Що таке овертуризм і як він змінює ставлення людей до подорожей
Що таке овертуризм і як він змінює ставлення людей до подорожей
[ads-pc-2]
Приїхати в Рим, і простояти годинну чергу, щоб потрапити в Колізей. Прийти в Лувр, але годинами чекати, щоб підійти ближче до Мони Лізи. А потім, отримавши бажане, швидко піти геть, бо наступні туристи також чекають. Усе це наслідки «овертуризму» – відносно нового терміну, який стає дедалі більш звичним явищем у туристичній сфері.
Слово «овертуризм» настільки молоде, що його визначення є лише в словнику Collins, але при цьому британське видання The Telegraph пропонувало назвати його Словом 2018 року. Водночас CNN заявляє, що людство увійшло в епоху «занадто великої кількості туристів».
В Барселоні та Венеції влітку 2017 і 2018 років проходили акції протесту проти туристів під слоганом «Туристи, їдьте додому», які згодом перекинулися на інші європейські міста, у світі почалася лихоманка «відповідального туризму», принципом якого є підсумкове задоволення обох сторін: туриста та місцевого жителя.
The paradox of this unsustainable paradigm: tourists taking pictures of themselves next to the slogan “tourist go home” on the wall.
Via @Anaisbarnolas ht @RubenMartinez pic.twitter.com/eOPgJItmlf
— Jose Antonio Gras (@ja_gras) 7 травня 2018 р.
Якщо на початку 2010-х про овертуризм говорили лише мандрівники, то тепер – це слово, яким можна назвати не лише міста чи спосіб подорожі, але й цілі країни. Найкраща ілюстрація розвитку слова – збільшення його популярності в Google Trends.
Значення «овертуризму» – феномен певного місця та міста, які відвідують занадто багато людей. З кожним наступним роком кількість мандрівників у світі невпинно зростає, відповідно зростає їх кількість в найпопулярніших містах. Світова Туристична Організація при ООН заявила, що за 2017 рік кількість міжнародних туристів становила 1,3 мільярда людей – це найбільший показник в історії.
Деякі міста самотужки намагаються боротися з овертуризмом. Міська влада Барселони, наприклад, змушує усіх власників квартир, які хочуть здавати її на Airbnb чи Home Away, спершу зареєструватися в мерії. А в Амстердамі заборонили відкривати нові готелі вздовж каналів.
Венеція намагається боротися навіть з тими туристами, що приїжджають на один день. Влада міста хоче ввести денний податок, який стягуватимуть з мандрівників, які не ночують в місті – він становитиме від 2,5 до 10 євро, залежно від сезону.
Inspired поцікавився у Владислава Дудки, засновника агенції бюджетних мандрівок Travelmaker, та Валерії Ващенко, співзавновниці авторських турів AW Trips, про значення овертуризму та його роль при плануванні подорожей.
Овертуризм – це позитивний наслідок подорожей чи їх негативна сторона?
Валерія: Загалом, овертуризм – це більш негативне явище, адже від нього потерпають місцеві мешканці та погіршується враження від подорожей у мандрівників. Водночас потрібно розуміти, що овертуризм з’являється не через доступність та розвиток подорожей, а через несвідоме ставлення до них.
Подорожі стирають кордони і роблять світ ширшим. Але мандрівники не завжди розуміють справжню цінність подорожей – відкриття для себе світу та інших культур, виховування в собі поваги до них, а не просто відвідування так званих must visit місць.
Владислав: Вважаю, що овертуризм – дуже поганий фактор як для країни, так і для туристів. Для країни це не дуже добре, оскільки місцева влада повинна витрачати великі кошти на підтримку порядку та створення комфорту. Для туриста мінусів набагато більше – дороговизна житла, ресторанів (вони ще й втрачають свою автентичність), купи людей.
Париж, Венеція, Амстердам – найпоказовіші міста, які потерпають від «овертуризму». Вони вже втратили той шарм, який мали раніше
Париж, Венеція, Амстердам – найпоказовіші міста, які потерпають від «овертуризму». Вони вже втратили той шарм, який мали раніше для українців, коли Європа лише відкрилася для нас. Після того, як людина відвідає ці міста, вона радше захоче їздити в якісь італійські села, а не відкривати мегаполіси. У маленьких містечках та селах можна знайти більше автентичності: поїсти в сімейному ресторані, а не в звичайному туристичному закладі, наприклад.
Наскільки питання овертуризму важливе для українців?
Валерія: Попит на популярні місця залишається, українці ще не повністю готові для того, щоб подорожувати до якихось дуже закритих куточків світу, але ми рухаємося в правильному напрямку. Наприклад, в AW Trips відкриваємо для клієнтів поки що не зовсім звичну Туреччину в Каппадокії, і нею цікавляться вже набагато більше, ніж відпочинком десь у готелях на узбережжі. Часто чуємо від наших клієнтів: «Так от якою може бути Туреччина, тут стільки цікавого і колоритного, це дивує». Я бачу, як люди хочуть дізнатися більше та зазирнути глибше.
Тренд на подієві подорожі, який починає розвиватися в Україні, набиратиме оберти. Люди стають все більш вибагливими, очікують того, що може здивувати або класно розважити. А ще ми всі рано чи пізно починаємо шукати більше сенсу у всьому, що нас оточує, і у подорожах зокрема. Тому і подорожі мають ставати змістовнішими та відповідальнішими.
Чи є різниця в комфорті подорожей до популярних місць та віддалених?
Владислав: З розвитком інтернету подорожувати, в принципі, стало легше всюди. Але якщо мандрівник звик до певного рівня комфорту, він буде його шукати в кожній наступній поїздці. У туристичних містах набагато легше порозумітися англійською чи вирішити якісь свої питання, у маленьких містечках десь в Італії чи Франції, не говорячи про країни Азії – з цим набагато складніше, тому виручає інтернет.
Тренд на подієві подорожі та на відповідальний туризм, коли люди їздять в маленькі містечка, допомагає їм розвиватися – там з’являються готелі, якийсь сервіс. Думаю, цей тренд лише збільшуватиметься, оскільки після негативного фону від подорожі у переповнені міста, люди уважніше та відповідальніше ставляться до вибору подорожі.
Чи може питання овертуризму постати колись в Україні?
Овертуризм та перевантаженість, від якої потерпає Європа, – це прекрасна можливість для таких країн, як Україна, привернути увагу туристів
Валерія: Думаю, що в України є усі шанси стати привабливою туристичною зоною в наступні 5-7 років. Ми готові до цього як з точки зору сервісу, так і відкритості людей – принаймні так можна сказати про великі міста і популярні рекреаційні зони. Такої ж думки усі іноземці, з якими мені доводиться стикатися.
Безумовно, нам необхідно ще довго працювати над розвитком інфраструктури і доступності міст, але водночас є речі дещо важливіші за комфортні автобуси — прекрасна природа, де немає великої кількості туристів та привітні місцеві люди. Ще один важливий фактор – дешевизна, особливо на фоні європейських міст.
Овертуризм та перевантаженість, від якої потерпає Європа, – це прекрасна можливість для таких країн, як Україна, привернути увагу туристів. Але з туристичним брендом України для цього необхідно добре попрацювати і овертуризм нам поки що не загрожує.
Владислав: Можливо, це прозвучить наївно, але овертуризм у нас уже є. Спробуй купити квитки влітку в Одесу, або взимку чи на травневі вихідні в Карпати. А якщо квитки є, то потім ще треба забронювати житло чи потрапити в кафе – це завдання не з найлегших.
В України величезний потенціал розвитку туризму, але, на жаль, цей напрямок розвивається дуже слабко і повільно. Але ж у нас є і гори, і море, і красиві міста, і смачна кухня, і привітні люди – усе, що треба для мандрівників. Єдиний мінус, який треба підтягувати – інфраструктурне питання.