[ads-pc-2]

Встигли скучити за нашими інтерв’ю? Не варто: ми повертаємось до розмов із цікавими людьми про те, що вони читають, чим захоплюються і як поєднують літературу та інші хобі із роботою та буднями. В гостях у редакції Inspired – чудова дівчина Інесса Паридуха (втім у вас, напевно, вже немає сумнівів, що “не-чудових” людей ми не запрошуємо: вони ходять в гості до інших блогів :) ). Працює вона маркетологом в компанії HostPro; а поговоримо ми про… втім, Інесса сама все розкаже:

– Привіт, розкажи нашим читачам трохи про себе і про те, чим ти зараз займаєшся

– Привіт. Мене звати Інесса. Я інтернет-маркетолог, трохи гік, трохи геймер, блогер-аматор та ще багато чого потроху. Полюбляю якісну гарну музику, цікаві книжки та подорожі, час від часу відвідую етнофестивалі. :) Оцим всім і займаюся з різною періодичністю увесь свій час.

А найбільшою моєю мрією є політ у Космос.

– Цікаво: різні захоплення, різні джерела натхнення… А які книги тебе зазвичай надихають? Що любиш читати? Що не любиш, але читати доводиться? :)

– Взагалі-то книги – це те, що супроводжує мене усе моє життя, скільки себе пам’ятаю, адже навчилася читати років в п’ять. І потім відібрати в мене книгу вже було неможливо. У свій час я перечитала багато класичних творів, в тому числі пригодницьку класику (Дюма, Майн Рід, Жюль Верн). Але років з 18 моєю пристрастю є фентезі. І якщо раніше я читала будь-які книжки цього жанру, які потрапляли мені до рук, то зараз вже стала більш перебірливою. Улюблені автори – Роджер Желязни, Анджей Сапковський, Джордж Мартін, Ольга Громико.

Якщо чесно, то я не дуже полюбляю читати будь-яку навчальну літературу. Я рідко дочитую такі книжки до кінця, хоча намагаюсь змінити цю ситуацію.

– Гаразд, тоді назви, будь ласка, три книжки, котрі на твою думку варто прочитати кожному найближчим часом

– “Маленький принц”. Я не читала цю книжку, мабуть, з часів школи. А зовсім недавно мені нагадали про неї, і я зрозуміла, що це варто робити хоча б час від часу. Вона допомагає згадати, що дійсно важливе у нашому житті. Що усі цифри, правила та розпорядки – це дурниця, а найважливіше у нашому житті це те, що “можна побачити лише серцем”.

Нещодавно я почала читати Стівена Гокінга “Коротка історія часу” і планую найближчим часом прочитати інші його книжки для широкої аудиторії. Не можу сказати, що ці книжки слід читати кожному, адже вони досить специфічні. Втім, просто вражає, що ми насправді нічого не знаємо про закони нашого Всесвіту, адже, по суті, ні у школі, ні в університеті нам про це майже не розповідають. А ще більше мене вразило те, що люди завжди намагалися осягнути закони Всесвіту, не маючи під рукою не те що комп’ютерів, а навіть й телескопів. В якийсь момент задаєш собі питання: “А що ти знаєш про навколишній світ, враховуючи те, що у будь-який момент ти можеш отримати доступ до будь-яких досягнень людства?”

А для задоволення і відпочинку я рекомендую Дугласа Адамса “Автостопом по Галактиці”. Це не моя улюблена книжка, але, мені здається, вона буде цікава будь-якому читачеві, навіть якщо він не є фанатом жанру фантастики. Це досить божевільний і кумедний твір.

– Знаю, що окрім маркетингу та книжок, в тебе серед захоплень – гра із доповненою реальністю Ingress. Що це і як це “працює” і взагалі як в це грають?

– Ingress – це моє головне захоплення останні 2 місяці. В якомусь плані це ідеальна гра саме для мене, адже, по-перше, це гра, а я вже казала, що я трохи геймер. По-друге, це гра, в яку грають за допомогою додатку на смартфоні або планшеті на Android (тобто треба бути трохи гіком). Ця гра відбувається на вулицях міста, а отже підходить тим, хто любить багато гуляти. І вона дуже соціальна :)

Але почнемо з самого початку.

Ingress – це ігра з доповненою реальністю, яку створив Google. В цю гру грають у всіх більш-менш великих містах світу. І, як зазвичай, тут не обійшлося без легенди.

Все почалося з того, що у різних куточках світу почали відбуватись загадкові явища та з’являтись дивні об’єкти. Niantic Project (лабораторія, що займається розробкою гри) назвав ці об’єкти порталами. Невід’ємною прикметою порталу є те, що він прив’язаний до якоїсь цікавої споруди, пам’ятнику, незвичної точки на місцевості. Є теорія, що портали ведуть у інший вимір, де живуть Шейпери. І саме через портали мешканці іншого виміру впливають на наш розум.

Звичайно, такі резонансні події не могли залишити людей байдужими і одразу виникло два ворогуючих табори: Супротив (Resistance), прихильники якого вважають, що людство не має підпадати під будь-який вплив, та Просвітлення (Enlightened), яке, в свою чергу, притримується думки, що шейпери несуть тільки корисні знання та більш швидкий розвиток.

Протистояння двох команд відбувається по усьому світу і полягає у захопленні існуючих порталів. Захопивши декілька порталів та маючи ключі від них (ключ може випасти з порталу при виконанні певних дій), їх можна поєднати між собою лінком. Три послідовно з’єднаних портали утворюють поле, яке і є головною метою гравця і команди.

У гри є багато переваг. По-перше, це, звісно, необхідність багато ходити або їздити на велосипеді. Зазвичай, це 2-4 години майже кожний день. Звичайно, це залежить тільки від бажання гравця, але ігровий азарт змушує забути про час. По-друге, крім перебування на свіжому повітрі та руху, починаєш краще орієнтуватися на місцевості та дізнаєшся про усі цікаві точки у своєму місті. І, по-третє, це, звичайно, нові знайомства та спілкування з людьми зі схожими інтересами. Треба відмітити, що розробники постійно вносять в гру якісь зміни, додаючи цікавості. І все більше зводиться до того, що гравці змушені об’єднуватись для того, щоб досягти певного результату. Доходить навіть до тактичного і стратегічного планування дій певних гравців.

Цікаво, але грають в цю гру не студенти, як можна очікувати, а дорослі люди віком від 25 до 30 років. Втім, є й молоді гравці, але на відношенні один до одного це ніяк не відображається. Кожному новому гравцю у команді дуже раді, адже поки що в Вінниці та й взагалі в Україні гра ще не набула великої популярності. Тому при бажанні долучитись – довго думати не треба :)

– Про ігри поговорили, повертаємось до книжкової тематики. Де зазвичай купуєш книжки (якщо купуєш) – в інтернеті, в книгарнях? Чи завантажуєш із “Флібусти” все?

– Останні три роки я читаю книжки в електронному вигляді з рідера. Поки що, на жаль, я не купую усі такі твори. Але поступово привчаю себе до цього. Улюблених авторів, які випускають книжки зараз, я намагаюсь купувати. Більш старі, зазвичай, завантажую безкоштовно.

– Чого тобі, як читачеві, бракує у вітчизняних книжкових магазинах й у видавничій справі в цілому?

– Чесно кажучи, я перестала ходити до книжкових магазинів (хіба що для того, щоб купити книгу у подарунок). Але іноді простіше та дешевше знайти книгу через інтернет та замовити її доставку. Я вважаю, що ціни на книжки в нас дуже високі. У Петербурзі ті самі книжки можна купити у 3-5 разів дешевше. Читання і так не є захопленням більшості, а високі ціні відлякують навіть тих, хто полюбляє читати. Звичайно, такі люди не кинуть своє захоплення, але знайдуть більш зручний та дешевий спосіб.

– Що ж, дякую тобі за розмову, гадаю, нашій аудиторії було цікаво. І наостанок – твої декілька побажань читачам Inspired

– Моє головне побажання: відкривайте для себе щось нове. Ми живемо у світі, де інформація переповнює простір, але більшість часу перебуваємо в одному і тому стані, навіть не намагаючись виглянути “назовні”.

Читайте нові книжки, дізнавайтеся про нові досягнення, грайте в ігри, подорожуйте, розважайтеся.

Не будьте занадто серйозними та занадто дорослими. Пам’ятайте, що найважливіше в цьому житті – не речі, а люди і враження. Адже саме це дарує нам найбільше щастя у житті.

 Фото – зі сторінки Інесси ВКонтакті