[ads-pc-2]

Настя Гуз – фотограф з Одеси, яка говорить про «красу в очах» як головний поштовх до роботи, і здається, що вона дійсно знімає душі, а не просто обличчя людей. Отже, ми запитали Настю про три основні джерела натхнення. 

Джерело перше: портрет, або людина

Подорожую я багато, але виключно східними країни – Шрі-Ланка, Індія, Непал… І місцеві жителі там зовсім не схожі на тих людей, яких звикли бачити ми з вами. Гуляючи вузенькими вулицями, можна неодноразово натрапити на композиційно складну, цілісну сцену з життя індусів. Це якась інша, незнайома нам буденність. Щоправда, до туристів з величезними камерами там вже звикли, і поряд з особливо колоритними персонажами іноді стоять менеджери, не дивуйтеся. Попереджаю: не варто давати гроші за фото, адже, наприклад, дітей можна фотографувати за цукерки. Зробити кілька яскравих кадрів можна навіть під час служби в буддійських монастирях – головне стати «своїм» і не боятися.

Джерело друге: світло

Коли ви не просто обираєте тур і насолоджуєтеся пейзажами, а ставите за мету зробити вдалі фотографії, будьте готові прокидатися о четвертій ранку та нести за плечима тринадцять кілограмів техніки. Світанок в Гімалайських горах вартий того, аби його побачити, повірте. Взагалі, початок дня часто дивує несподіваними картинами. Наприклад, нахабні мавпи, яким вранці торговці видають банани та ананаси заради власного спокою протягом дня, теж потрапили до моїх фотоархівів. А крадуть мавпи все одно, тільки-но у туристів, тож будьте обережні. Захід сонця в Гоа нагадує кіносеанс. До нього готуються, займають місця на пляжі заздалегідь, навіть питають один в одного – «А ти будеш?» Це своєрідна індійська традиція – дякувати за день.

Джерело третє: місце і настрій

Намагайтеся відкривати для себе нові місця кожного разу, коли подорожуєте. До речі, Непал відкрив світові саме українець, одесит Борис Лисаневич. Це було ще за часів відсутності цивілізованих доріг, коли будь-що носили на головах. Ось, наприклад, несе чоловік холодильник – то й що з того, що несе його на спині? Тут хлопці у п’ятнадцять років вже підіймають по вісімдесят кілограмів на кожного, і нікого це не дивує. Він відкрив у Непалі перший готель під назвою Royal Hotel, і туризм почав набувати розвитку.

Поділюсь ще трохи враженнями від мандрівок. Кажуть, там, де ступав Будда, розквітали лотоси, а мені здається, що вся Індія – то загадкова країна-брунька, яка розкривається далеко не перед кожним. От уявіть собі: ви стоїте посеред людної вулиці, і жінки ідуть прати одяг до річки Ганг, аби потім відбити його там же, на камінні, і бачите, що їхня білизна залишається білою, як в рекламі – і це після Гангу! Є, напевно, якийсь секрет, мені його не збагнути. Коли згадуєш Індію, в голові постають чайні плантації та рисові поля, чутно, як діти крутять молитовний барабан, а маленькі дзвоники на шиях у віслюків лунають піснею за спиною… Десь на висоті 5100 метрів думки закінчуються, мозок поступово втрачає здатність мислити. Тож відчувайте серцем, і вам натхненних кадрів!