[ads-pc-2]

Розмови зі спеціалістами ІТ-сфери останнім часом переважають у рубриці «Книги». Ось і сьогодні поспілкувався із цікавою особистістю, активним PR-ником і просто симпатичною дівчиною, котра працює в IT-компанії SysIQ. Знайомтесь – Катерина (або просто Rina):

– Привіт! Для початку розкажи читачам Inspired трохи про себе: хто ти є, чим займаєшся в оффлайн-житті, про роботу, хобі та решту цікавих фактів про себе.

– Займаюсь піаром в сфері IT. Про сферу зазвичай кажу, бо з часом робота переважно в ІТ стала для мене принциповим питанням. Тому що айті – це добре. Динамічна сфера, яка впливає щодня на наше життя, а круті технології та нові ґаджети першими звісно починають використовувати люди з технологічних компаній.

І крім того, тут можна зустріти максимальну концентрацію розумних, прагматичних та освічених людей. Вони дуже цікаві для мене і подобаються мені. Крім того, спілкування із ними вчить мене щоразу, почувши щось нове, лізти за роз’ясненнями в інтернет чи запитувати людей довкола, не відмахуватись від нових знань, навіть якщо вони не профільні.

Хобі – кулінарія, комп’ютерні ігри, мандрівки. Кулінарія – заняття доволі творче, відкрила її для себе, коли перейнялась станом свого здоров’я. Тут і хімія, і фізика, і навіть трохи езотерики, якщо сунутись в зовсім незнайомий рецепт / процес :) Можливо, це стане колись моєю основною професією.

– У нас блог про натхнення, а рубрика – про книги. Тому почнемо із натхнення. Що тебе зазвичай надихає?

– Нові знання мене надихають. Якщо є якесь завдання і не вистачає натхнення, намагаюсь максимально вивчити сфери, котрі стосуються цього завдання. Як подумаєш, що за кожною маленькою справою заховано велетенський всесвіт – ставлення до справи одразу змінюється. Наприклад, мало просто організувати відео-інтерв’ю. Треба ще знати, які кольори одягу і як виглядають на камеру, розуміти роль жестикуляції (і роль педагогіки, коли про жестикуляцію треба розповісти тому, кому – власне – і треба буде жестикулювати), а з жестів можна перескочити на психологію. Ось таким нехитрим способом я намагаюсь робити своє життя цікавіше :) Ну і користі це приносить немало.

Ще надихають фізична праця і спорт. Все ж є щось хворобливе в тому, що сидиш мінімум 8 годин на добу за комп’ютером. Здається, від цього можуть з’явитись не лише психічні розлади, але й проблеми із тілом. Нові ідеї приходять часто під час занять спортом, перекопування грядок чи миття підлоги під диваном. Береш ганчірку, лізеш під диван, чхаєш від пилюки (якщо у вас під диваном пилюки немає, рецепт може і не спрацювати), – і тут раз, перед очима виникає стрункий концепт якого-небудь івента! Головне – одразу записати або хоча б обговорити із ближнім цю ідею (можна прямо з-під дивану).

– Важко працюється в IT-піарі? Є якась специфіка? Що б ти порадила тим, хто хоче йти в маркетинг / піар одразу після вишу і саме в ІТ?

– Гадаю, важко працювати на будівництві :) А в піарі весело, радісно та цікаво. Тут й аналітична робота, й організаційна, ну і можна багато спілкуватись із різними представниками світу високих технологій. Нещодавно мала щастя поскаржитись на додаток Фейсбука власне представнику Facebook. Не впевнена, що додаток став працювати краще, але я здобула душевний спокій :)

Порадити можу наступне: не піарте компанії, продукт яких вам самим не подобається – втратите самоповагу, а працювати в таких умовах неприємно (постійне відчуття, що брешеш аудиторії, і аудиторія про це знає). І постійно вчіться всьому. Не піару, ну або, не лише піару. Вчіть математику чи хімію, хоча б документальний фільм про Теслу подивіться. Не давайте собі зав’язнути в безкінечних тренінгах та лекціях від інших піарників. Нехай ваші авторитети будуть дійсно крутими – Огілві замість СММника Васі Пупкіна, хай навіть у нього є макбук, а у вас немає.

І сприймайте критику спокійно. А то, буває, напишеш комусь у Facebook, що проект у нього не дуже, і тут, і там провисає – і одразу отримуєш у відповідь істерику та бан. Ми всі робимо дурниці: якщо вам на це вказали публічно – визнайте та виправте. Спочатку від цього трохи болітиме ваше еґо, але це – хвороба росту: можна і потерпіти трохи.

Не піарте компанії, продукт яких вам самим не подобається – втратите самоповагу, а працювати в таких умовах неприємно (постійне відчуття, що брешеш аудиторії, і аудиторія про це знає).

– Про роботу поговорили, тепер про книги. Що зазвичай читаєш? Навіть не так: чи багато ти читаєш? Які книги? Чи є улюблені автори / цикли книг / жанри?

– Важко сказати, чи багато читаю: менше, ніж хочеться, це точно. Читаю взагалі все: романи, фантастику й фентезі, научпоп, біографії, поезію. І звісно, в кожному жанрі є улюблені автори: з жіночих романів це – Вікторія Токарєва та Франсуаза Саган, є ще Людмила Уліцкая, чий талант ціную, але в ній для мене забагато побутового жаху та чорнухи. Фентезі та фантастика: наприклад, Генрі Лайон Олді з захопливим «Ахейським циклом», – все моє покоління в школі зачитувалося грецькими міфами, а ця книга – цікаве переосмислення і переробка міфів та історій про стародавню Грецію. Зараз от переглянула відзняті серії «Гри престолів», і мене не полишало відчуття про те, що герої серіалу з’їхали з глузду. Розвіяти це враження у мене вийшло, лише почавши читання книги: на жаль, в серіалі пропущено чимало контексту та роздумів, від чого деякі події мають божевільний вигляд. Сюди ж можна віднести Тетяну Толстую («Кысь») – чарівний пост-апокаліпсис, Лінор Горалік («Нет») та Дмитра Бикова («ЖД»).

Биков, до речі, – це же й доволі пристойні вірші. Я взагалі люблю поезію, але про це нікому не зізнаюсь. Бродський, Єсєнін, все Срібне Століття з їхньою чудесною лірикою.

– Назви три книги, що тебе найбільше вразили за минулий рік. Яку книгу ти би порадила прочитати взагалі всім?

– Біографія Стіва Джобса вразила. Ну, думаю, тут справа не в книзі, а в самому Джобсі :) «ЖД» вже згадувала, ще біографія Дональда Трампа. Взагалі книги про успіх треба читати, аби зрозуміти, що ні в них, ні на тренінгах особистісного зростання, ні ще десь не роздають Універсальний Рецепт Успіху.

Всім? Всі – це дуже багато, так що: азбука, Дао Де Цзин, підручники з математики, фізики, біології. Решта – опційно. Хотілося б назвати яку-небудь книгу, котра вчить здоровому глузду та критичності мислення, але на жаль, тут та сама історія, що із успіхом: універсального засобу немає, лише робота над собою.

– Як ставишся до прогнозів, що ось, вже скоро паперові книжки помруть, і ми усі будемо читати суцільні кіндли та айпади?

– Чудово ставлюсь. Сама читаю виключно з айпаду, мамі подарувала планшет, ще дуже хотіла би суцільного запровадження планшетів у школах, страшно згадати, з якими рюкзаками ми ходили на уроки (там було кілограмів 10 літератури).
Я коли переїжджала в нову квартиру, забрала свої книги у мами. Тепер вони гарненько стоять під стінкою стосиками. Але нові паперові купувати не стану. Це не екологічно й не прагматично: зрештою, паперові книги часто продають дорожче, а багато електронних видань можна завантажити безкоштовно, а прочитавши, заплатити авторові за встановленим тарифом чи стільки, скільки вважаєш за потрібен (наприклад, нова книга Макс Фрай так розповсюджується).

– В книжкові магазини ходиш? Якщо так, то що тебе в них радує, а що – засмучує?

– Ходила раніше, до айпада. Тоді вони були моєю Меккою. Годинами могла ходити, задавати книгам запитання, відкривати на випадковій сторінці й читати відповіді. Або читати по 1 сторінці з декількох книг, а потім намагатись придумати спільну історію для прочитаного. Та й просто ця атмосфера тисяч нових історій заворожує.

А зараз я захопилася кулінарією, і в мене нова Мекка: магазини з дивними продуктами та кулінарні сайти :)

– Будемо завершувати. Наостанок – твої побажання читачам Inspired.

– Будьте допитливими: навколо нас – дуже цікавий та класний світ, ми живемо в дивовижні часи.

Фото – зі сторінки Rina у Facebook