосипедні доріжки теж.
Фото: Анна Бобирєва
Підписуйся на наш Telegram, щоб не пропускати найцікавіші тексти.
