Фото-блог Іринки Громоцької з Індії

[ads-pc-2]

Півтора року тому Іринка з Андрієм покинули Львів і відправились в подорож середньою і південно-східною Азією. Під час мандрів Іринка захопилась документальною фотозйомкою. Inspired публікує першу частину тревел-блогу Іринки Громоцької з колоритної Індії.

Як можна описати Індію у двох словах? Гаряче і шумно? Спеції і кольори? Сміття та історія? Може й так, але Індія – це набагато більше, ніж можна собі уявити при здоровому глузді. Для мене вона схожа на театр, на те, що неможливо осягнути розумом – треба просто прийняти. Це такий хаос і жесть, що враз усе починає здаватись смішним, ніби навколо – якась замальовка з гумористичного індійського серіалу.

Ось свята корова їсть пакет зі смітника, збоку її по животі гладить індус, сидячи на мотобайку,  ось картина з Ісусом висить поруч із зображенням Шиви, ось інший індус намагається стати на голову, щоб випросити пару рупій, а ось хтось босий вступив у гігантську «ліпьошку» святої корови одразу біля ресторану для туристів. І поки чергові німці чи французи їдять своє каррі у кафешці, міліціонер на вулиці грізно махає дерев’яною палкою в сторону тук-туків, що припаркувалися у недозволеному місці. Таке враження, що усі  фанатіють від селфі та Еда Ширана. Вулицями бігають облізлі собаки, які тільки те й роблять, що б’ються або паруються, а місцеві вуличні торговці голосно кричать, рекламуючи свій товар.

Транспортний рух – це суміш тук-туків, велорикш, волів, запряжених у вози, та старих автобусів, оздоблених так, що будь-який український водій маршрутки позаздрив би. Куди не глянь – всюди варять молочний чай, що подають у маленьких одноразових стаканчиках з глини. А ще всюди пахне пряними спеціями, порохом і зеленим перцем чилі.

Проте, жодні слова не можуть передати справжнє відчуття Індії. Тому краще я вам її покажу.