Меню & пошук

12 цитат з книги «Вперед за мрією. Відвага, креативність та сила змін» віцепрезидентки General Electriс

12 цитат з книги «Вперед за мрією. Відвага, креативність та сила змін» віцепрезидентки General Electriс

Практичні кар’єрні поради від Бет Комсток


Бет Комсток – легенда американського бізнесу, у якої понад 27 років досвіду роботи в General Electric, де розпочинала як директорка з маркетингу, а потім отримала посаду віцепрезидентки з інновацій. 

Вона вирішила поділитися своїми знаннями й приватною історією професійного розвитку у книжці «Вперед за мрією. Відвага, креативність та сила змін», яка вийшла у видавництві Yakaboo Publishing у перекладі Наталії Палій. 

Це не тільки спогади, а й водночас практичний посібник і для тих, хто тільки розпочинає свою кар’єру, а й для досвідчених керівниць і керівників.  


1.

Успішні пропагандисти змін схожі на боксерів-професіоналів, які отримуватимуть удари, але не впадуть з ніг. Удари ніколи не припиняються, бо нові ідеї ніколи не стають менш загрозливими. Тож ви маєте навчитися тримати удар і знову бути готовим до наступного. 


2.

Гнів може послугувати корисною спонукою до дії, але жити з ним не можна. Кращий план для гри на перспективу − це наполегливість. У доцільні моменти слід нещадно штовхати себе вперед, вимагаючи визнання ваших досягнень. Керівники не читають думок. Вони не знатимуть, чого ви прагнете, поки їм не скажете. Це не означає, що ви обов’язково отримаєте цю можливість, але принаймні обидві сторони знатимуть позиції одна одної.


3.

Коли ви агент змін, то це не лише ваша робота, але й обов’язок − просувати зміни, чи вони стосуються кращого застосування ваших навичок, чи пропагування нової ідеї. Висувайтеся, робіть це із запалом. І наполегливо докладайте зусиль. Жодне вміння у світі не компенсує браку наполегливості. Протягом своєї кар’єри я знову й знову бачитиму, як тому, хто сподівається здійснити зміни в організації, критично важливо навчитися не піддаватися розчаруванням. Розчарування, відтермінування, перешкоди, упертість й опір − усе це неминуче в процесі спонукання змін.


4.

Незалежно від цінності ідеї вам ніхто не винен сліпої віри. Ваші аргументи чимось хибуватимуть. А інші законно скористаються цим для обґрунтування своєї непоступливості. Хороша новина така: це спонукатиме вас до покращення. Я зрозуміла, що зворотним зв’язком слугує геть усе − усі дані слід використати в процесі. Спробуй, зазнай невдачі, удоскональ, спробуй знову.


5.

Більшість людей переконана, що діяти здатні лише наділені реальною владою люди, які не потребують дозволу від інших. Це природна думка: «Це робота для «лідерів», а я до них не належу». Але прийнявши той факт, що ви творець змін, ви даєте собі право відповідати на непоставлені запитання у своїй роботі, хоч би чого вона стосувалася, навіть прескітів. 


6.

Мій успіх − це свідчення не неймовірної низки правильних рішень (у мене було повно невдач), а схильності до дії. Стівен Пресфілд, автор книжки «Війна за творчість» (War of Art), колись сказав, що наш ворог не брак підготовки чи складність проєкту. «Наш ворог − це наш мозок-базікало, − писав він. − Варто лиш дати йому якусь наносекунду − і він почне продукувати відмовки, причини, відверті самовиправдання й мільйони підстав, чому ми не можемо / нам не слід / ми не будемо робити те, що потрібно (і нам це відомо)».


7.

Щомісяця я читала лекції у навчальному центрі GE у Кротонвіллі для менеджерів, які тільки починали кар’єру. Коли вони казали, що не можуть чогось зробити, бо «компанія» чи бос їм цього не дозволять, я ставила це під сумнів. «Річ у тім, що вони не дозволять, чи в тім, що ви надто боїтеся спробувати?» − запитувала я. Потім я роздала їм бланки з дозволами і попросила довести справу до кінця. «Дозвольте собі спробувати бодай один крок, який, можливо, стримує вас». І я спонукала їх ділитися цим із колегами в команді. Якщо вони були керівниками, я заохочувала їх видавати такі незаповнені бланки дозволів своїм командам. Часто просто мати такий бланк дозволу на столі чи отримати усний дозвіл телефоном − це хороше нагадування про те, що треба діяти. Я тримаю стосик бланків дозволів у переговорній і урочисто, символічно вручаю їх колегам, коли вони «застрягають».


8.

Запишіть перелік справ, яких боїтеся чи виконання яких відкладаєте. Пункти в ньому можуть варіюватися від «заговорити з геть незнайомою людиною» до «закричати в громадському місці». Випишіть собі дозвіл. (Може, пам’ятаєте, як підробляли мамин підпис у старших класах; я тоді надто боялася так чинити). Вирішіть, на які дії ви даєте собі дозвіл. Щодня навмання обирайте один дозвіл і виконуйте завдання. Щоб не ухилятися від зобов’язань, виконуйте ці дії публічно. Нехай хтось сфотографує вас у момент лементу або розкажіть колезі чи другові про розмову з незнайомцем. Визначайте завдання такими простими чи грандіозними, як самі хочете. Маєте дозвіл.


9.

Зобов’яжіться виходити із зони комфорту, створивши щомісячний список справ, які ви можете зробити. Він може бути таким довгим / коротким, як забажаєте, але мета − виконати завдання до кінця місяця. Зазначте там такі пункти: запросити колегу на каву, презентувати нову ідею, піти на курси для покращення наявних навичок чи опанування нових. Аби не чекати, поки зробите щось видатне «колись», зі щомісячним списком ви отримаєте низку кроків, що надаються до виконання. Почніть із малого. Почніть зараз. Що ви можете здійснити цього місяця?


10.

Щоразу як вас починають переповнювати негативні емоції, пов’язані з роботою, нотуйте це. Візьміть собі записник і починайте вести журнал. Включайте й записи про моменти, коли страх чи негатив про свої галузі й посади озвучують колеги або друзі. Записи не мають бути довгими чи детальними. Достатньо речення чи фрази. Наприкінці тижня перегляньте записане. Чи ці спостереження й коментарі вкладаються в ширшу проблему або тенденцію? Як ви збираєтеся на це реагувати?


11.

Я часто кажу людям, які потребують порад щодо кар’єри: «Беріться до роботи, яку більше ніхто не хоче виконувати». Або до роботи, у якій ви бачите потенціал, що його інші не помічають. Це ключ до моєї кар’єри − створення додаткових проєктів й обов’язків, які допомагають компанії і водночас дають мені простір для зростання й приносять радість. Коли в інших нижчі вимоги до вашої ролі, у вас більше простору для експериментів. 


12.

Спитайте себе, які тренди ви вважаєте бентежними чи навіть трохи тривожними. Відійдіть від великих популярних трендів до незначних, до тих, які видаються радше дивними, а не загрозливими. Почніть із того, що здається новинкою, з того, що зроблено суто для розваги. Записуйте всі тривожні тренди чи спостереження, щойно помітите їх або подумаєте про них. Не судіть. Просто постійно доповнюйте перелік химерних фактів, на які наражаєтеся. Часто повертайтеся до них. Придивіться, чи ці спостереження змінили ваші погляди. 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: