15 цитат з нової збірки віршів Сергія Жадана
15 цитат з нової збірки віршів Сергія Жадана
Про Донбас, кохання, самотність та літературу
[ads-pc-2]
Inspired спільно із видавництвом Meridian Czernowitz пропонує підбірку цитат з нової збірки віршів Сергія Жадана «Антена», яку поет презентуватиме в Києві 14 вересня.
«Антена» – 80 нових віршів, написаних автором упродовж останніх двох років. Ілюстрації до збірки зробив харківський художник Гамлет. Невідомо, на чому тримається чутливість «Антени», але це 80 спроб упіймати коливання повітря, вловити перетікання в просторі невидимих радіохвиль, відчути на дотик час, у якому ми живемо, яким ми дихаємо, який ми проговорюємо. Час, кожен доторк до якого лишає опік. Час, у якому приватні щоденникові записи можуть виявитися воєнною хронікою, а біблійні історії – ранковими новинами.
1.
Хлопчик лишає батьківський дім,
як ранкове сонце лишає тьму.
На кожному з нас, тесле, стоїть тавро, тавро любові і самоти.
Коли в тебе народиться син, він пояснить тобі чому.
2.
Коли вона засинала йому на плечі,
сни приходили до неї із потойбіч.
І тому, що він міг торкатись її лише вночі,
він і любив ніч,
найбільше любив ніч.
3.
Ти ж бачиш, як їй важко бути з усім цим самій?
Що там собі думають твої святі?
Хай її смуток буде також і мій.
Крім неї, в мене нічого немає в цьому житті.
4.
Моя любов, як ця осіння смола.
Де ти була, любове, коли нас убивали, де ти була?
Скільки ти ще проступатимеш крізь отвори у повітрі?
Скільки ти ще проростатимеш із випаленого тла?
Той, хто створив цей світ, не враховував зла.
5.
я хочу, щоб сонце стояло над кораблями,
щоби птахи відбивались на поверхні озер та боліт,
щоби ти й далі скріплювала собою весь цей світ.
Весь цей світ.
З радощами і жалями.
6.
Зима добігає кінця, попереду півжиття ще.
І обрис гори за рікою, мов обрис її плеча.
І тут ніхто її не пам’ятає, хоча
саме її забути було найтяжче.
7.
Я запам’ятаю світло – тепле й дражливе,
запам’ятаю червоне повітря в синіх кварталах,
а ще запам’ятаю, що все головне і важливе
ти залишив між слів – у паузах та інтервалах.
8.
Історії про любов завершуються того ж таки
вечора, десь на вулиці, коли їм обом стає
так самотньо, ніби холодним долоням,
схованим у різних кишенях пальта.
9.
чоловіки закохуються так,
як кити вистрибують на берег –
без жодного шансу на повернення.
10.
Цілуйся з тими, хто ні в що не вірить,
цілуйся з тими, хто втратив мужність.
Даруй їм рештки солодкого кисню.
Даруй повітря
тим,
хто задихається.
11.
Політика – це любити тоді, коли лякає
саме слово любов, коли не шкодують бранців.
Релігія – це відчути на дотик, своїми руками,
як знімаються шви із того, кому не давали шансів.
12.
Птахи над ними завмирають щоразу –
чутливі, як слухові апарати.
Бути соняшником в полях Донбасу –
це знати, як жити й за що помирати.
13.
За дві тисячі років людство зрадило всіх своїх геніїв.
Світ заплутався в спробах виправдатись.
Світ виявився безнадійно непристосованим до життя.
Для свого виправдання він вигадав художню літературу.
14.
Я хочу знову відчути, як відігріваються й болять
березневі ріки під крижаною обновою.
Навіть якщо голос її складатиметься з проклять,
хай ці прокляття звучать моєю мовою.
15.
Дякую тобі за те, що в цьому світі принципових і рішучих,
тих, хто заганяє себе в капкан, спеціально для того,
аби потім гризти собі задню лапу, гнівно виючи від обурення,
в цьому світі тих, хто завжди має щось сказати,
хто ніколи не промовчить,
бодай щось можна заримувати,
щоби потім претензії були саме до римування.
