Як звичайна футболка забруднює довкілля
Як звичайна футболка забруднює довкілля
10% викидів вуглецю спричинені виробництвом одягу
[ads-pc-2]
Щороку ми купуємо і продаємо 2 мільярди футболок у всьому світі. TED-Ed розповідає як і де виготовляється найпопулярніший предмет одягу, та який вплив на навколишнє середовище має звичайна футболка.
Зазвичай свій життєвий цикл футболка починає у США, Китаї чи Індії, де вирощуються пухнасті кульки бавовни. Згодом їх ретельно збирають і фасують в брикети по 225 кілограмів.
Вирощування бавовни вимагає величезної кількості води та пестицидів. Для того, щоб виробити звичайну футболку, потрібно витратити 2700 літрів води і величезну кількість пестицидів та інсектицидів. Ці забруднювачі можуть бути канцерогенними, шкідливі для здоров’я фермерів та навколишньої екосистеми.
Згодом брикети бавовни доставляють на фабрики, що зазвичай знаходяться в Китаї або Індії, де високотехнологічні машини змішують їх, розчісують, розтягують, скручують і роблять пряжу. А потім з неї роблять тканину, обробляючи її хімічними речовинами, щоб вона стала м’якою. Частину тканини відбілюють, а частину фарбують. До складу деяких барвників входять речовини, що викликають рак, а також забруднюють повітря.
Деякі країни створюють одяг власного виробництва, що не транспортується на великі відстані, проте загалом 10% викидів вуглецю спричинені виробництвом одягу. І цей показник лише збільшується. Здешевлення виробництва і бажання людей купувати збільшило глобальне виробництво з 1994 до 2014 року на 400% – до 80 мільярдів виробів одягу за рік.
Тканина їде на фабрики – в Бангладеші, Китаї, Індії або Туреччині. У Бангладеші над виробництвом футболок працює понад 4,5 мільйонів людей, яким доводиться працювати в поганих умовах за мізерну зарплату.
Готові футболки кораблями, потягами та вантажівками їдуть в магазини у багатих країнах. Цей процес надає бавовні величезного вуглецевого сліду.
Але можна вплинути на цей процес, і для цього є кілька способів:
- Купувати речі на секонд-хенді.
- Купувати речі, зшиті з органічних тканин.
- Менше прати одяг і не використовувати сушарку, щоб зберегти ресурси.
- Не викидати зношений одяг, а здавати його в переробку або використовувати як ганчірки.
- Свідомо купувати одяг, щоразу задумуючись над тим, чи дійсно він потрібен та який вплив він має на довкілля.
І врешті-решт, коли футболка опиняється у споживача, у її життєвому циклі починається процес, що вимагає найбільше ресурсів. Наприклад, американці перуть одяг 400 разів на рік, витрачаючи понад 59 тисяч літрів води. І пральні машини, і сушарку використовують електроенергію, проте сушарки потребують її у п’ять разів більше.
Зміни у виробництві та споживанні, спричинені великими корпораціями та трендами швидкої моди, за останні 20 років коштували забруднення довкілля, здоров’я фермерів та людей, які працюють на виробництві. І все це перетворило моду на другий найбільший забруднювач після нафти.
