[ads-pc-2]

Відомі російські руфери Віталій Раскалов, Вадим Махоров та Марат Дюпрі кілька місяців тому побували в Дубаю, який за останні 10 років практично відібрав звання всесвітньої столиці хмарочосів. Тому для хлопців тут знайшлося чимало місць, де можна пофотографувати місто з висоти.

Вадим Махоров: Дубай мене вразив ще до того, як я приземлився. Наш літак йшов на посадку, а все, що я бачив в ілюмінатор – це величезні дорожні розв’язки в пустелі і достатню кількість вулично-дорожніх “сіток” без будинків, які за задумом повинні сформувати в майбутньому квартали. Далі був термінал аеропорту, по якому я йшов нескінченну кількість хвилин, щоб лише дійти до паспортного контролю. У Дубаю все велике, тому аеропорт теж зобов’язаний бути великим.

Отже, було вирішено відірватися в Дубаю по повній, але за мінімум грошей. Дубай – розкішне і дороге місто, але, як виявилося, не потрібно бути шейхом, щоб отримувати задоволення від перебування в ньому. Продукти в Дубаю дешевші, ніж у Москві та в будь-якому іншому місті РФ. Громадський транспорт – та ж ситуація. А пересуватися на таксі по Дубаю навіть вигідніше, ніж на метро, ​​якщо вас троє. Тому, прихопивши снікерси і соки, ми вирушили підкорювати перші висотки.

У Дубаю дуже мало громадян ОАЕ, а іммігрантів там, наскільки я чув, більше половини. У Дубаю в основному приїжджають працювати з менш багатих країн – Індія, Пакистан, Філіппіни. І, незважаючи на це, в ОАЕ немає ніяких націоналістів, ніхто не кричить “Дубай шейхам!”.

Весь колорит місцевого населення можна побачити в метро, ​​яке до речі тут теж дуже сучасне. Посадка і висадка з вагонів в годину пік – це щось. “Понаїхавші” індуси, котрі звикли, що в перенаселеній Індії їм зазвичай не вистачає місць у вагонах, не дотримуються правил посадки пасажирів. Як тільки двері відкриваються, індуси натовпом завалюються в вагон, при цьому не випускаючи і навіть заштовхуючи назад людей, які хотіли б вийти на цій станції.

У Дубаю дуже складно пересуватися пішки, скрізь все перерито через величезні будівництва, мало пішохідних доріжок, величезні автостради, які неможливо перейти. Найоптимальніше для пересування – це таксі або, на худий кінець, метро. Вся зелень в Дубаю – штучно вирощена, всі будинки побудовані в районі голої пустелі.

У Дубаю не можна ходити за ручку або цілуватися (навіть туристам), але ніхто ніколи не змусить дівчину одягнути паранджу, якщо вона сама цього не захоче. Марат говорив, що дівчата в ОАЕ недоторкані, з ними ніхто не буде розмовляти і чіпати. Але на ділі нам це перевірити не вдалося, так як подорожували ми чоловічою компанією.

В цілому, у мене багато вражень від цього міста, багато що мені здалося дивним і незвичайним, особливо в сенсі життєвого укладу.