У віці 85 років у Нью-Йорку помер один з найвідоміших американських письменників післявоєнної доби.

[ads-pc-2]

У віці 85 років у Нью-Йорку помер один з найвідоміших американських письменників післявоєнної доби Філіп Рот. За життя він отримав безліч літературних премій, в тому числі Пулітцерівську та Букерівську. Неодноразово номінувався на Нобелівську премію з літератури. Inspired спільно із видавництвом «Клуб сімейного дозвілля» публікує 10 кращих цитат із роману Філіпа Рота «Американська пастораль», який отримав Пулітцерівську премію за художню книгу в 1998 році.

Більше читайте в українському виданні «Американської пасторалі» Філіпа Рота від Клубу Сімейного Дозвілля.

Чоловіче, ти сам собі друг. Навіщо ти шукаєш друга іншого, ніж ти сам?

Перша думка: розповіси — полегшиш душу. А потім ходиш як обпльований. Душу вилити вилив, і якщо насправді все так страшно і трагічно, то замість полегші відчуваєш погіршення: душевний ексгібіціонізм, неминучий при сповіді, тільки посилює твої страждання.

Коли тобі потрібна втіха, у тебе завжди не той брат, не той батько, не та мати, не та дружина, — тож утішай сам себе, живи та втішай інших.

Я все чекав, коли він зважиться відкрити щось серйозніше, ніж ці підкреслено незаперечні істини, та на зміну вже проголошеним банальностям приходили нові. Замість життя, подумав я, глазурована прісність, і цей хлопець аж світиться нею. Швед вигадав собі інкогніто, і це інкогніто стало ним.

---

Коли природа наділила вас яскраво вираженими рисами, що виділяють вас на загальному тлі, роблять вас унікумом (і водночас — мішенню для недоброзичливців), то щоби спокійно ставитись до власної краси й до того, як до неї ставитимуться інші, щоби гратись нею й витискати з неї все, що можна, потрібен специфічний гумор.

Трагедія людини, не готової до трагедії, — це трагедія кожного.

Чому хтось вирішує, що коли тобі найгірше, настає слушна пора під виглядом міркувань про твою вдачу вилити на тебе всю зневагу, зібрану за стільки літ? Чому людей так розпирає від почуття переваги над постраждалим, чому вони так радіють, бачачи це?

Адольф Гітлер теж розкошував як ніколи, кидаючи євреїв у газові камери. Насолода не виправдовує вчинків.

Людина рветься діяти, шаленіє, казиться — й то тоді, коли вона позбавлена найменшої можливості зробити бодай щось.

Перекручене розуміння людей — оце і є наше все, і ми, сприйнявши їх не так раз, другий, третій, ретельно все переосмислюємо — і знову беремося за старе. Ми помиляємося — отже, ми живемо! Хто зна, може, чи не найкраще просто не думати, з ким ти повівся так, а з ким — не так, а рухатися далі по життю. І якщо тобі це вдається — що ж, вітаю, тобі пощастило.