[ads-pc-2]

Сьогодні хочу розповісти вам про видання, котре свого часу дісталося мені як подарунок (нагоду та привід, на жаль, не пригадаю, а от книга і досі є в моїй колекції). Отже, знайомтесь: продукт праці цілої низки авторів під редакцією доктора філософських наук та к.іст.н. Юрія Павленка – книга “100 найвідоміших українців”.

Видання охоплює собою часи від князівської та дохристиянської доби і до кінця 80-х років ХХ століття. Уславлені та зганьблені політичні діячі сучасності тут – на щастя – не зустрічаються. Зате зустрічається чимало незаслужено призабутих імен, про котрі в сучасних шкільних та університетських підручниках з історії України чомусь звикли згадувати лише побіжно, немовби знехочу.

Видано книгу спільними зусиллями ТОВ “Автограф” та книжкового дому “Орфей”, 2005 року це було третє видання, можливо, згодом книгу додатково перевидавали – про це я вже не знаю. Власне, зараз розшукати її можна хіба що в букіністичних магазинах чи у ентузіастів вивчення історії: наклад у 10 тис. примірників та 7 років, що минули з того часу, залишають вкрай примарні шанси на те, що ви зможете віднайти “100 найвідоміших…” у сучасній книгарні.

Декілька цікавих деталей:

• в оформленні обкладинки використано фрагмент фрески “Святий воїн” з Софіївського собору у Києві
• в реквізитах зворотнього зв’язку із видавцем вказано поштову електронну скриньку на… російському безкоштовному сервісі Inbox.ru
• наклад даного видання було надруковано в Санкт-Петербурзі у “Печатному дворі” Міністерства РФ у справах друку, телерадіомовлення та ЗМІ.

Чим мені подобається дана книга? Перш за все – короткими біографіями, серед яких чимало “нерозкручених” імен для вуха і погляду пересічного українця: Боровиковський, Бортнянський, Ведель, Крушельницька, Глієр, Ваксман, Коновалець, Йосиф Сліпий, Лифар і багато інших, хто залишив помітний слід в історії багатьох держав, у власній країні народження при цьому лишившись непоміченим широким загалом.

Зауважу, що йдеться не про інтелектуальну еліту, креативний клас та фахівців, а про звичайних людей, приналежних радше до середнього класу, аніж до пролетаріату.

Друге: в ній немає сучасних політиків та громадських діячів.

Третє: в ній відсутня прорадянська чи прокосмополітична заангажованість, яка потихеньку пробралася у багато подібних видань протягом 2009-2012 років.

Якщо якось трапиться нагода чи попаде до рук – обов’язково ознайомтесь.

Ще краще – занесіть до власної книжкової колекції.

Джерело: блоґ 5Books